Рішення № 32759015, 31.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2013 р.

Справа № 902/790/13

Провадження № 19/902/51/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (вул. Ямська, 28 А, м. Київ, 03038)

до:Приватного підприємства "МНАГОР" (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029)

про стягнення 114033,93 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Незамай Д.Д.

Представники

позивача: Гуренко Т.М., Найчук О.М.,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" до приватного підприємства "МНАГОР" про стягнення 114033,93 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року порушено провадження у справі № 902/790/13 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

13.06.2013 року та 25.07.2013р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзиви (заперечення) на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (вх.№ канц. 08-46/7449/13, вх. №08-46/9232/13).

29.07.2013р. на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про припинення провадження у справі №902/790/13 (ч.1 ст. 80 ГПК України), обгрунтоване тим, що даний спір між тими сторонами про той же предмет із тих же підстав вже вирішено Рівненським апеляційним господарським судом 20.03.2013р. у справі №19/72/2012/5003.

Представник позивача в судове засідання 31.07.2013р. не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав викладених у своїх запереченнях.

Заслухавши пояснення представників відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі видаткових накладних: № РН-0000094 від 05.04.2012 року, на суму 36 000,00 грн.; № РН-0000095 від 05.04.2012 року, на суму 21280,00 грн.; № РН-0000096 від 05.04.2012 року, на суму 16000,00 грн.; № РН-0000097 від 05.04.2012 року, на суму 64000,00 грн.; № РН-0000098 від 05.04.2012 року, на суму 48000,00 грн.; № РН-0000099 від 05.04.2012 року, на суму 6 400,00 грн.; № РН-0000123 від 12.04.2012 року, на суму 48 000,00 грн.; № РН-0000124 від 12.04.2012 року, на суму 9 000,00 грн.; № РН-0000126 від 12.04.2012 року, на суму 78 440,00 грн.; № РН-0000127 від 12.04.2012 року, на суму 9728,00 грн.; позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 336 848,00 грн. Дані накладні підписані сторонами та печатками.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу 95 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: від 13.04.2012 року на суму 20 000,00 грн.; 20.04.2012 року на суму 10 000,00 грн.; 28.04.2012 року на 20 000,00 грн.; 04.05.2012 року на 30 000,00 грн.; 08.05.2012 року на суму 15 000,00 грн.

Також здійснив часткове повернення товару на загальну суму 127 814,07 грн., що підтверджується наступними документами: повернення постачальнику № 9 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 7 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 8 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику №10 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 11 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 12 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 13 від15.05.2012 року; повернення постачальнику № 14 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 15 від 15.05.2012 року.

12.04.2013р. позивач направив відповідачу вимогу від 03.04.2013р. № 03/04/2013 року сплату заборгованості в розмір 114 033,93 грн., яка залишена без задоволення.

Як видно із матеріалів справи у видаткових накладних та рахунках-фактурах відсутнє посилання сторони на договірні зобов'язання.

Разом з тим, як видно із постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. по справі №19/72/2012/5003 за позовом ТОВ "Високі аграрні технології" до ПП "Мнагор" про стягнення 195 741,97 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 29.03.2012р. суд постановив: "Апеляційну скаргу ПП "Мнагор" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. у справі №19/72/2012/5003 задовольнити частково; рішення суду І інстанції скасувати в частині задоволення позову в частині стягнення 160 657,52 грн; стягнути з ПП "Мнагор" на користь ТОВ "Високі аграрні технології" 24850 грн. основоного боргу, 1741,74 грн. пені, 3493,03 грн. 30% річних, 4999,68 грн. штрафу та 704,67 грн. витрат на оплату судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовити". Дана постанова набрала законної сили в день її прийняття.

Судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови встановлено, що факт поставки товару по видаткових накладних на загальну суму 114033,93 грн., що є підставою звернення до суду по справі №902/790/13 носить позадоговірний характер, оскільки, відсутність посилання у видаткових накладних та рахунках-фактурах на будь-який договір дає підстави для висновку про позадоговорні відносини.

Таким чином, судом апеляційної інстанці у справі №19/72/2012/5003 постановою встановило факт поставки товару по договірних зобов'язання з частковою проплатою боргу відповідачем на загальну суму 24850,00 грн., в частині стягнення боргу з відповідача по видаткових накладних № РН-0000094 від 05.04.2012 року; № РН-0000095 від 05.04.2012 року; № РН-0000096 від 05.04.2012 року; № РН-0000097 від 05.04.2012 року; № РН-0000098 від 05.04.2012 року.; № РН-0000099 від 05.04.2012 року; № РН-0000123 від 12.04.2012 року; № РН-0000124 від 12.04.2012 року; № РН-0000126 від 12.04.2012р. .; № РН-0000127 від 12.04.2012 року судом було відмовлено, мотивуючи тим, що дані поставки носять позадоговірний характер.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначається, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купувлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також відповідачу виставлялись рахунки на оплату товару, що стверджується наданими позивачем примірниками рахунків та посиланням відповідача на ці рахунки при частковій оплаті товару у виписках банку про надходження коштів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 114 033,93 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у розмірі 19,33 грн., зайво сплачений відповідно до платіжного доручення №790 від 23.04.2013 року, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "МНАГОР" (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029, код ЄДРПОУ 34325494) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (вул. Ямська, 28 А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 36376609) 114 033,93 грн. заборгованості, 2280,67 грн. судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (вул. Ямська, 28 А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 36376609) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 19,33 грн., перерахований за платіжним дорученням №790 від 23.04.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу.

Повне рішення складено 02 серпня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ямська, 28 А, м. Київ, 03038)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029)