Рішення № 32758895, 29.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2543/13 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 2036/2-19/11 Карімов І.В.

Категорія : спадкові Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року та ОСОБА_3 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року та додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Малиновської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого посилався на те, що після смерті її батька, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом є вона, а також її брати - ОСОБА_10, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 р. та ОСОБА_11, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Позивачка зазначила, що у встановлений законом строк вона звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, проте, як і брати, в подальшому спадщину у встановленому Законом порядку не оформила.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04.07.2006 року за її племінником ОСОБА_4 ( сином ОСОБА_11) визнано право власності на вказаний будинок без урахування її частки. В подальшому, вказане рішення було скасовано ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.06.2007 року. Проте, її племінник на той час вже встиг розпорядитися вказаним майном на власний розсуд, уклавши 29.12.2006 року з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірного будинку. Вказаний договір, на думку ОСОБА_2, є недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Крім того, позивачка вказала, що після смерті брата ОСОБА_10 залишилася не витребуваною 1\3 частка спірного будинку, а оскільки, вона є спадкоємицею другої черги, а племінник - п'ятої, то вона одержує першочергове право на спадкування після смерті брата цієї частини будинку АДРЕСА_1.

10 вересня 2007 року позивачка ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на 1\3 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 року; визнати за нею право власності на 1\3 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року; визнати недійсним договір від 29.12.2006 року купівлі-продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6; стягнути із ОСОБА_4 на відшкодування спричиненої моральної шкоди в сумі 5000 грн.

05.12.2008 року, ОСОБА_2 знову уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути зі ОСОБА_12 в рахунок компенсації належної їй за 1\3 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1., у розмірі 34 845 грн. 00 коп.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 грудня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Під час нового розгляду, ОСОБА_2 просила задовольнити її позовні вимоги, заявлені нею у вересні 2007 року, а вимоги від 05.12.2008 року не підтримала, просила розглянути справу за її відсутністю.

30 червня 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_3, в якому просив суд визнати за ним права власності на 1\3 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, продовживши строк на прийняття спадщини як пропущений з поважних причин. Просив визнати недійсними: договір від 29.12.2006 року купівлі-продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також договір від 10.04.2009 року купівлі-продажу вказаного будинку, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_7 посилався на те, що після смерті його діда ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року спадщину прийняли його діти: ОСОБА_2, його батько ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. У зв'язку з чим, кожному з них повинно належати по 1\3 частини спірного будинку, в порядку спадкування за законом.

ОСОБА_11 зазначив, що його батько - ОСОБА_10 перестав з 1996 року підтримувати родинні стосунки, та про його місце перебування родині було невідомо, У зв'язку з чим, про смерть батька, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_7 стало відомо лише у 2009 році.

Крім цього просив визнати недійсним договір від 29.12.2006 року купівлі-продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та договір від 10.04.2009 року був укладений договір купівлі-продажу вказаного будинку між ОСОБА_13 і ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року договір купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 5231, в 1/3 частині визнано недійсним.

Не погодившись з рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року, ОСОБА_2 звернулася на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

12 березня 2013 року ОСОБА_3 не погодившись з заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року та додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року, звернулася на них з апеляційною скаргою.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила суд змінити заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року, скасувавши це рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 заочне рішення залишити без змін. Додаткове рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 02 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Інші сторони рішення суду не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 необхідно відмовити, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приймаючи заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 в прядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, районний суд виходив з того, що звернувшись з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, відповідно до ст. 549 УК ( в ред. 1963 року) позивач вважається такою, що прийняла спадщину.

Ухвалюючи додаткове рішення про визнання недійсним договіру купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 5231, в 1/3 частині домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як власник майна має право на захист свого порушеного права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором було придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або у особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав це майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд першої інстанції не дав правової оцінки добросовісності набуття у власність відповідачем ОСОБА_3 спірного домоволодіння, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 не врахував, що ОСОБА_2 не стороною договору та не може ставити питання щодо визнання договору недійсним, а як власник майна може звертатися до суду з віндикаційним позовом, однак з позовом щодо витребування майна, ОСОБА_2 не зверталася.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідним обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п"ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договіру купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 5231, в 1/3 частині домоволодіння задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_10, який помер у 1996 році, та стягнення на користь позивача спричиненої моральної шкоди, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції в цій частині ухвалено законне та обгрунтоване рішення.

Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що додаткове рішення додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договіру від 29.12.2006 року купівлі-продажу будинку від 29.12.2006 року, розташованого в АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 301,302, п.п.3 і 4 ст. 309, 312,313,317 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2011 року залишити без змін.

Додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2012 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання договору купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 5231, в 1/3 частині домоволодіння недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя -

Судді -