Рішення № 32753962, 26.07.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/849/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" липня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2, про матеріальної та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи підставність позову, позивач посилається на те, що 21 листопада 2012 року Липовецьким районним судом Вінницької області було винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із актом амністії на підставі ст.1 п."в" Закону України "Про амністію в 2011 році" від 08.07.2011 року, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, - закрито. Відповідно до даної постанови, судом було встановлено, що 27 липня 2011 року, біля 14 години, ОСОБА_2, перебуваючи на полі №5, що належить СФГ «Лан», що розташоване між с. Лозувата та с. Свердлівка, Липовецького району, Вінницької області, під час суперечки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останній, наніс декілька ударів рукою в область тулубу, спини та обличчя ОСОБА_1, і тим самим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці лівого потиличного виростку, трьох крововиливів в правій лобно-скроневій ділянці, в ділянці лівої щоки, синця та садна в ділянці спинки та правого крила носа, садна та крововиливу в слизову верхньої губи зліва, трьох синців в ділянці правого передпліччя, двох синців в ділянці лівого передпліччя, синця в лівій привушно-жувальній ділянці, які згідно висновку експерта №2027 від 21.09.2012 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Ураховуючи те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності не звільняє особу від відшкодування збитків заподіяних злочином, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1, користь 1639 гривень матеріальної шкоди, 20 000 гривень моральної шкоди, 3300 гривень витрати за надання правової допомоги, а разом 24 939 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, аргументуючи свою позицію обставинами, що наведені у позовній заяві та доказами, що долучені до неї.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що позивачка також винна в інциденті, який стався між ними, оскільки стосовно неї також була порушена кримінальна справа, яка закрита, у зв'язку із амністією.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії на підставі ст.1 п."в" Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року, а кримінальну справу стосовно нього у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - закрито. Відповідно до вищевказаної постанови, судом було встановлено, що 27 липня 2011 року, біля 14 години, ОСОБА_2, перебуваючи на полі №5, що належить СФГ «Лан», що розташоване між с. Лозувата та с. Свердлівка, Липовецького району, Вінницької області, під час суперечки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останній, наніс декілька ударів рукою в область тулубу, спини та обличчя ОСОБА_1, і тим самим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці лівого потиличного виростку, трьох крововиливів в правій лобно-скроневій ділянці, в ділянці лівої щоки, синця та садна в ділянці спинки та правого крила носа, садна та крововиливу в слизову верхньої губи зліва, трьох синців в ділянці правого передпліччя, двох синців в ділянці лівого передпліччя, синця в лівій привушно-жувальній ділянці, які згідно висновку експерта №2027 від 21.09.2012 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Як слідує зі змісту ст.14 Закону України від 08.07.2011, № 3680-VI "Про амністію у 2011 році", амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Відповідно до ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У п.7 постанови від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", Пленум Верховного Суду України, надав судам наступні роз'яснення, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що постанова стосовно відповідача ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."в" Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року та закриття кримінальної справи прийнята судом в рамках кримінальної справи. Справа стосовно відповідача ОСОБА_2 закрита не з реабілітуючих підстав, тобто в силу тих за яких особа визнається винною у вчиненні злочину.

На обґрунтування матеріальної шкоди в якості доказу позивачем ОСОБА_1 було надано суду товарний чек на придбання слухового апарату СА №У-04" вартістю 1139 гривень.

В судовому засіданні із здобутих у справі доказів судом не було встановлено причинного зв'язку між подіями, які сталися 27 липня 2011 року біля 14 години внаслідок яких ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження та частковою втратою слуху позивачкою. Жодних належних та допустимих доказів позивачкою чи її представником з цього приводу не надано.

За таких обставин, суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відсутній причинний зв"язок між діями відповідача та витратами понесеними позивачкою..

Крім цього, позивачем в підтвердження розміру понесених ним внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_2 витрат на лікування та придбання лікарських засобів в сумі 500 гривень, суду також не надано жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких суд встановив би наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що в частині пред'явленого позивачем позову щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 639 гривень із відповідача слід відмовити за відсутності доказів.

Що ж стосується вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи роз'яснення п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. №4, які носять рекомендаційний характер для суду, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні в обґрунтування моральної шкоди позивач пояснив, що в результаті злочинних дій відповідача, вона отримала тілесні ушкодження, які потягнули за собою погіршення стану її здоров'я та необхідність його відновлення, неодноразове відвідування лікарів та витрати на лікування, непередбачувані додаткові витрати. Ці обставини призвели до порушення звичного для позивача порядку організації життя, а тому вимагали додаткових зусиль для його відновлення, оскільки вона й так являється людиною похилого віку, що ще більш ускладнює процес реабілітації.

Ураховуючи те, що позивач навів свої міркування, що їй була заподіяна моральна шкода, суд, з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає за можливе в цій частині задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині також повністю не підтвердив доказами, а тому суд вважає, що достатньою сумою для відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачеві будуть кошти в розмірі 3 000 гривень, які підлягають відшкодуванню з відповідача у відповідності зі ст. 1167 ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат судом встановлено, що при подачі позову позивач була звільнена від сплати судового збору, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", оскільки являється інвалідом ІІ групи загального захворювання, на що вказує довідка МСЕ, а тому нею не було сплачено при пред'явленні позову судовий збір за вимогами про стягнення моральної немайнової шкоди в розмірі 114, 70 гривень, та про стягнення майнової матеріальної шкоди в розмірі 229, 40 гривень. Взявши до уваги, що позов задоволено частково, суд частину витрат стягує із відповідача пропорційно до задоволеної та відхиленої суми позовних вимог, решту судового збору компенсує за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що ж стосується стягнення витрат на надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 3 300 гривень, то суд вважає, що в цій частині також слід відмовити, оскільки позивачем окрім договору про надання правової допомоги від 08.12.2011 року, в якому не зазначено суми гонорару за послуги адвоката, яка узгоджена сторонами, не надано жодних доказів на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 20 коп.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 329 (триста двадцять дев'ять) гривень 90 коп. компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко