Постанова № 32752864, 10.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р. Справа № 804/7987/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Пільха А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» (далі - ТОВ «Будгерметик», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач), в якому просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001532260 від 22.05.2013 року на суму 383 904,00 грн., з яких: за основним платежем - 255 936,00 грн. та за штрафними санкціями 127 968,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Будгерметик» відповідачем було складено акт перевірки № 1407/22-621-32378230 від 25.04.2013 року, згідно висновку якого були встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 255 936,00 грн. 03.06.2013 року на адресу позивача надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 25.05.2013 року № 0001532260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 383 904,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне. В порушення ст. 79 ПК України позивачу не було надіслано письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Крім того, підстав для проведення перевірки не існувало, а отже, перевірка була проведена незаконно. Висновки акту перевірки ґрунтуються інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Нацпромторг» у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою. Позивач зазначає, що акт про відсутність ТОВ «Нацпромторг» за юридичною адресою датовано 26.03.2013 року, тоді як правовідносини між позивачем та ТОВ «Нацпромторг» відбувались у січні, березні 2012 року, тобто задовго до зміни ТОВ «Нацпромторг» свого місцезнаходження. Висновок відповідача, викладений в акті перевірки, спростовується наявними первинними документами: договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актами звірки взаємних розрахунків. Вказані документи, на думку позивача, є достатнім підтвердженням виконання договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Нацпромторг». З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та письмові заперечення або пояснення до позовної заяви з обґрунтуванням правової позиції до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником відповідача було подано клопотання про передачу справи до Окружного адміністративного суду м. Києва, у зв'язку з перебуванням відповідача у м. Києві. У судовому засіданні було відмовлено в задоволенні клопотання про передачу справи до іншого суду на підставі ч. 2 ст. 19 КАС України у зв'язку з місцезнаходженням позивача по справі - ТОВ «Будгерметик» у м. Дніпропетровську, про що свідчить долучена до матеріалів справи виписка є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з інформацією про зареєстроване місцезнаходження позивача: вул. Донецьке шосе, буд.114, кв.10, м. Дніпропетровськ.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Будгерметик» зареєстровано 15.05.2003 року Дніпровською районною в м. Києві Державною адміністрацією, на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку платників податків у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Будгерметик» з питань достовірності нарахування та сплати податків під час взаємовідносин з ТОВ «Нацпромторг» за період січень, березень 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 25.04.2013 року складено акт № 1407/22-621-32378230, в якому встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255 936 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 157 415 грн., за березень 2012 року на суму 98 521 грн.

22.05.2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акту № 1407/22-621-32378230 від 25.04.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001532260, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 255 936,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 127 968,00 грн.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ «Будгерметик» здійснює діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, інших видів роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами.

Судом встановлено, що 03.01.2012 року між ТОВ «Будгерметик» (покупець) та ТОВ «Нацпромторг» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № НЦП-007-01-2012, згідно якого ТОВ «Нацпромторг» зобов'язується поставити ТОВ «Будгерметик» будівельні матеріали, а ТОВ «Будгерметик» зобов'язується оплатити і прийняти товар. Підтвердженням факту виконання договору купівлі-продажу товару у січні, березні 2012 року свідчать долучені до матеріалів справи досліджені в судовому засіданні копії додаткової угоди № 1 від 10.01.2012 року, видаткових накладних, податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, подорожних листів вантажного автомобіля, квитанцій, актів зарахування зустрічних однорідних вимог, актів звірки взаємних розрахунків.

Позивач має складські приміщення, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень №2 від 01.01.2012 року, №ДО-030112 від 03.01.2012 року та актами прийманн-передачі приміщень; позивач має вантажні транспортні засоби та штат водіїв і інших співробітників, що підтверджується наказами по підприємству.

Також, судом досліджені надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії договорів з контрагентами ТОВ «Будгерметик» - подальшими покупцями товару (ТОВ „Епіцентр К", ТОВ „Олді", ТОВ „Схід Бізнес Центр", ТОВ „Євромета", ТОВ „Аспі", ТОВ „Леруа Мерлен Україна", ТОВ „Будіор", ТОВ „Пульс Україна", ТОВ „Технокейс", ПП „Активбуд", ТОВ „Лакофарба Лтд", ТОВ „Композит-Схід", ТОВ „Бастен", ТОВ „МГП", ПП „Емаль-98", ТОВ „ПСТ Ізоляційні технології", ТОВ „Тіссенкруп Елевейтор Україна", ТОВ „Гран Прем'єр", ТОВ „спец монтаж Груп", ТОВ „Ромекс-Україна", ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Бутек", ДП „Сакура Гласс" ТОВ „Сакура І", ТОВ „Парте плюс", ПП „Профмонтажсервіс", ТОВ „Астал" та інш.), податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару від ТОВ «Будгерметик», товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та платіжних доручень і виписок банківських установ.

Висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «Нацпромторг» зроблено відповідачем на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1194/22.10/37317256 від 29.03.2013 року «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Нацпромторг» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Будгерметик».

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Будгерметик» (покупець) та ТОВ «Нацпромторг» (продавець) оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки позивачу товару виконаний сторонами; ТОВ «Будгерметик» продано товар значному колу подальших підприємств-покупців.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували безтоварність операції з поставки ТОВ «Нацпромторг» до ТОВ «Будгерметик» будівельних матеріалів, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки ТОВ «Будгерметик» на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1194/22.10/37317256 від 29.03.2013 року «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Нацпромторг» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Будгерметик», оскільки останній фіксує факт відсутності контрагента позивача - ТОВ «Нацпромторг» за місцезнаходженням в березні 2013 року та не спростовує дійсність укладеного між ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Нацпромторг» правочину щодо поставки будівельних матеріалів в січні, березні 2012 року та не може вважатись судом доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ «Нацпромторг»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Нацпромторг» було зареєстровано платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ «Будгерметик» по операціям з придбання товару від ТОВ «Нацпромторг», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2013 року № 0001532260 грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 3448 від 10.06.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.05.2013 року № 0001532260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15 липня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар