Рішення № 32752833, 30.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3227/13-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі Пономаренко А.О.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 15 квітня 2008 року між сторонами укладено договір, відповідно до якого позивач придбав у відповідача автомобіль Шевроле Авео, номерний знак НОМЕР_1 за 84 000 грн., а також відповідачем видано довіреність на ім'я позивача з приводу представництва її інтересів в усіх установах та організаціях без права розпорядження придбаним автомобілем. За умовами вказаного договору вартість автомобіля позивач зобов'язувався погашати щомісячно по 2 800 грн. протягом 30 місяців з моменту укладення договору, здійснювати страхування автомобіля, поточний ремонт. Позивач виконував умови договору. Утім, в подальшому відповідач стала уникати зустрічей з позивачем та отримувати від нього кошти за вказаний автомобіль. Тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 31 490 грн., які він сплатив за автомобіль та 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в його душевних стражданнях з приводу порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного сторонами 15 квітня 2008 року.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 41 874 грн. 09 коп. сплачених коштів за автомобіль з врахуванням 3% річних і індексу інфляції та 14 228 грн. 41 коп. потрачених на ремонт автомобіля з врахуванням 3% річних і індексу інфляції та 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 98-99).

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування майна - технічного паспорту на автомобіль Шевроле Авео, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від замка запалювання до вказаного автомобіля - з чужого незаконного володіння.

Утім, ухвалою суду від 14 червня 2013 року зустрічний позов залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 28 травня 2013 року ПАТ «КБ «Надра» притягнуто до участі у вказаній спарві в якості третьої особи (а.с. 120-121).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з підстав з зазначених в позову та змінах і доповненнях до позовної заяви.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи їх безпідставністю. Зазначили, що умови договору порушив позивач, а не відповідач, оскільки позивач перестав сплачувати кошти за автомобіль. Договором, укладеним сторонами взагалі не передбачено право керування автомобілем позивачем, а тому скасування довіреності на керування автомобіля на ім'я ОСОБА_1 не є порушенням ОСОБА_2 умов договору. З врахуванням наведеного та положень п. 7 договору, укладеного сторонами, на думку відповідача та її представника, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також вони зазначили, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення з вказаним позовом до суду, оскільки про порушення свого права позивач дізнався з часу скасування довіреності на право керування транспортним засобом - з 12 березня 2009 року, а до суду звернувся з позовом лише 12 лютого 2013 року.

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засідання підтвердили факт придбання автомобіля Шевроле Авео, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 в ВАТ КБ «Надра» в кредит та невиконання ОСОБА_1 умов договору, укладеного сторонами, в зв'язку з чим ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи по факту викрадення автомобіля.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладеного договір «Автопакет» № 110/П/14/2007-840, відповідно до якого банк надає ОСОБА_2 кошти в розмірі 13 643 доларів США для придбання автотранспортного засобу Шевроле Авео, номерний знак НОМЕР_1, який у забезпечення вказаного договору було передано під заставу банку (а.с. 147-154)

Станом на 28 березня 2012 року відповідач ОСОБА_2 повністю закрила кредит, отриманий для купівлі вище згаданого автомобіля (а.с. 67).

Разом з тим, судом встановлено, що 15 квітня 2008 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до якого автомобіль Шевроле Авео, номерний знак НОМЕР_1 за 84 000 грн., що належить ОСОБА_2 буде передано у повну власність ОСОБА_1 після виконання сторонами попередньо погоджених зобов'язань, а саме: здійснення своєчасного страхування автомобіля ОСОБА_1 та ремонту автомобіля.

Крім того, договором передбаченого, що виплата за використання вказаного автомобіля повинна відбуватись двічі на місяць з 5 по 10 та з 20 по 25 число кожного місяця в розмірі 2 800 грн. на місяць рівними долями протягом 30 місяців (а.с. 4-7).

Укладений сторонами договір від 15 квітня 2008 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, укладення, зміна та розірвання якого регулюється гл. 54 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, відповідачем ОСОБА_2 видано довіреність на ім'я позивача ОСОБА_1 з приводу представництва її інтересів в усіх установах та організаціях без права розпорядження придбаним автомобілем (а.с. 8-9).

Тобто за договором від 15 квітня 2008 року позивач не набув права власності на придбаний автомобіль, оскільки в договорі не передбачена одна із складових права власності - право розпорядження.

Позивач на підставі договору від 15 квітня 2008 року та довіреності отримав тільки право володіння та користування автомобілем.

Крім того, вказане узгоджується і з положеннями ч. 1 ст. 697 ЦК України, відповідно до яких договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Починаючи з дня укладення договору від 15 квітня 2008 року позивач виконував умови договору, сплативши за автомобіль 28 000 грн. (а.с. 10-20).

Окрім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перестав виконувати умови договору з лютого 2009 року, не сплативши кошти за другу половину лютого 2009 року та березень 2009 року, що стверджується поясненнями сторін.

На підставі цього, відповідач 12 квітня 2009 року скасувала довіреність на керування автомобілем, видану на ім'я позивача від 15 квітня 2008 року (а.с. 63-64).

При цьому, доводи позивача про те, що саме ОСОБА_2 перестала виконувати умови договору, не приймаючи чергові платежі за вказаний автомобіль, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки договором не передбачено самого порядку сплати коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений іншим шляхом, аніж здійснення передачі коштів особисто, передавати кошти за автомобіль ОСОБА_2 (шляхом здійснення переказу коштів на ім'я ОСОБА_2, відкриття рахунку в банку на її ім'я та здійснення на нього зарахування коштів та ін).

Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Разом з тим, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями п. 7 договору від 15 квітня 2008 року передбачено, що ОСОБА_2 залишає за собою право повернути собі автомобіль в налагодженому стані і не повертати ОСОБА_1 перераховані за автомобіль кошти.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_2 вправі повернути собі автомобіль в налагодженому стані та не повертати отримані за нього кошти.

А тому позов ОСОБА_1 про повернення коштів, сплачених за автомобіль, за здійснення його ремонту, задоволенню не підлягає.

Разом з цим, не підлягають позовні вимоги про стягнення коштів з урахуванням 3% річних та індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки в ході судового розгляду справи не доведено невиконання грошового зобов'язання зі сторони ОСОБА_2

Доводи відповідача та її представника про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку із пропущенням позивачем строку позовної давності є обґрунтованими, оскільки дійсно позивачем при поданні зазначеного позову до суду було пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Так, позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права 12 квітня 2009 року (дата скасування довіреності на право керування автомобілем).

Утім, позивач звернувся до суду із вказаним позовом 12 лютого 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності тривалістю у три роки, передбачений ст. 257 ЦК України.

Зазначене також є підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Також суд дійшов висновку і про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні правові підстави для її стягнення, на які посилається позивач (ст. 1167 ЦК України) та договором від 15 квітня 2008 року її стягнення не передбачено.

З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір на підставі ст. 88 ЦПК України не підлягає стягненню з відповідача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. 655, 697, 526, 257, 267, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 89, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Батрин О.В.