Рішення № 32752108, 24.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2013 р. Справа № 916/1694/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України"

про стягнення 299 095,92 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Петрунчак В.В., довіреність № 152 від 14.05.2013 року

Гордійчук І.Г., довіреність №152 від 14.05.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" 299 095,92 грн., де 234 744,03 грн. - основний борг, 8971,72 грн. - 3 % річних, 55 380,17 грн. інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2013р. позовну заяву (вх.№2651/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1694/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, публічне акціонерне товариство "Аграрної компанії "Інвестиції України" в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

26 жовтня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" (Продавець) та публічним акціонерним товариством "Аграрної компанії "Інвестиції України" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1-26-10/2011, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах Договору. Базис поставки товару: самовивіз зі складу Продавця.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Договору, найменування: зерно кукурудзи. Кількість товару: 900 метричних тон.

Із змісту п.п.4.1., 4.2. Договору, вбачається, що ціна за одиницю кількості товару: 1 150 грн., у тому числі ПДВ. Покупець здійснює оплату Продавцю протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження партії товару у розмірі 450 т на транспорт Покупця.

Пунктом 5.2.2. Договору передбачено, що Покупець зообов'язаний оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.4 Договору.

У відповідності до п.п.6.1., 6.5. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За прострочку розрахунку за товар Покупець виплачує пеню Продавцю у розмірі 0,5% від простроченої суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до 31.12.2011р. (п.7.1. Договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу №1-26-10/2011 від 26.10.2011р. позивач поставив відповідачу кукурудзу в розмірі 531,44 т на загальну суму 466 007,60 грн. та здійснив перевезення власним транспортом на суму 18 332,40 грн., однак відповідач здійснив лише часткову оплату отриманої кукурудзи в сумі 105 000,00 грн. та зробив осушку зерна на суму 144 595,97 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за отриманий товар визначена позивачем в сумі 234 744,03 грн.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №1-26-10/2011 від 26.10.2011р. позивач надав суду товарно-транспортні накладні від 01.11.2011р. серії 9, 03.11.2011р. серії 1, 2, 3, 4, 7, 12, 17, від 04.11.2011р. серії 5, 6, 7, 10, 11, 13, 14, 15, 16, від 05.11.2011р. серії 18, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей видані відповідачем №1 від 02.11.2011р., №5 від 03.11.2011р. №4 від 03.11.2011р., накладну №1-241 2 від 24.11.201р., які свідчать про отримання відповідачем поставленого товару на загальну суму 466 005,98 грн.

Неналежне виконання публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" зобов'язань за договором купівлі-продажу 1-26-10/2011 від 26.10.2011р. щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару в розмірі 466 005,98 грн. та за перевезення цього товару в сумі 18332,40 грн., виконані лише частково на суму 105 000,00 грн. та здійснено осушення та очищення зерна кукурудзи на суму 144 595,97 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 234 744,03 грн., що в свою чергу не відповідає дійсності, оскільки позивачем в накладній №1-241 2 від 24.11.2011р. помилково визначено знижку (сушіння та очищення), на яку зменшився розмір суми боргу, в сумі 144 595, 97 грн. без ПДВ.

З цього приводу суд вважає зазначити таке:

Матеріалами справи встановлено, що позивачем відповідачу було поставлено кукурудзу у кількості залікової ваги 405,224 т вартістю 1150 грн. (з врахуванням ПДВ) з одну тону, тобто 405,224 х 1150 грн. = 466 007,60 грн. Також позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення вищенаведеного вантажу на суму 18 332,40 грн. Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем обраховується в сумі 484 340 грн.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що публічним акціонерним товариством "Аграрної компанії "Інвестиції України" було здійснено часткову оплату отриманої кукурудзи на суму 105 000,00 грн. та здійснено сушіння зерна та очищення зерна загалом на суму 173 515,16 грн. (з врахуванням ПДВ). Таким чином, сума боргу відповідача за отриманий товар складає: 484 340 грн. - 105 000,00 грн. - 173 515,16 грн. = 205 824,84 грн.

З врахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що сума боргу, яка підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" на користь позивача складає 205 824,84 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 28 919,19 грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" 3 % річних в сумі 8 971,72 грн. та 55 380,17 грн. інфляційних нарахувань, обрахованих за період з 06.11.2011р. по 15.03.2013р.

З цього приводу суд зазначає наступне:

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми трьох процентів річних судом встановлено, що, наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки та обраховується не за той період.

З врахуванням того, що:

1) в матеріалах справи відсутній реєстр накладних від 04.11.2011р., на який посилається позивач у своєму розрахунку 3% річних наведеному у позовній заяві;

2) перевезення вантажу (кукурудзи) здійснювалось позивачем 01.11.2011р., 03.11.2011р., 04.11.2011р. та 05.11.2011р. власним автотранспортом;

3) п.4.2. договору купівлі-продажу №1-26-10/2011 від 26.11.2011р. передбачено, що покупець здійснює оплату продавцю протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження партії товару у розмірі 450 т на транспорт Покупця;

4) матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем відповідача про дату відвантаження товару та автотранспорт позивача.

Отже, на думку суду відповідач не був обізнаний про час виникнення зобов'язання щодо оплати відвантаженого позивачем товару відповідно до п.4.2. договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача щодо оплати відвантаженої позивачем кукурудзи протягом трьох днів з моменту відвантаження не настав.

Проте судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №6, відповідно до якої вимагав від відповідача сплату суми боргу до 14.05.2012р.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З цих підстав, судом було самостійно розраховано 3 % річних наступним чином.

Так як, претензією позивача встановлено відповідачу граничний строк виконання грошового зобов'язання - 14.05.2012р., то початок перебігу прострочення виконання цього грошового зобов'язання починається на з наступного дня, тобто з 15.05.2012р. та спливає як визначено позивачем 15.03.2013р.

Таким чином розмір трьох процентів річних за самостійним розрахунком суду складає: 205 824,84 грн. х 3 х 305 : 365 : 100 = 5159,72 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних встановлена судом в розмірі 5159,72 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 3812,00 грн. слід відмовити як у необґрунтованих.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки та обраховується не за той період, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних втрат позивача за період з 15.05.2012р. по 15.03.2013р. виходячи з наступного розрахунку:

індекс інфляції за червень 2012р. складає: 99,7

індекс інфляції за липень 2012р. складає: 99,8

індекс інфляції за серпень 2012р. складає: 99,7

індекс інфляції за вересень 2012р. складає: 100,1

індекс інфляції за жовтень 2012р. складає: 100,0

індекс інфляції за листопад 2012р. складає: 99,9

індекс інфляції за грудень 2012р. складає: 100,2

індекс інфляції за січень 2013р. складає: 100,2

індекс інфляції за лютий 2013р. складає: 99,9

індекс інфляції за березень 2013р. складає: 100,0

Таким чином, розмір індексу інфляції складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу Сума боргу с з врахуванням індексу інфляції15.05.2012 - 15.03.2013205824.840.992-1644.32204180.52

Врахочуючи вищенаведений розрахунок інфляційнх витрат, суд дійшов висновку про відсутність матеріальних втрат товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних витрат в сумі 55 380,17 грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро", у зв'язку з чим стягненню з публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" на користь позивача підлягає заборгованість за договором купівлі-продажу №1-26-10/2011 від 26.10.2011р. встановлена судом в розмірі 205 824,84 грн., три проценти річних в сумі 5159,72 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 4219,64 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Аграрної компанії "Інвестиції України" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, б.6, код ЄДРЮОФОП 36612755) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Штерн Агро" (78050, Івана-Франківська обл., Тлумацький район, с. Хотимир код ЄДРЮОФОП 34023392) 205 824 (двісті п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 84 коп. основного боргу, 5159 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 73 коп. трьох процентів річних, 4219 (чотири тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 64 коп. судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 29.07.2013р.

Суддя Цісельський О.В.