Рішення № 32751736, 31.07.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22 - 6739 Головуючий у 1 - й інстанції: Миколаєць І.Ю.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ОСОБА_2

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалене з порушенням норм чинного законодавства, упереджено та без урахування усіх обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що обов'язок ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» відшкодувати ОСОБА_3 завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки випливає зі змісту норм ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а висновок суду першої інстанції про відмову в позові є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно є винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 11.03.2010 року, проте, своєчасно повідомила страхову компанію «Український страховий дім», в якій була застрахована її цивільно-правова відповідальність, про настання страхового випадку, а тому вказана страхова компанія повинна виплатити позивачу суду страхового відшкодування в межах встановленого ліміту і лише невідшкодована сума підлягає стягненню саме з неї.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу в його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 11 березня 2010 року на перехресті вул. Палладіна та вул. Берковецька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 30.03.2010 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 24.09.2010 року, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» на підставі заяви ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 94 260,41 грн.

З досліджених судом акту прийому - передачі виконаних робіт № 1 від 20.01.2011 року, товарних чеків від 13.12.2010 року та 16.12.2010 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2011 року вбачається, що позивачкою було придбано деталі та здійснено відновлювальний ремонт автомобіля у ФОП ОСОБА_8 і за ремонт автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 було сплачено 72 647,00 грн.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_3 та Страховою компанією «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1.Позивачка зверталась до вказаної страхової компанії з заявою про виплату їй страхового відшкодування, проте, виплату проведено не було, так як ОСОБА_3 не надала страховику повний пакет документів, які необхідні для здійснення страхової виплати.

Відповідач ОСОБА_6 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у Закритому акціонерному товаристві «Український страховий дім», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8165687, за умовами якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 25 000 грн., франшиза - 510 грн.

12 березня 2010 року на адресу Закритого акціонерного товариства «Український страховий дім», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім», від ОСОБА_6 надійшло повідомлення страхувальника про подію, яка сталася 11 березня 2010 року на перехресті вул. Палладіна та вул. Берковецька та має ознаки страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» з письмовими заявами про виплату страхового відшкодування, забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8165687 не зверталися.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд 1-ї інстанції посилався на те, що згідно ст. 1194 ЦК України на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладається зобов'язання сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатньої страхової виплати. Даний обов'язок міг би бути покладений на ОСОБА_6 лише у випадку визначення вартості матеріального збитку за мінусом страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Оскільки позивач ототожнює вартість матеріального збитку з вартістю відновлювального ремонту автомобіля, що був проведений нею і саме із цієї суми проводить розрахунки, суд не вбачає правових підстав для стягнення з ОСОБА_6 визначених позивачем сум. Позовна вимога щодо відшкодування ОСОБА_6 вартості проведеної автотоварознавчого дослідження 24.09.2010 року не підлягає задоволенню, зважаючи на те, що ця вимога є похідною від вимоги про відшкодування шкоди. Також не підлягає задоволенню вимога щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів її спричинення, а одне лише посилання на спричинення моральної шкоди не є підставою для такого відшкодування.

Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки.

Частиною 2 даної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6, 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування, або будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована на законних підставах.

На час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 березня 2010 року автомобіль Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, був застрахований у Страховій компанії «ВУСО», а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, яка є власником автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8165687.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України.

Відповідно до ст.29 даного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до роз'яснень п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4, відповідно до статті 3 Закону №1961-IVобов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно зі ст. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1, при ДТП колегія суддів виходить з вартості здійсненого позивачем відновлювального ремонту автомобіля, яка становить 72 647,00 гривень, оскільки факт оплати позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля підтверджений в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Ліміт відповідальності за страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8165687 складає 25 000 грн., а відповідальність ОСОБА_6 обмежена різницею між вартістю відновлювального ремонту та лімітом відповідальності за полісом.

Аналізуючи зазначені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 24990 грн. (25 000 ліміт - 510 грн. франшиза), та стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 47657,00 грн. (72 647,00 витрати на ремонт автомобіля - 24990 грн.), а також суми франшизи в розмірі 510 грн.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, позивач ОСОБА_3 свої вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тим, що у результаті пошкодження автомобіля вона втратила можливість вільно пересуватися по місту, оперативно вирішувати свої робочі та особисті справи, вона вимушена була з метою захисту своїх інтересів, звертися до суду та витрачати свій час і кошти, чим було порушено її нормальні життєві зв'язки, просила стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 11292 ,00 грн.

Як вбачається зі змісту ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, колегія суддів, враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка ОСОБА_3, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та приходить до висновку, що на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. При цьому, підстави для стягнення моральної шкоди з відповідачів в солідарному порядку, відсутні.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 24990,00 грн. та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 47 657,00 грн., суми франшизи в розмірі 510 грн., витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500 грн., моральної шкоди в сумі 1000 грн., а всього на загальну суму 50667,00 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь ОСОБА_3 249,90 грн. витрати по сплаті судового збору та з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 482,24 грн. витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1167, 1187, 1194, ЦК України, Законом України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст..ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (код ЄРПОУ 32556540, юридична адреса: місто Київ, площа Спортивна, будинок 3) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в сумі 24 990,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6(ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в сумі 47 657,00 грн., суму франшизи в розмірі 510,00 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500,00 грн., моральну шкоду в сумі 1000,00 грн., всього на загальну суму 50 667,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (код ЄРПОУ 32556540, юридична адреса: місто Київ, площа Спортивна, будинок 3) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_1) 249,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6(ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_1) 482,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: