Ухвала суду № 32751696, 25.07.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796 / 4798 / 2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Шевчук А.В.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.,

суддів: Усика Г.І., Шебуєвої В.А.

при секретарі Охневській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню;

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13.02.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що згідно п. 1.2 Договору про іпотечний кредит, даний кредит надається з терміном погашення не пізніше 15 серпня 2027 року. Оскільки строк основного зобов'язання за договором не закінчився, вчинення нотаріусом виконавчого напису є неправомірним, оскільки відсутні підстави для його вчинення. Розмір заборгованості позичальника не є безспірним, оскільки позивачем повертались гроші банку і це не було враховано банком при визначенні розміру заборгованості.

Позивачка ОСОБА_2, її представники, представник відповідача ПАТ «Сведбанк», приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать їх розписки (про належне повідомлення позивачки свідчить розписка її представника ОСОБА_5). Колегія суддів розцінила причини неявки вказаних осіб в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про те, що неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та розглянула справу за їх відсутності, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк»укладено кредитний договір №0050/0807/71-168, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 75 000, 00 доларів США, строком з 15.08.2007 року по 15.08.2027 року (а.с.8-14).

Позичальник отримала від АКБ «ТАС-Комерцбанк» кредиту розмірі визначеному договором.

У забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором остання передала АКБ «ТАС-Комерцбанк» в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний іпотечний договір від 15.08.2007 року №0050/0807/71-168-Z-119, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 6-7).

Оскільки позивачка систематично не виконувала взяті на себе за вказаним кредитним договором зобов'язання і в неї виникла заборгованість, ПАТ «Сведбанк» (АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.52 -53).

16.01.2012 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.5), на підставі чого державним виконавцем Відділу ДВСПодільського РУЮ у м. Києві Барановським Б.В. відкрито виконавче провадження для виконання виконавчого напису, про що останнім винесено постанову від 10 лютого 2012 року ВП №31081802 (а.с.15).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пунктів 12, 12.2 Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, а саме у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2004 року №20/5, для стягнення грошових коштів сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2004 року №20/5, встановлено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Пунктом 1 даногоПереліку визначено, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов»язання.

З матеріалів справи вбачається, що приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_3 на підтвердження безспірності вимог банком було надано необхідний перелік документів,передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі розрахунки, докази отримання коштів, виписки з рахунків, що підтверджують факт існування боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встанволеного строку вимога іпотекодержателя залищається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З огляду на зазанчене, дотримання процедури повідомлення іпотекодавця про існуючу заборгованість та намір звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідність витримки строку з моменту одержання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень тягнуть за собою відмінність сум заборгованості визначеної у вимозі та виконавчому написі нотаріуса.

Відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис на іпотечному договорі, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Посилання апелянтана те, що позичальнику не була надіслана письмова вимога ПАТ «Сведбанк» про усунення порушення зобов'язання кредитного договору від 15.08.2007 року №0050/0807/71-168 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таку вимогу із зазначенням розміру заборгованості та пропозицією погашення заборгованості, а також попередженням можливості звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 було надіслано 20.07.2009 року, а 24.07.2009 року вона її отримала.

Виконавчий напис було вчинено 16.01.2012 року, тобто після спливу тридцяти днів з моменту отримання позивачкою вимоги ПАТ «Сведбанк», що відповідає вимогам п. 283 Інструкції.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.11.2009 року «Про внесення змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», внесено зміни до п.283 Інструкції, яким надано право нотаріусам вчиняти виконавчі написи на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, навіть, якщо не закінчився строк виконання основного зобов'язання та іпотечного договору, за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача про неможливість вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів до закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на невірний розмір заборгованості визначеної банком, оскільки будь - яких доказів на спростування даного розміру заборгованості позивачкою та її представником не надано. Факт часткового виконання ОСОБА_2, як позичальником, своїх зобов'язань за кредитним договором, не свідчить про те, що заборгованість не може складати більшу суму, ніж розмір отриманого кредиту, оскільки позичальник повинен повернути банку тіло кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та за неналежне виконання зобов'язань має сплатити штрафні санкції, передбачені умовами кредитного договору.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих сторонами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Суддя: