Ухвала суду № 32751145, 01.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"01" серпня 2013 р. № 927/978/13

Суддя Селівон А.М., розглянувши матеріали позовної заяви № 64 від 26.07.13

Позивач: Комунальне підприємство "Менарайкомунпослуга" Менської районної ради, вул. Червона площа, 6, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

Відповідач 1: Менська райдержадміністрація, Червона площа, 6, м.Мена, Менський район, Чернігівська область,15600

Відповідач 2: Управління АПР Менської РДА, вул. Червона площа 6, м.Мена,Менський район, Чернігівська область,15600

Предмет спору: про стягнення 85523,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

Комунальним підприємством «Менарайкомунпослуга» Менської районної ради подано позов до Менської райдержадміністрації та Управління АПР Менської РДА про стягнення 85523,12 грн., в т.ч. 78820,81 грн. боргу та 6702,31 грн. збитків, понесених внаслідок невиконання зобов’язання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Найменування юридичної особи - це її ідентифікаційна ознака.

Згідно ст.90 Цивільного кодексу України повне найменування юридичної особи містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Всупереч п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, в поданій позовній заяві не зазначено повного найменування відповідача 2, а саме зазначена його скорочена назва: Управління АПР Менської РДА.

Згідно ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду.

У відповідності до п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Судом встановлено, що позивачем в якості доказів на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано платіжне доручення № 212 від 26.07.13 р., в якому в графі платник зазначено: Мен.рай. архітект-планув. бюро, КП, тоді як позивачем по справі є Комунальне підприємство «Менарайкомунпослуга» Менської районної ради. В графі призначення платежу зазначено: "судовий збір за позовом КП «Менарайкомунпослуга», Господарський суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 03500068 процедура закупівлі не передбачена".

Зі змісту платіжного доручення не вбачається, що судовий збір сплачено від імені КП "Менарайкомунпослуга" Менської районної ради.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти платіжне доручення № 212 від 26.07.13 р. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому порядку.

Частиною 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України визначені передумови об'єднання позовних вимог, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Підставами позову в господарському судочинстві є обставини, тобто юридичні факти на яких ґрунтується вимога позивача. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних правовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Дані матеріально - правові вимоги (предмет позову) виникають при порушенні прав та невиконанні обов'язків, які випливають з домовленості між сторонами, тобто з договору. Таким чином, договір є опосередкованою підставою виникнення юридичного факту - дії (бездіяльності), що порушує умови даного правочину, та вимоги, яка виникає після порушення прав та невиконання обов'язків стороною по договору.

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви, всупереч ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення коштів ґрунтуються на двох різних договорах, укладених між сторонами, а саме: Договорі оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Менського району № 2 від 30.09.07 р. та Договорі оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Менського району № 3 від 30.09.07 р., тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з двох вказаних у позовній заяві договорів, невиконання зобов'язань відповідачами по яких стало підставою звернення позивача до суду.

При цьому, кожен із вищевказаних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним та не пов'язаним з іншим. Судом встановлено, що вказані договори різняться, зокрема, предметом, строком дії, умовами, об’єктом оренди тощо. Тобто кожен з договорів підлягає окремому дослідженню для з'ясування прав, обов'язків і взаємовідносин сторін та для встановлення обставин щодо виконання кожного договору у відповідності до визначених в ньому умов.

Таким чином, предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, а докази несплати виникли на підставі різних договорів. Вказані договори регулюють правовідносини, які не зв'язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами, а тому суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та сумісний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору. Тому позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з позовними заявами окремо по кожній вимозі.

Схожість вимог, договорів, відносин (їх однорідність), предмету договорів і однаковість їхніх умов, так само як і подібність документів, які є доказами невиконання умов договорів і т.п., не дає підстав суду вважати за можливе об'єднати в одній позовній заяві вимоги із виконання двох договорів.

Нормативно-правового обґрунтування підстав об'єднання позовних вимог по вищезазначених угодах позивачем у позовній заяві не наведено.

Вищевикладена правова позиція наведена в п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі – Постанова № 18), де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Зокрема, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Згідно п. 5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Обґрунтованим є такий розрахунок, в якому вказано в якому місяці (кварталі), яку суму і до якої дати боржник мав заплатити, яку суму, коли і згідно якого документа фактично заплатив, яку загальну суму за який період боржник мав заплатити і яку загальну суму і коли фактично заплатив, та арифметичні дії щодо додавання загальних сум до оплати, сум отриманої оплати і щодо віднімання від першої суми другої суми та визначення суми боргу. Обґрунтованим є такий розрахунок, до якого додані первинні бухгалтерські документи про господарські операції, які засвідчують суми, вказані в розрахунку щодо оплати і суми фактично отриманої оплати.

Судом встановлено, що в матеріалах позовної заяви № 64 від 26.07.13 р. відсутній обґрунтований розрахунок суми боргу та розміру збитків, заявлених до стягнення з відповідачів, з якого би вбачалося: коли (дата), на підставі яких документів та на яку суму виникали у відповідачів грошові зобов`язання; коли (дата), на підставі яких документів та на яку суму здійснювалися відповідачами погашення даних грошових зобов`язань; остаточна суму боргу та строк, в який вона мала бути сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Акт звірки розрахунків, підписаний сторонами по справі, не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку; порушено правила об'єднання вимог, сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

У відповідності до п.3.5 Постанови № 18 недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес.

Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 2, 3, 4, 5 ст. 63. ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Додаток: на 83 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 01 серпня 2013 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя Селівон А.М.