Рішення № 32751015, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9184/13 29.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 301 030, 33 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кучерук З.Б.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» про стягнення заборгованості за договором поставки № 6 від 03.01.2012 р. у розмірі 284 121, 83 грн., а також 13 577, 48 грн. - пені, 2 714, 40 грн. - 3 % річних та 616, 62 грн. - інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9184/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по даній справі, в яких зазначає, що заборгованість відповідача за договором № 6 від 03.01.2012 р. виникла за період з листопада до грудня 2012 року та просить стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» 284 121, 83 грн., 13 577, 48 - пені, 2 714, 40 грн. - 3 % річних та 616, 62 грн. - індексу інфляції.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, за клопотанням відповідача, поданим через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Київський вітамінний завод" та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" укладено договір поставки № 6, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати у власність та здійснювати оплату харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання (використання), біологічно активні добавки та/або лікарські засоби в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, позивач передає відповідачу продукцію згідно діючих прайсів на продукцію, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у товарно-транспортній накладній (-них), які є невід'ємними частинами цього договору та визнаються сторонами специфікаціями на продукцію.

Згідно з пунктом 2.3 договору, доказом передачі продукції відповідачу у власність є товарно-транспортна накладна (-ні), оформлена належним чином: з підписом уповноваженої особи відповідача, відтиском печатки відповідача та довіреність на отримання продукції, з посиланням на номер та дату товарно-транспортної накладної.

Пунктами 2.6 та 2.7 договору сторони узгодили, що витрати по транспортуванню продукції покупцю включаються у вартість продукції. Продукція вважається переданою позивачем та прийнятою відповідачем за кількістю - з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної (- них), за якістю - відповідно до сертифікатів якості, наданих позивачем.

Відповідно до пункту 3.1 договору, кількість та асортимент продукції зазначається у товарно-транспортній накладній (-них), на кожну партію продукції.

Згідно з пунктів 5.1 та 5.2 договору, продукція відвантажується за цінами вказаними у товарно-транспортній накладній. Відповідач обов'язаний здійснити повну оплату вартості відповідної партії продукції протягом (сорок п'яти) календарних днів з дати фактичної передачі продукції згідно товарно-транспортної накладної (-них). У випадку, якщо сторони у відповідній товарно-транспортній накладній встановили інший строк для оплати продукції, відповідач здійснює оплату продукції у строк встановлений в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5.3. договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний при проведенні оплати за продукцію вказувати призначення платежу: оплата за продукцію ПАТ "КВЗ" згідно договору поставки № 6 від 03.01.2012 року. Позначення ПАТ "КВЗ" означає організаційно-правову форму та повне найменування позивача В іншому випадку позивач має право повернути грошові кошти покупцю, як кошти з неправильним призначенням платежу.

Відповідно до пункту 5.5 договору, сторони дійшли згоди, що грошові кошти, які відповідач перераховує за оплату продукції направляються на погашення заборгованості по тим накладним, строк оплати по яким наступив на дату оплати, починаючи з самої ранньої накладної згідно дати її оформлення у відповідності до п. 2.3 договору.

Договір, відповідно до п. 9.4., вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Як вбачається з наявних у справі документів, за період з 07.11.2012 р. до 25.12.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 382 537, 05 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи містяться докази (засвідчені копії накладних на повернення) повернення відповідачем товару на суму 1 800, 68 грн. та докази оплати товару (довідка з банку та виписка з банківського рахунку) на загальну суму 154 367, 93 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що на виконання умов договору № 6 від 03.01.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» поставило Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» товар на суму 440 290, 44 грн., в той час як відповідачем повернуто товар на суму 1 800, 68 грн. та сплачено лише 154 367, 93 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 284 121, 83 грн. у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» поставки товару Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» за договором № 6 від 03.01.2012 р. на загальну суму 382 537, 05 грн. та повернення відповідачем товару на суму 1 800, 68 грн., а також оплата відповідачем вартості отриманої продукції за вказаним договором у розмірі 154 367, 93 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» за договором поставки № 6 від 03.01.2012 р. на суму 226 368, 44 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» 13 577, 48 грн. - пені, 2 714, 40 грн. - 3 % річних та 616, 62 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» допущено помилку в методиці визначення втрат від інфляційних процесів, у зв'язку з чим нерівно визначено їх розмір.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат позивача за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання - з 28.12.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 14.05.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно), становить 165, 93 грн.

При цьому, пеню за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та 3 % річних від простроченої суми за вищевказаний період позивачем розраховано вірно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в часині стягнення заборгованості у розмірі 226 368, 44 грн., а також 13 577, 48 грн. - пені, 2 714, 40 грн. - 3 % річних та 165, 93 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-б, код ЄДРПОУ 21568905), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38, код ЄДРПОУ 35251822) заборгованість у розмірі 226 368, 44 (двісті двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім грн. 44 коп.) грн., 13 577, 48 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 48 коп.) грн. - пені, 2 714, 40 (дві тисячі сімсот чотирнадцять грн. 40 коп.) грн. - 3 % річних, 165, 93 (сто шістдесят п'ять грн. 93 коп.) грн. - інфляційних втрат та 5 238, 69 (п?ять тисяч двісті тридцять вісім грн. 69 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.