Постанова № 32749702, 23.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 р. (17 год. 29 хв.) Справа №801/4221/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнякової С.Ю., суддів Кірєєва Д.В.. Суворової С. Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., позивача ОСОБА_2, представника відповідача (Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) Сілюхіної О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4,

до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення,

про визнання протиправними рішень та дій, та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання протиправними рішень та дій, та спонукання до виконання певних дій.

У судовому засіданні 03 липня 2013 року ОСОБА_2 підтримала заявлені вимоги та пояснила, що позивачі просять суд зобов'язати відповідачів відкликати свої рішення, які сприяли директору ДП «Радіотелепередаючого центру АР Крим» ОСОБА_5 утворювати перепони в приватизації житла для отримання відповідачем рішення 511 п. 2.2 про дозвіл виконати проект відводу земельної ділянки для виробничих цілей на якому розташовано житло позивачів, а також визнати, що тільки з вини відповідачів, їх дій, бездіяльності з 2007 року по 2013 роки, квартира АДРЕСА_1 не оформлена у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках в процесі приватизації, і тільки з вини відповідачів, земельна ділянка, що перебуває у фактичному користуванні позивачів 30 років, не оформлена у власність сім'ї ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.

Позивачами також до початку розгляду справи в порядку ст. 137 КАС України було надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили суд: визнати незаконним та такими, що суперечить закону про приватизацію державного житла і Рішенню Конституційного суду від 2004 року про приватизацію госпспоруд до житла лист Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 20.02.2013 року голови служби Г. А. Резнікова сім'ї ОСОБА_4; постановити рішення про незаконні та протиправні дії відповідачів, зобов'язати відповідачів відкликати свої рішення які сприяли ненаданню директором РТПЦ АР Крим всіх необхідних документів для приватизації квартири АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_4; визнати незаконними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в питанні приватизації житла та госпспоруд до нього за адресою: АДРЕСА_1; визнати протиправним та таким, що не відноситься до приватизації держжитла і госпспоруд до нього розпорядження 2318 від 21.05.2010 року Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про зупинення передачі та відчуження державного майна; визнати незаконними та такими, що суперечать законодавству України листи вих. 248 від 03.02.2009 року та вих. 1445 від 26.05.2010 року Міністерства транспорту та зв'язку України підприємству РТПЦ АР Крим про необхідність утворення спеціального органу приватизації на підприємству для здійснення приватизації житла.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.07.2013 року закрито провадження у частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання протиправними рішень та дій, та спонукання до виконання певних дій.

ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача (Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у запереченнях на адміністративну позовну заяву ( а. с. 186-189).

Представник відповідача (Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення) заперечень на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення є Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996, № 393/96-ВР (далі Закон № 393).

Статтею 1 Закону № 393 встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під терміном скарга, що вживається в цьому Законі, слід розуміти звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону № 393).

Згідно із ст. 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону № 393).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.02.2013 року за вих. № 11/01-114 Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України було надано відповідь на заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стосовно деяких питань, пов'язаних з діяльністю Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим щодо дозволу користування господарськими спорудами та стосовно примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.12.2006 року у справі № 2-2839/06 ( а. с. 176).

Судом встановлено, що фактично позивачами не оскаржується факт надання їм відповіді, вони не згодні з її змістом.

Згідно наданих у судовому засіданні позивачем пояснень, суть порушення норм чинного законодавства при розгляді заяви позивачів, полягає саме в тому, що позивачі тривалий час не можуть отримати у власність житло, в якому вони мешкають. Зазначене не свідчить про порушення відповідачем у справі вимог Закону України «Про приватизацію державного житла», Закону України «Про звернення громадян», оскільки норми чинного законодавства України не містять обов'язкових приписів щодо здійснення відповідачем лише тих заходів та надання тих відповідей, які бажають отримати заявники.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача відкликати свої рішення, які сприяли директору ДП «Радіотелепередаючого центру АР Крим» ОСОБА_5 утворювати перепони в приватизації житла для отримання відповідачем рішення 511 п. 2.2 про дозвіл виконати проект відводу земельної ділянки для виробничих цілей на якому розташовано житло позивачів та які сприяли ненаданню директором РТПЦ АР Крим всіх необхідних документів для приватизації квартири АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_4, а також визнання незаконними дій Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в питанні приватизації житла та госпспоруд до нього за адресою: АДРЕСА_1, то суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом було з'ясовано, що рішеннями позивачі вважають листи відповідача від 17.02.2012 р. №61/5-343 та від 18.05.2012 р. № 61/02/02-1092 в яких було зазначено, що приватизація державного житлового фонду, який знаходиться на балансі Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АРК» має здійснюватись за рішенням відповідних органів приватизації , створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування , формування яких до компетенції Адміністрації не входить, в наслідок чого необхідна передача житла у комунальну власність на підставі Закону України «Про передачу об'єктів права державної власності».

Однак, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 червня 2013 р. у справі №801/4641/13-а визнано протиправними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо зазначення в листах №61/5-343 від 17.02.2012 р. та № 61/02/02-1092 від 18.05.2012 р., надісланих на адресу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АРК», відомостей щодо необхідності утворення органів приватизації при вирішені питання щодо приватизації державного житлового фонду, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки в цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.

Доводи ж позивача стосовно того, що на задоволенні позовних вимог в цій частині слід наполягати, через те, що на даний час невідомо чи залишить Севастопольський апеляційний адміністративний суд постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.06.2013 р. у справі № 801/4641/13-а без змін, суд вважає неспроможними.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та такими, що суперечать законодавству України листів вих. 248 від 03.02.2009 року та вих. 1445 від 26.05.2010 року Міністерства транспорту та зв'язку України підприємству РТПЦ АР Крим про необхідність утворення спеціального органу приватизації на підприємстві для здійснення приватизації житла то судом встановлено наступне.

В матеріалах справи відсутні листи за вих. 248 від 03.02.2009 року та вих. 1445 від 26.05.2010 року.

Згідно наданих представником відповідача пояснень у Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України також відсутні листи за вих. 248 від 03.02.2009 року та вих. 1445 від 26.05.2010 року, їх зміст відповідачу не відомий, оскільки останнім ці листи не складалися.

Крім того, з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.08.2012 року по матеріалам перевірки № 55/10 і 19 пр/12 по заяві позивачів на дії посадових осіб ДП РТПЦ АР Крим вбачається, що листи за вих. 248 від 03.02.2009 року та вих. 1445 від 26.05.2010 року є зверненнями ДП РТПЦ АР Крим до органу управління (Міністерства транспорту та зв'язку України) (а. с. 84).

Суд звертає увагу позивачів на те, що в адміністративному судочинстві задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права особи у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єкт владних повноважень такі витраті не поніс, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 23.07.2013р.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 29.07.2013 р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя підпис Кузнякова С.Ю.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.

Суддя підпис Суворова С.В.