Постанова № 32749684, 15.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2013 року Справа № 812/5405/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю:

представника позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення № 561 від 18.02.2013, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення № 561 від 18.02.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340400894890 він отримав рішення № 561 від 18.02.2013 суб'єкта господарської діяльності приватної юридичної особи з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ 21792459). Не маючи повної інформації про дану особу він оскаржив це рішення до Головного управління ПФУ у Луганській області. 28.03.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9105805307217 він отримав рішення № 2029/0910 від 20.03.2013 Головного управління ПФУ у Луганській області. Після цього він оскаржив це рішення до Пенсійного фонду України. 10.05.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 0101406826253 він отримав рішення № 10536/09-10 від 24.04.2013 Пенсійного фонду України, що із змісту якого йому стало зрозуміло, що скарга від 06.04.2013 ОСОБА_1 не розглядалась, як і його попередня скарга, а підстави для відмови у задоволенні скарги ґрунтуються на нормах, як зазначив позивач, які взагалі не відносяться до норм, що встановлюють підстави і обов'язок подання звітності.

Позивач вважає, що рішення № 561 від 18.02.2013 видано на підставі підроблених документів не утворено та у зв'язку з цим неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади. На думку позивача рішення № 561 від 18.02.2013 є незаконним і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просив скасувати рішення № 561 від 18.02.2013.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до позовної заяви позивач просив розглядати справу за його відсутністю.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 161 від 22.07.2002 наказано згідно затверджених Положень та рекомендацій, викладених в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 №06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (і серед них під номером 16 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області). Таким чином, починаючи з 2002 року діє Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно ст.15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 01.02.2010 за №2 383 000 0000 007611 в якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.19) та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_2 від 03.02.2010 (а.с 20).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно загальних положень Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (у редакції на момент не подання позивачем звітності) платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є:

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця;

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 облік осіб, зазначених у ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі-Порядок №22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:

- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Згідно з п.п. 3.1 Порядку №22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі наведених норм суд вважає доведеним, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за встановленою формою.

Відповідно до п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем не було подано звіт за 2011 рік, про що було складено акт від 18.02.2013 №551 про неподання звітності до Пенсійного фонду України (а.с.10).

18 лютого 2013 року на підставі п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку було прийнято рішення №561 про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170,00 грн. (а.с.11).

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України. За результатами розгляду скарг позивача Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було винесено рішення від 20.03.2013 №2029/0910, згідно якого скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення від 18.02.2013 №551 залишено без змін (а.с.12). Пенсійним фондом України винесено рішення від 24.04.2013 №10536/09-10 про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1, відповідно до якого рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про застосування фінансових санкцій від 18.02.2013 № 561, передбачених п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 170,00 грн. та рішення головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 20.03.2013 № 2029/09-10 залишено без змін, скаргу ОСОБА_1 від 06.04.2013 - без задоволення. (а.с.17).

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 18.02.2013 №1561 про застосування штрафної санкції до позивача за неподання звітності у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не виконав покладеного на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язку подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, то суд вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства, зокрема, не спростовують підстав для застосування штрафних санкцій.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та дій, довів суду правомірність своїх дій та прийнятого рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення № 561 від 18.02.2013 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 липня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич