Постанова № 32749632, 14.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2013 р. (17 год. 23 хв.) Справа №801/3711/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., за участю представників позивача Кийік Е.К., Кірносової Л.В., представника відповідача Жукової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004271501 від 26.03.2013 р. щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 14307 грн. та штрафних санкцій - 3576,75 грн. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «БК Акрополь», ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Базис Торг» та відмови в прийнятті в складі валових витрат сум по взаємовідносинам з вказаними контрагентами за період з 01.05.2009р. по 31.01.2011р. в розмірі 90255,00 грн., оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаними контрагентами. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0004271501 від 26.03.2013 р. прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні про позовних вимог заперечував та, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним, просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтованість своєї правової позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 125).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та має статус юридичної особи: код за ЄДРПОУ 03347537, що підтверджується випискою з довідкою АА № 683839 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с. 7, 8-9).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Сімферополі з 21.09.1995р. за № 3-1 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100063966 від 11.09.2007р.

Видами діяльності позивач за КВЕД є: 70.31.0 - діяльність агентств нерухомості, 74.11.2 - нотаріальна та інша юридична діяльність, 74.14.0 - консультування з питань комерційної діяльності та управління, 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу, 74.20.3 - діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, 74.87.0 - надання інших комерційних послуг.

Таким чином, судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (код за ЄДРПОУ 03347537) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) за період з 01.05.2009р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.03.2013р. № 1522/15.2/03347537 (а.с. 13-21).

Перевіркою встановлені порушення, поміж іншого пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 22564 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2009р. - 3269 грн., 3 квартал 2009р. - 4988 грн., 2 квартал 2010р. - 10153 грн., 3 квартал 2010р. - 2056 грн., 4 квартал 2010р. - 298 грн., 1 квартал 2011р. - 1800 грн.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати податок на прибуток в бюджет у сумі 14307 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач 12.03.2013р. за вих. № 1592/11 подав заперечення на акт перевірки від 06.03.2013р. № 1522/15.2/03347537 (а.с. 22-23), які не були взяти до уваги, про що свідчить відповідь відповідача на заперечення від 26.03.2013р. № 7123/10/15.2 (а.с. 24-28).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесена податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013р. № 0004271501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та фінансових установ комунальної власності району або міста у розмірі 17883,75 грн., в тому числі за основним платежем - 14307 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3576,75 грн. (а.с. 10).

Не погодившись із наведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про його оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС спірного податкового повідомлення - рішення податкових повідомлень-рішень судом встановлено наступне.

За період з 01.01.2009р. - 31.03.2011р. Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (код за ЄДРПОУ 03347537) задекларовано скориговані валові витрати у сумі 23475598 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «БК Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) за період з 01.05.2009р. по 31.03.2011р. встановлено їх завищення всього в сумі 90255 грн., у тому числі по періодах півріччя 2009р. - 13075 грн., 9 міс 2009р. - 33033 грн., півріччя 2010р. - 40610 грн., 9 міс. 2010р. - 48835 грн., рік 2010 - 7200 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємством до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 90255 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2009р. - 13075 грн., 9 міс 2009р. - 33033 грн., півріччя 2010р. - 40610 грн., 9 міс. 2010р. - 48835 грн., рік 2010 - 7200 грн.

У зв'язку з викладеним перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну на загальну суму 22564 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2009р. - 3269 грн., 3 квартал 2009р. - 4988 грн., 2 квартал 2010р. - 10153 грн., 3 квартал 2010р. - 2056 грн., 4 квартал 2010р. - 298 грн., 1 квартал 2011р. - 1800 грн. , внаслідок допущених порушень податкового законодавства.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати податок на прибуток в бюджет у сумі 14307 грн.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з названими вище контрагентами.

Встановлено, що постачальниками Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (код за ЄДРПОУ 03347537) у період, що перевірявся, були ТОВ «БК Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 8/22/32841299 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

З матеріалів справи вбачається, що донарахований податок на прибуток в сумі 14307 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3576,75 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням прийняті відповідачем на підставі встановлених порушень по господарським операціям позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986)

Відтак, між позивачем та його контрагентами - постачальниками ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

01.06.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду № 68, згідно із яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за замовленням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, замовник зобов'язується прийняти та сплатити дану роботу - поточний ремонт офісу смт Зуя. (а.с. 44)

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010р., рахунком на загальну суму з ПДВ в розмірі 9871,20 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1645,20 грн. (а.с. 45, 46-48, 49).

ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкову накладну № 1270 від 06.08.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 9871,20 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1645,20 грн. (а.с.52).

Оплата придбаних від контрагента робіт підтверджується платіжним доручення № 1121 від 06.08.2010р. на суму 9871,20 грн. та випискою з особового рахунку позивача (а.с. 50, 51).

01.06.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду № 69, згідно із яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за замовленням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, замовник зобов'язується прийняти та сплатити дану роботу - поточний ремонт бази відпочинку смт. Партеніт (а.с. 55)

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт, рахунком на загальну суму з ПДВ в розмірі 23956 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 3993 грн. (а.с. 56, 57-59,60).

ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкову накладну № 363 від 31.05.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 23955,60 грн., у т.ч. ПДВ 3992,60 грн. (а.с.63).

Оплата придбаних від контрагента робіт підтверджується платіжним доручення № 769 від 01.06.2010р. на суму 23956,00 грн. та випискою з особового рахунку позивача (а.с. 61,62).

01.06.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду № 70, згідно із яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за замовленням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, замовник зобов'язується прийняти та сплатити дану роботу - поточний ремонт бази відпочинку пос. Углове (а.с. 64)

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт, рахунком на загальну суму з ПДВ в розмірі 17257 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 2876 грн. (а.с. 65, 66-68, 69).

ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкову накладну № 362 від 31.05.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 17257,20 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 2876,20 грн. (а.с.72).

Оплата придбаних від контрагента робіт підтверджується платіжним доручення № 857 від 15.06.2010р. та випискою з особового рахунку позивача (а.с. 70,71).

21.06.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду № 132, згідно із яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за замовленням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, замовник зобов'язується прийняти та сплатити дану роботу - поточний ремонт КРП «СМ БРТІ». (а.с. 73).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р., рахунком на загальну суму з ПДВ в розмірі 7519,56 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1253,26 грн. (а.с. 74,75-76,77).

ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкову накладну № 607 від 30.06.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 7519,56 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1253,26 грн. (а.с.80).

Оплата придбаних від контрагента робіт підтверджується платіжним доручення № 891 від 23.07.2010р. на суму 7519,56 грн. та випискою з особового рахунку позивача (а.с. 78,79).

17.12.2010р. між позивачем (покупець) та ПП «Базис Торг» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 221, згідно із яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар відповідно до накладної, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (а.с. 83).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується:

- рахунками-фактурами: № 1680 від 17.12.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 1425,59 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 237,60 грн., № -000000001 від 11.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 7705,89 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1284,32 грн., № -00005 від 13.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 933,09 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 155,52 грн.(а.с.84, 91, 92),

- видатковими накладними: № 1735 від 22.12.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 1425,59 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 237,60 грн., № 1 від 14.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 7705,88 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1284,31 грн., № 5 від 14.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 933,10 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 155,52 грн. (а.с. 87,98,99)

Оплата придбаних від контрагента товарів підтверджується платіжними дорученнями: № 1870 від 21.12.2010р. на суму 1425,59 грн., № 33 від 11.01.2011р. на суму 7705,89 грн., № 49 від 13.01.2011р. на суму 933,09 грн. та виписками з особового рахунку позивача (а.с. 85, 86, 93, 94, 95, 96).

ПП «Базис Торг» виписало позивачу податкові накладні: № 1785 від 22.12.2010р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 1425,59 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 237,60 грн., № 1 від 14.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 7705,88 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 1284,31 грн., № 5 від 14.01.2011р. на загальну суму з ПДВ в розмірі 933,10 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 155,52 грн. (а.с. 88, 99, 100).

Суд вважає за необхідним значити, що правилами внутрішнього трудового розпорядку (розділ V) та колективним договором на 2010-2012рр. (розділ VI) передбачені обов'язки адміністрації з організації праці працівників, забезпечення здорових та безпечних умов праці, дотримання законодавства про працю і правил охорони праці, вжиття заходів щодо своєчасного усунення причин та умов, що перешкоджають нормальній роботі, забезпечення відповідних умов для ефективної праці та ін.

Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці ті виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків побутового і виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій (додаток № 7 до колективного договору на 2010-2011рр.) передбачає систематичне проведення поточних ремонтів електропроводки (пункт 1 додатку № 7), виконання робіт з підготовки адміністративних будівель і приміщень до роботі в осінньо-зимовий період 2010-2011рр. протягом III кварталу 2010р. (пункт 9 додатку № 7), виконання робіт з поточного ремонту санітарно-побутових приміщень (пункт 12 додатку № 7), вентиляційних систем та систем освітлення (пункт 11 додатку № 7) протягом ІІ кварталу 2010р. і інші роботи з визначенням осіб, відповідальних за їх виконання.

Поточний ремонт, зроблений ТОВ «Бренд Строй» у червні та серпні 2010р., був зроблений у приміщеннях КРП «СМ БРТІ» за адресами:

1) м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11 (нежитлова будівля перебуває у господарському віданні КРП «СМ БРТІ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого за рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1023 від 25.04.2008р.).,

2) Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64 (право користування КРП «СМ БРТІ» вказаними приміщеннями підтверджується договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад від 02.08.2010р.)

3) м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Будівельна, 8 (нежитлові вбудовані приміщення перебувають у господарському віданні КРП «СМ БРТІ» на підставі дублікату від 24.12.12р. свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого за рішенням виконавчого комітету Партенітської селищної ради № 175 від 19.12.2011р.).,

4) Бахчисарайський район, с. Углове, вул. Набережна, 8 (нежитлова будівля перебуває у господарському віданні КРП «СМ БРТІ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого за розпорядженням № 780 від 17.04.2008р.),

Вказані приміщення використовуються КРП «СМ БРТІ» для здійснення господарської діяльності (здійснення прийому громадян, прийому замовлень від фізичних та юридичних осіб, знання робіт та ін.) та для відпочинку робітників підприємства.

Судом також встановлено, що до 31.12.2012р. КРП «СМ БРТІ» виконувало роботи з державної реєстрації права власності на нерухоме майно і видачі витягів та інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно між КРП «СМ БРТІ» та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (адміністратором Реєстру прав власності на нерухоме майно) був укладений договір № 1 від 31.12.2009р. про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно». Відповідно до умов п. 3.3.1 цього договору КРП «СМ БРТІ» зобов'язане забезпечити необхідні засоби для організації комп'ютерного робочого місця у відповідності до технічних вимог та у разі необхідності побудувати локальну мережу для роботи з Реєстром прав власності на нерухоме майно.

На виконання умов договору № 1 від 31.12.2009р. між КРП «СМ БРТІ» та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведені роботи з прокладки мережі електроживлення, локальної комп'ютерної мережі, підключення до мережі інтернет у м. Бахчисарай, під час яких були використані матеріали, придбані у ПП «Базис Торг» за договором № 221 від 17.12.2010р.

Придбаний за договором купівлі-продажу від 17.12.2010р. № 221 та отриманий за видатковою накладною № 1735 від 22.12.2010р. лічильник ЦЭ 6803В/1 1Т220В 5-60 А Зф.4пр.М7Р 32 відноситься до основних засобів та поставлений на облік за інвентарним номером 735, що підтверджується інвентарною карткою обліку необоротного активу та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком «Необоротні активи» за період 30.12.2010р.-31.03.2012р. Інвентаризаційний опис основних засобів від 14.11.2012р. документально підтверджує фактичну наявність лічильнику ЦЭ 6803В/1 1Т220В 5-60 А Зф.4пр.М7Р 32.

Факт використання інших товарів, придбаних у ПП «Базис Торг», у господарської діяльності підтверджується актом списання від 28.01.2011р., підписаним комісією з списання товарно-матеріальних цінностей.

Суд вважає, що вказані вище первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження КРП «СМ БРТІ» податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками у 2010р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України " "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з цим, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження КРП «СМ БРТІ» податку на прибуток по взаємовідносинам по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями) "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати КРП «СМ БРТІ» податку на прибуток по взаємовідносинам по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пазис Торг» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п 139.1.9 п. 139.1ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 57252 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), в зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, на суму 14307 грн. є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 17883,75 грн., в тому числі за основним платежем - 14307 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3576,75 грн. є протиправним.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Облік платників", АРМ "Бест звіт", АРМ "ТАХ", АРМ "Аудит", АІС "Облік податків і платежів", АІС "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року", то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків щодо заниження податку на прибуток.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення позивачем під час здійснення правочинів з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 порушеної зокрема стосовно контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину , передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Поряд з цим, акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, а отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнане таким, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.03.2013р. № 0004271501 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 178,84 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № ПП-0000438 від 08.04.2013р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 14.05.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 20.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.03.2013р. № 0004271501.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (код за ЄДРПОУ 03347537) 178,84 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.