Рішення № 32749507, 18.07.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/9534/2012

№ производства 2/646/282/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Журавель В.А.

При секретарі - Бікасовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду, посилаючись на те, що 21 серпня 2009 року вона, ознайомившись з об»явою у газеті щодо надання фінансових послуг, вирішила укласти договір позики на суму 15 000 доларів США під заставу належної їй квартири. В цей же день вона зустрілася із відповідачем ОСОБА_2, який погодився укласти договір позики на вказану суму, але пояснив, що фактично договір позики треба укласти на суму 25 800 доларів США, оскільки ця сума включає в себе, крім самої позики, відсотки, комісію та його додаткові витрати, пов'язані з оформленням договору, хоча прим цьому повернути позивачка повинна саме 15 000 доларів США. Також ОСОБА_2 завірив позивачку, щ о договір позики оформлюється саме в такому вигляді і вона не може не сумніватися в його порядності та надійності. Тому 21 серпня 2009 року позивач у нотаріуса підписала договір позики, фактично отримавши від відповідача 15 000 доларів США. Крім того, за наполяганням ОСОБА_2 позивач підписала договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який, як пояснив ОСОБА_2, буде гарантією повернення позивачкою суми боргу, та договір комісії, згідно якого відповідач ОСОБА_3 нібито продає належну позивачці квартиру, розташовану в АДРЕСА_1. Суму боргу та нараховані відсотки позивач постійно виплачувала ОСОБА_2 Однак 18 листопада 2010 року, коли вони з чоловіком повернулися додому, тому не змогли зайти в квартиру, оскільки в ній було змінено замки на вхідних дверях. При цьому незнайомий їй чоловік, як назвався ОСОБА_5, повідомив, що він є новим власником квартири, він виломив двері, вставив новий замок, вивіз усі речі та документи позивачки та її чоловіка та до квартири їх не пустив. В подальшому позивачці стало відомо, що 26 липня 2010 року належну їй квартиру було продано ОСОБА_5 ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_4, а ОСОБА_2 надав згоду на продаж квартири. За фактом відібрання квартири та заволодіння особистими речами та документами, отримання пенсії позивачки та її чоловіка порушено кримінальне провадження. Позивач вважає, що вищезазначені договори були укладені під впливом її обману, оскільки відповідач ОСОБА_2 пояснював, що вона укладає з ним тільки договір позики, а не інші договори, права та обов'язки за іншими договорами позивачці роз»яснено не було. В силу свого віку та стану здоров»я позивач не розуміла різницю між договором позики та договорами комісії та задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки ОСОБА_2 завірив її , що вона підписує тільки договір позики, а інші договорі це тільки формальність і вони є гарантією повернення боргу. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 навмисно включив кілька громадян в схему по заволодінню належної їй квартири з метою введення її в оману щодо своїх реальних цілей, а саме заволодіння квартирою. При цьому заволодіння квартирою відбулося в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки позивачка фактично виконала умови договору позики та повернула ОСОБА_2 майже всю суму боргу. Крім того, позивачка зазначила, що відповідач ОСОБА_3 в спірній квартирі ніколи не була, не вселялася в неї, комунальні послуги не сплачувала та не вимагала від позивачки таких квитанцій, не надавала нотаріусу довідку з ЖЕКу про кількість осіб, зареєстрованих в квартирі, та про оцінку квартири. Позивач вважає, що дії відповідача були спрямовані на насильнице заволодіння належною їй квартирою, присвоєння належного їй майна, грошових коштів, документів та позбавлення її та її чоловіка прав на власність. У зв'язку із чим позивач просила визнати недійсними договір позики, договір комісії, договір про задоволення вимоги іпотекодержателя, укладені 21 серпня 2009 року, а також договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 липня 2010 року.

10 грудня 2012 року позивачка доповнила заявлені позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на її користь моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. оскільки внаслідок дій відповідачів позивачка та її чоловік залишилися без одягу, документів, квартири, грошових коштів. Позивачка та її чоловік є пенсіонерами, позивачка є інвалідом 2 групи, вони були вимушені постійно займати гроші, просити речі, їду та ліки. Уклад життя позивачки та її чоловіка повністю змінився, вони переносили моральні страждання, внаслідок яких чоловік позивачки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

31 травня 2013 року позивачка ОСОБА_1 уточнила заявлені нею позовні вимоги та просила визнати недійсними укладені 21 серпня 2009 року договори позики, комісії, задоволення вимог іпотекодержателя, договір купівлі-продажу квартири від 26 липня 2010 року, а також стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 800 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_8 повністю підтримали заявлені позовні вимиги, надали судові аналогічні пояснення. Додатково позивачка пояснила судові, що при укладанні договору позики вони з ОСОБА_2 домовилися про позику 15 000 доларів США і саме така сума первісно була указано в черновому варіанті договору позики. Тому коли були виготовлені оригінал та копії договору позики позивачка підписала їх, не читаючи, оскільки була впевнена, що там зазначена сума 15 000 доларів США. Також позивачка пояснила, що інших осіб, крім ОСОБА_2 при укладанні договору позики не було, тому їй невідомі ні ОСОБА_3, з якою вона нібито-то укладала договір, ні ОСОБА_4 У належну їй квартиру вона змогла повернутися тільки у лютому 2012 року, коли з квартири тимчасово виїхали квартиранти. Також позивач пояснила, що до листопада 2010 року постійно виплачувала ОСОБА_2 суму боргу та відсотки, документи, які підтверджували ці факти, знаходилися в квартирі, однак вони були вивезені разом з іншими документами та речами позивачки у листопаді 2010 року невідомими особами, по факту чого було порушено кримінальну справу.

Відповідач ОСОБА_2 перебуває у слідчому ізоляторі м. Харкова, подав судові свої письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач позичила в нього кошти в розмірі 25800 доларів США , що підтверджується нотаріально посвідченим договором позики та договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Вважає, що позов не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують викладені в позові обставини. Також відповідач зазначив, що надавав згоду на відчуження квартири позивачка, як іпотекодержатель. Вважає, що позивач добре розуміла наслідки укладення оспорюваних договорів, оскільки звернулася до правоохоронних органів, які не знайшли в діях ОСОБА_2 та інших відповідачів будь-яких порушень законодавства. Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з його недоведеністю.

Відповідач ОСОБА_5 перебуває у слідчому ізоляторі, подав судові свої заперечення проти позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилася з невідомих суду причин, належним чином була повідомлена про день та час судового засідання, однак до поштового відділення не з»являється, судові повістки не отримує.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися з невідомих суду причин, неодноразово викликалися в судове засідання шляхом направлення відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України на їх адресу судових повісток, однак до поштового відділення не з'являються, судові повістки не отримує.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, зазначеною стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судове засідання не з»явився, надав судові заяву про його та ОСОБА_3 небажання приймати участь в судових засіданнях / а. с. 112/.

З урахуванням вимог Закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом та належного повідомлення учасників процесу про слухання справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та представників відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, надала судові заяву про розгляді справи за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 за правом власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з ОСОБА_11 14 січня 2000 року та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 в указаний день за р. № 149 / а. с. 142-143/.

21 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25800 доларів США строком до 21 серпня 2011 року, із сплатою щомісячно по 450 доларів США /а. с. 23-24/. Згідно п. 4 договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала вказану суму грошових коштів до підписання договору, погодилася при затриманні своїх зобов»язань перед позичальником на звернення стягнення на майно, яке є предметом договору іпотеки .

Пунктом 10 договору передбачено, що чоловік позичальника ОСОБА_7 надав згоду на отримання позичальником позики.

Згідно до ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що укладала договір щодо позики 15 000 доларів США, і про повернення саме такої суми існувала домовленість між нею та відповідачем ОСОБА_2 Крім того, така сума була зазначена в проекті договору, підготовленому нотаріусом при його посвідчені, однак в оригіналі договору була зазначена інша сума - 25800 доларів США, при цьому ОСОБА_2 пояснив, що це лише формальність і для повернення суми боргу це не має значення.

Крім того, з витягу з Державного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за фактом неправомірних дій ОСОБА_2 під час укладання договору позики на суму 15 000 доларів США у 2009 році порушено кримінальне провадження за № 12012220060000248 від 10 грудня 2012 року за ст. 190 ч. 1 КК України - шахрайство / а. с. 108/. На теперішній час досудове розслідування за цим кримінальним провадженням триває.

Згідно із ст. 65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім»ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Договір позики має посилання на те, що чоловік позивачки ОСОБА_7 надав свою згоду на укладання договору позики, але з наданих приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 документів вбачається, що ОСОБА_7 надав письмову згоду на відчуження спірної кватири, відомості щодо надання згоди на укладання договору позики відсутні.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням ( ст. 229 ЦК України).

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 ввів позивача в оману щодо суми укладеного договору позики, передавши фактично позивачці грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, і сума, зазначена в договорі, а саме 25800 доларів США не відповідала волевиявленню позичальника ОСОБА_1 та її внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які вставлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку із тим, що при укладанні договору позики відповідач ОСОБА_2 ввів позивача ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, суд вважає за необхідне визнати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 серпня 2009 року, недійсним.

Як вбачається з копії договору комісії від 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали вказаний договір, згідно якого ОСОБА_1 доручила останній здійснити продаж належної їй квартири АДРЕСА_1, для чого доручила їй оформити та отримати всі необхідні для продажу документи, забезпечити ОСОБА_3 всім необхідним для виконання цього договору, а саме грошима, передати відповідачу майно, а саме спірну квартиру. Також пунктом 3 договору передбачено, що спірна квартира не зайнята та позивач зобов»язується не займати належну їй квартиру / а. с. 25/.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила судові, що відповідач ОСОБА_3 взагалі не була присутня 21 серпня 2009 року при укладанні договору позики, та вказану особа вона ніколи не бачила, тому не могла укласти з нею договір комісії. Крім того, позивач пояснила, що не доручала вказаній особі здійснювати продаж належної їй квартири, оскільки не мала наміру продавати квартиру та звільняти її. Також позивачка зазначила, що не довіряла ОСОБА_3 збирати необхідні документи для продажу квартири та не передавала ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на квартиру. Вказаний договір вона підписала за пропозицією ОСОБА_2, який пояснив, що цей договір є лише формальністю та фактичною гарантією виконання нею договору позики і не має для неї правових наслідків.

Крім того, суд звертає увагу, що фотокопії оспорюваного договору, надані позивачкою та приватним нотаріусом мають розбіжності, а саме в одному екземплярі в графі підписи сторін зазначено тільки прізвище та ініціали «ОСОБА_3», а в іншому примірнику в цій же графі зазначені повне прізвище, ім»я та батькові «ОСОБА_3» та стоїть підпис / а. с. 25, 148/.

Враховуючи, що договір комісії від 21 серпня 2009 року було укладено під впливом обману, він не був спрямований на настання реальних наслідків, суд приходить до висновку, що вказаний договір має бути визнаний недійним.

Крім того, 21 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, з якого вбачаться, що його укладено як засіб забезпечення виконання зобов»язання, що виникло у ОСОБА_1 за договором позики. Пунктом 3 договору передбачено, що предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 / а. с. 26-27/.

Оскільки договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнається судом недійсним, то суд вважає за необхідне визнати недійсним і договір про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки його було укладено як засіб забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за договором позики.

Як вбачається з договору купівлі продажу квартири, 26 шостого липня 2010 року ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_4, та ОСОБА_5 уклали договір, відповідно до якого продавець продала, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, продаж здійснено за 200 000 грн., які продавець ОСОБА_3 отримала до підписання договору / а. с. 140/.

З наданої судові копії довіреності вбачається, що ОСОБА_3 доручила ОСОБА_4 управляти та розпоряджатися всім майном, придбаним нею за договорами купівлі-продажу та представляти її інтереси як комісіонера за укладеними нею договорами комісії / а. с. 145/.

Але з договору комісії вбачається, що позивач ОСОБА_1 не наділила ОСОБА_3 правом передоручення своїх прав та обов»язків за договором комісії. Крім того, договором комісії передбачено, що ОСОБА_3 як комісіонер діє в інтересах комітента ОСОБА_1 та повинна передати їй все одержане за цим договором на протязі семи діб після вчинення договору купівлі-продажу. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечувала факт отримання грошових коштів в розмірі 200 000 грн. за продаж квартири.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, як іпотекодержатель, не надсилав ОСОБА_1 письмову вимогу щодо погашення боргу за договором позики, у разі його наявності, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що 18 листопада 2010 року її квартиру зайняли невідомі люди без будь-якого попередження та пояснення. Крім того, вказані особи вивезли з квартири належне позивачці та її чоловіку майно, особисті речі, документи, грошові кошти, у зв'язку з чим за даним фактом було порушено кримінальну справу / а. с. 22/.

Крім того, позивачка пояснила, що наміру продавати квартиру вона не мала, оскільки іншого житла вона не має. Як вбачається з довідки дільниці № 59 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 29 березня 2000 року до теперішнього часу / а. с. 193/.

Таким чином, суд приходить до висновку що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 липня 2010 року було укладено з порушенням норм діючого цивільного законодавства, тому вказаний договір має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 3 Постанови № 4 Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв»язку із незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Позивачем не надано судові доказів спричинення йому матеріальної шкоди, тому його вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 800 000 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 229, 230, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики, укладений 21 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 2335.

Визнати недійсним договір комісії, укладений 21 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 2340.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 21 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 2357.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 26 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 2569.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди в розмір 800 000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - В.А.Журавель