Рішення № 32748615, 18.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1813/6021/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Наталя ВолодимирівнаНомер провадження 22-ц/788/1495/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В., Сибільової Л. О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про стягнення частини додаткових витрат на дитину та неустойки (пені) за час прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и л а:

Звертаючись до суду із зазначеним позовом у грудні 2012 року, а 28 березня 2013 року збільшивши свої позовні вимоги, ОСОБА_4 просила стягнути на її користь з відповідача 6725 грн. додаткових витрат на неповнолітню дитину та 14500 грн. неустойки (пені) за прострочення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 за період з грудня 2009 року по січень 2012 року, а всього 21225 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 12 серпня 1998 року по 21 березня 2003 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 Рішенням Охтирського міського суду від 21 березня 2003 року з ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини від усіх видів заробітку. Аліменти відповідач сплачував нерегулярно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, в період з 2010 по 2012 роки нею здійснювались додаткові витрати на дитину.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 10000 грн., частину додаткових витрат на неповнолітню дитину в сумі 5000 грн., судовий збір у сумі 162 грн. 12 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, про відмову ОСОБА_4 у задоволенні її позову.

При цьому мотивує свої вимоги тим, що про стягнення з нього аліментів та про наявність заборгованості по їх сплаті він не знав, судом не було встановлено, яку саме суму додаткових витрат на дитину понесла позивачка, скільки витратив ОСОБА_6, який у 2012 році усиновив ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, у ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, місцевий суд виходив з того, що позивачкою доведено здійснення нею додаткових витрат на дитину та прострочення відповідачем сплати аліментів та з врахуванням майнового стану відповідача, його стану здоров'я, наявність на утриманні іще трьох неповнолітніх дітей, вважав за можливе зменшити заявлені до стягнення суми.

Колегія суддів в повному обсязі з таким рішенням погодитись не може.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд першої інстанції не виконав.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, з 12 серпня 1998 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Охтирського міського суду Сумської області від 21 березня 2003 року. Від шлюбу сторони є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 травня 2005 року та витягом з рішення Охтирського міського суду Сумської області від 21 березня 2003 року, які є на а.с.6, 10.

Рішенням Охтирського міського суду Сумської області від 21 березня 2003 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання ОСОБА_5, але не менше ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину до її повноліття, починаючи стягувати з 26 лютого 2003 року та аліменти сплачувати матері, ОСОБА_4, допущено негайне виконання у межах суми платежу за один місяць з 26 лютого 2003 року по 26 березня 2003 року. (а.с.11)

Згідно довідки відділу державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції, №520/02-37 від 12 квітня 2013 року по виконавчому листу №2-444 від 21 березня 2003 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, заборгованість по сплаті аліментів за період з 19 листопада 2009 року по 01 квітня 2013 року складає 7410 грн. 25 коп. (а.с.12).

27 вересня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, змінено прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_4, що підтверджується копією відповідного свідоцтва серії НОМЕР_2 (а.с.7). А відповідно до копії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2012 року, яка міститься на а.с.13-14, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлено ОСОБА_6.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою було здійснено додаткові витрати на загальну суму 13450 грн., що підтверджується копіями квитанцій, які є на а.с.22-23, 24-28, 29-30, 111). Так, витрати полягають у наданні стоматологічних послуг, відвідування басейну, курсів французької і англійської мови.

Понесення цих витрат та їх розмір не викликають сумніву у суду. Крім того, вони мали місце до набрання чинності рішенням про усиновлення, а тому, відповідач, як батько дитини, повинен нести ці витрати разом з матірю дитини - позивачкою у справі.

В цій частині рішення суду не спростовується доводами апеляційної скарги, воно є законним та обґрунтованим.

В той же час, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення стягнення аліментів.

Під час розгляду справи апеляційним судом витребувані та вивчені матеріали цивільної справи про стягнення аліментів з ОСОБА_3, матеріали виконавчого провадження про стягнення аліментів.

Матеріали цивільної справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 знав про наявність у суді позовної заяви, про слухання справи у суді, про наявність судового рішення від 22 березня 2003 року, яке йому не направлялось, а справа розглядалась без його участі, жодного разу повістки йому не направлялись. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів про те, що ОСОБА_3 направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження, інша будь-яка кореспонденція, якою доводилась йому до відома інформація про стягнення аліментів. У липні 2003 року виконавчий лист направлений до виконання головному бухгалтеру кафе «Кнєжа», де за поясненнями ОСОБА_3 він ніколи не працював. Відсутні відомості про долю цього виконавчого листа. У листопаді 2006 року за заявою державного виконавця судом знову ж таки без повідомлення і без присутності ОСОБА_3 був виданий дублікат виконавчого листа, після отримання якого ОСОБА_3, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, не повідомлявся державною виконавчою службою про наявність на виконанні виконавчого листа.

За поясненнями відповідача, вперше йому стало відомо про наявність виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів у січні 2012 року, коли вирішувалось питання про усиновлення ОСОБА_6 дитини.

Будучи допитаною у суді апеляційної інстанції, представник державної виконавчої служби викладені вище обставини підтвердила, пояснила, що вперше у січні 2012 року у матеріалах виконавчого провадження з явилась заява ОСОБА_3 з питання стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки не встановлена вина ОСОБА_3 у виникненні заборгованості з аліментів, відсутні правові підстави для стягнення неустойки (пені) за ст. 196 Сімейного кодексу України.

Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, не повно зясував фактичні обставини справи, а тому, рішення суду підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України та часткового задоволення апеляційної скарги, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 77 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року у даній справі у частині стягнення неустойки (пені)за час прострочення сплати аліментів.

Постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати за апеляційне оскарження рішення суду 77 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

,

Головуючий -

Судді -