Постанова № 32748080, 31.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2013 року № 826/3055/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справи

за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат» доРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києвітреті особи без самостійних вимог на предмет спору 1) ОСОБА_1 2) Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Сонат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди.

18.04.2013 до участі у справі залучено у якості відповідача - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві. 12.06.2013 за клопотанням позивача зі складу відповідачів виключено Головне управління юстиції у місті Києві.

До участі у справі залучено третіх осіб ОСОБА_1 та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Позовні вимоги неодноразово уточнювались та остаточно були викладені наступним чином:

- визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» і належить на праві власності ЗАТ «Сонат»;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві зареєструвати нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» згідно законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат» (ідентифікаційний код: 23493956; 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 12; р/р 26006052712174, ПАТ комерційний банк «Приватбанк», Печерська філія, МФО 300711) кошти у сумі 641 607 (шістсот сорок одна тисяча шістсот сім) гривень 00 коп. як відшкодування шкоди (збитків, упущеної вигоди), завданої протиправними діями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві;

- прийняти окрему ухвалу.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна посилаючись на відсутність у особи, що звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повноважень діяти від імені ЗАТ «Сонат», а також посилання на те, що об'єкт нерухомого майна за реєстрацією якого звернувся позивач є самочинним будівництвом. Представник позивача зазначила, що протиправні дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно завдали ЗАТ «Сонат» матеріальної шкоди у вигляді збитків та упущеної вигоди.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування правомірності дій відповідача посилалась те, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулась неналежна особа, в ході огляду поданих документів виявлені розбіжності у площі нежилого приміщення, у зв'язку з чим встановлено, що таке нежиле приміщення є самочинним будівництвом, а також було встановлено зареєстроване обтяження прав на нежиле приміщення. Відповідач зазначив, що виявлені недоліки не були усунуті позивачем, що стало перешкодою для реєстрації права власності ЗАТ «Сонат» речового права на нерухоме майно.

Представник третьої особи-1 зазначив, що, на його думку, позов задоволенню не підлягає, оскільки є надуманим, не ґрунтується на нормах закону та поданий неналежною особою. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи-2 через канцелярію суду 19.06.2013 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

15.04.2013 через канцелярію суду від ЗАТ «Сонат» надійшла заява № 12/04/13-2 від 12.04.2013 про відмову від адміністративного позову. Зазначена заява була відхилена, оскільки вона підписана ОСОБА_2 як головою правління, однак, суд встановив, що дана особа станом на дату подання заяви не є головою правління та не має прав на представництво інтересів ЗАТ «Сонат».

В судове засідання 08.07.2013 представники відповідача та третьої особи-2 не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні 08.07.2013 було заслухано покази свідка ОСОБА_3 Суд встановивши відсутність потреби заслухати інших свідків чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідач надав до матеріалів справи оригінали реєстраційних справ щодо звернення позивача із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» (додатки 1-3 до адміністративної справи № 826/3055/13-а).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Сонат» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 121 від 24.03.2004, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив нежиле приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З судових рішень, копії яких надані сторонами до матеріалів справи, суд встановив, що ЗАТ «Сонат» було укладено з ПП «Русь-95» договір купівлі-продажу від 31.03.2004 нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 № 40/511 визнано недійсним зазначений договір купівлі-продажу від 31.03.2004, укладеного між ЗАТ «Сонат» та ПП «Русь-95». Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2006 та ухвалою Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні касаційного провадження у справі № 40/511. (Т. ІІІ а.с.2-9).

25.12.2009 між ВАТ «Банк Кіпру» (Іпотекодержатель), ОСОБА_5, ОСОБА_1 (Іпотекодавці), які виступили майновими поручителями ТОВ «Пан Маркет» (Позичальник) укладено іпотечний договір б/н. (Т. ІІІ а.с. 40-44).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору іпотеки від 25.12.2009 року в іпотеку передано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'», загальною площею 932,7 кв.м.

Іпотечний договір б/н від 25.12.2009, укладений між ВАТ «Банк Кіпру», ОСОБА_5, ОСОБА_1, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.11.2010 № 2-6223/10 визнано недійсним, та згідно ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.2010 № 2-6223/2010р. про виправлення описки, скасовано заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нежитлового приміщення літ. АДРЕСА_1, загальною площею 392,7 кв.м. накладену 25.12.2009 за № 9388342. (Т. ІІ а.с. 140-142).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16.06.2011 № 22-ц/2690/3327/2011 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.11.2010 з урахуванням виправленої описки залишено в силі у вищезазначеній частині. (Т. ІІ а.с. 143-144).

Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 16.12.2009 № 2-3354/2009рц по справі за позовом ЗАТ «Сонат» до ОСОБА_5, ОСОБА_1, КП БТІ в м. Києві, ТОВ «Пан Маркет» про витребування майна із чужого незаконного володіння, вирішив: «витребувати у ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ТОВ «Пан Маркет» нежиле приміщення площею 932,7 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві власності ЗАТ «Сонат». Зобов'язати КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію від 30.03.2006 року за № 507-П на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 932,7 кв.м. за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та зарахувати відомості про право власності ЗАТ «Сонат» на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1» загальною площею 932,7 кв.м. Повернути приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1» загальною площею 932,7 кв.м. власнику ЗАТ «Сонат» шляхом примусового виселення з приміщення ТОВ «Пан Маркет». (Т. І а.с. 25-29).

Рішенням Апеляційного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2012 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.12.2009 залишено без змін. (Т. ІІІ а.с. 10).

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

ЗАТ «Сонат» в особі ОСОБА_8 14.01.2013 звернулось до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно картки прийому заяви № 31337, зазначена заява позивача зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.01.2013 12:35:31 за реєстраційним номером 20325.

До заяви було додано наступний перелік документів:

- квитанції № 128 від 13.01.2013 на суму 120,00 грн., № 126 від 13.01.2013 на суму 119,00 грн.;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 719365 видана 09.01.2013;

- статут ЗАТ «Сонат», зареєстрований 02.12.2002 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією;

- копії 1-3, 10, 11 сторінок паспорту ОСОБА_8;

- копія картки платника податків ОСОБА_8;

- реєстраційне посвідчення, серія та номер: 2-789, видане 31.03.2004, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- договір купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення, серія та номер: 2-783, виданий 21.03.2004;

- технічний паспорт виданий 02.10.2002, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- протокол зборів членів правління ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995 та протокол зборів засновників ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995;

- копія ухвали Верховного Суду України від 02.03.2005.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Орищак Л.В. 04.02.2013 прийняв рішення № 220351 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку зі зверненням із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень неналежної особи.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову повідомила, що згідно пояснень державного реєстратора Орищак Л.В., підставою для відмови позивачу у державній реєстрації прав на нерухоме майно стала неможливість встановити відповідність заявлених прав і поданих документів, а саме, вона виявила такі неточності: показники площі нежилого приміщення в різних документах мали розбіжності, була виявлена зареєстрована іпотека, згідно якої іпотекодавцями безпосередньо зазначені в реєстрі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим державний реєстратор визначила, що ОСОБА_8 не має права на звернення із заявою про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Суд критично ставиться до доводів відповідача, щодо виявлених розбіжностей у площі нерухомого майна, оскільки у рішенні № 220351 від 04.02.2013 зазначено тільки одну підставу для відмови - «із заявою звернулась неналежна особа».

Досліджуючи правомірність прийняття державним реєстратором рішення № 220351 від 04.02.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд дійшов висновку, що воно є правомірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 703) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач додав до заяви тільки договір купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення від 21.03.2004, на підставі якого право власності було зареєстроване у 2004 році. Однак, після набуття права власності ЗАТ «Сонат» на спірне нежитлове приміщення у 2004 році, таке право власності переходило від ЗАТ «Сонат» до ПП «Рось-95» та на момент звернення позивача із заявою, належало ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження серії ЕАБ № 857261, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. ІІ а.с. 138) обтяження «заборона на нерухоме майно», зареєстроване 25.12.2009 за № 93763 на підставі іпотечного договору № 5024 від 25.12.2009, відповідно до якого власниками нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 значились ОСОБА_5 та ОСОБА_1, було припинене 05.02.2013.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження серії ЕАБ № 857258, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. ІІ а.с. 137) обтяження «арешт нерухомого майна», зареєстроване 26.10.2010 за № 93075 на підставі ухвал Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2010 та від 26.10.2010, було припинене 05.02.2013.

Тобто, на момент звернення представника позивача до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно власниками майна були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а не ЗАТ «Сонат».

При цьому доводи позивача про те, що державному реєстратору були надані докази наявності повноважень ОСОБА_8 представляти інтереси ЗАТ «Сонат» суд не приймає до уваги, оскільки підставою для відмови була не відсутність у заявника повноважень представляти інтереси ЗАТ «Сонат», а відсутність у заявника (ОСОБА_8.) представляти інтереси зареєстрованих власників нерухомого майна - ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Отже, враховуючи те, що станом на дату звернення позивача (14.01.2013) та дату винесення відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень (04.02.2013), власниками нерухомого майна були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а позивач не надав державному реєстратору доказів на підтвердження переходу або поновлення права власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що рішення № 220351 від 04.02.2013 є правомірним.

06.02.2013 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Зазначена заява подана від імені ЗАТ «Сонат» представником за довіреністю ОСОБА_11

Згідно картки прийому заяви № 267426, зазначена заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2013 18:04:20 за реєстраційним номером 142142.

До заяви було додано наступний перелік документів:

- квитанція № 109 від 06.02.2013 на суму 120,00 грн.;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 719365 видана 09.01.2013;

- статут ЗАТ «Сонат», зареєстрований 02.12.2002 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією;

- довіреність від 02.01.2013, видана ЗАТ «Сонат» ОСОБА_11;

- копії 1-3, 12, 13 сторінок паспорту ОСОБА_11;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_11;

- реєстраційне посвідчення, серія та номер: 2-789, видане 31.03.2004, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- договір купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення, серія та номер: 2-783, виданий 21.03.2004;

- технічний паспорт виданий 02.10.2002, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- протокол зборів членів правління ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995 та протокол зборів засновників ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995;

- копія ухвали Верховного Суду України від 02.03.2005.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Гальчук Є.О. 15.02.2013 прийняв рішення № 394655 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Того ж дня (15.02.2013) відповідач прийняв рішення № 404211 про відмову у задоволенні заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що на його думку, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1» є самочинним будівництвом (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Суд за клопотанням позивача викликав ОСОБА_3 у судове засідання в якості свідка. ОСОБА_3 надав покази, згідно яких підставою для відмови стало те, що ним було виявлено невідповідність площі нежитлового приміщення у документах, поданих із заявою, у зв'язку з чим реєстратор дійшов висновку про те, що зазначений об'єкт нерухомого майна був змінений шляхом реконструкції, розширення або перепланування. Відповідно до вимог законодавства, реєстрація таких об'єктів здійснюється після прийняття в експлуатацію.

Свідок пояснив, що підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стала необхідність отримання від БТІ інформації щодо фактичної площі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Однак, ОСОБА_3 зазначив, що з метою економії часу звернувся до БТІ засобами телефонного зв'язку, однак не отримав пояснень щодо виявлених розбіжностей у площі нерухомого майна. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 вирішив не очікувати письмової відповіді від БТІ та виніс рішення № 404211 від 15.02.2013 про відмову у задоволенні заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI прийняття в експлуатацію потребують об'єкти закінчені будівництвом.

Суду не надано доказів того, що після придбання ЗАТ «Сонат» нерухомого майна за Договором купівлі-продажу № 121 від 21.03.2004 здійснювалась реконструкція, зміна, перепланування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Згідно пояснень представника позивача, ЗАТ «Сонат» належить не все приміщення за вказаною адресою. Зокрема, згідно інформаційної довідки від 01.03.2013 НЖ-2013 № 648 наданої відповідачу Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за Науково-виробничим комерційним центром у формі ТОВ «Тандем» зареєстрована прибудова: група приміщень № 7 та група приміщень № 9 (в літ А) загальною площею 124,80 кв.м.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відмова державного реєстратора у задоволенні заяви позивача № 267426 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з тих підстав, що зазначене майно є самочинним будівництвом є необґрунтованою.

Водночас, враховуючи те, що до заяви № 267426 позивач не надав правовстановлюючих документів, а саме, судових рішень, якими встановлено право власності ЗАТ «Сонат» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1», суд дійшов висновку, що така заява не відповідала вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.02.2013, з якою ЗАТ «Сонат» в особі представника ОСОБА_11 втретє звернувся до відповідача щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1», суд встановив наступне.

Згідно картки прийому заяви № 470443, зазначена заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023.

До заяви було додано наступний перелік документів:

- квитанція № 3714 від 20.02.2013 на суму 120,00 грн.;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 719365 видана 09.01.2013;

- копія статуту ЗАТ «Сонат», зареєстрований 02.12.2002 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією;

- довіреність від 02.01.2013, видана ЗАТ «Сонат» ОСОБА_11;

- копії 1-3, 12, 13 сторінок паспорту ОСОБА_11;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_11;

- реєстраційне посвідчення, серія та номер: 2-789, видане 31.03.2004, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- копія договору купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення, серія та номер: 2-783, виданий 21.03.2004.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_13 18.03.2013 прийняв рішення № 964165 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначивши причину - не подані усі необхідні документи. Даним рішенням, посилаючись на ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачу запропоновано надати документ, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію; постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2012, рішення суду від 02.03.2005 про поновлення ОСОБА_8 на посаді голови правління з 03.02.2003 року.

На виконання рішення № 964165 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач надав додатково відповідачу копії наступних документів:

- ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-ц/2690/673/2012 від 01.02.2012;

- постанови Київського апеляційного господарського суду № 40/511 від 29.12.2005;

- рішення Оболонського районного суду міста Києва № 2-3354/2009рп від 16.12.2009;

- ухвали Верховного Суду України від 02.03.2005;

- ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-14627/2010р. від 10.11.2010;

- ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.08.2011;

- ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-ц/2690/673/2012 від 01.02.2012.

Однак, 27.03.2013 відповідач прийняв рішення № 1164683 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що заявник не усунув обставини, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Суд дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний був надавати державному реєстратору документ, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, виходячи з наступного.

Відповідно до вищенаведених судових рішень, наданих представником позивача державному реєстратору, судами було встановлено право власності ЗАТ «Сонат» на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т. ІІ а.с. 210-235 та додаток 3 до справи а.д. 24-39).

Зазначена у судових рішеннях площа нежитлового приміщення збігалась з площею зазначеною у договорі купівлі-продажу № 121 від 21.03.2004, а також площею зареєстрованою за попередніми власниками (ОСОБА_5, ОСОБА_1), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т. ІІ а.с. 106-113).

Отже, підстави для витребування від позивача документу, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію у державного реєстратора були відсутні, а тому рішення № 1164683 від 27.03.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві зареєструвати нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» згідно Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації об'єктів нерухомого майна, вирішення питання про зупинення розгляду, задоволення або відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів, в даному випадку - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстави для зобов'язання відповідача зареєструвати нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'» за ЗАТ «Сонат» відсутні.

Водночас, оскільки суд встановив, що заява позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 470443, зареєстрована 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023 відповідає вимогам законодавства, то Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві зобов'язана розглянути дану заяву та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Стосовно вимоги стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат» (ідентифікаційний код: 23493956; 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 12; р/р 26006052712174, ПАТ комерційний банк «Приватбанк», Печерська філія, МФО 300711) кошти у сумі 641 607 (шістсот сорок одна тисяча шістсот сім) гривень 00 коп. як відшкодування шкоди (збитків, упущеної вигоди), завданої протиправними діями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно пояснень представника, сума 641 607,00 грн. складається з 641 128,00 грн. упущеної вигоди та 479,00 грн. збитків, сплачених позивачем до державного бюджету чотирма квитанціями, які були подані державному реєстратору разом із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування доводів про завдання ЗАТ «Сонат» збитків у вигляді упущеної вигоди представник позивача зазначила, що протиправні дії відповідача призвели до порушення права ЗАТ «Сонат» отримувати доходи від користування та розпорядження належним йому майном.

Представник позивача здійснила розрахунок упущеної вигоди наступним чином: 5 місяців і 4 дні х 125 000,00 грн. = 641 128,00 грн., де 125 000,00 грн. - сума орендної плати за один місяць.

Термін 5 місяців і 4 дні був розрахований позивачем починаючи з дати прийняття рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення 04.02.2013 та закінчуючи датою подання заяви про уточнення суми стягнення - 08.07.2013 (Т. ІІІ а.с. 254-255).

В обґрунтування розміру орендної плати у сумі 125 000,00 грн. за нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 представник позивача посилалась на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 по справі № 12/732, яким встановлений розмір орендної плати за вказане нежитлове приміщення у сумі 125 000,00 грн. щомісячно, а також рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.12.2009 № 2-3354/2009р. (Т. І а.с. 22-29).

Суд відхиляє зазначені доводи позивача як підтвердження розміру упущеної вигоди, оскільки судовими рішеннями, на які посилається позивач, встановлені факти станом на 2007 та 2009 роки. Доказів того, що станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, це нерухоме майно було або могло бути здане в оренду суду не надано.

Позивач не надав доказів того, що зазначене нерухоме майно в період з січня 2013 року по липень 2013 року використовувалось або могло використовуватись шляхом здавання в оренду, а саме наявності юридичної чи фізичної особи, яка мала в цей строк намір орендувати всю площу нежитлового приміщення (932,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та саме з розміром щомісячної орендної плати у розмірі 125 000,00 грн.

Таким чином, не виключена можливість того, що в зазначений період позивач міг не знайти орендаря вказаного приміщення, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення упущеної вигоди з Державного бюджету України є необґрунтованою.

Щодо вимоги стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь позивача сум сплачених позивачем до державного бюджету чотирма квитанціями, які були подані державному реєстратору разом із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№ 128 від 13.01.2013 на суму 120,00 грн., № 126 від 13.01.2013 на суму 119,00 грн., № 109 від 06.02.2013 на суму 120,00 грн., № 3714 від 20.02.2013 на суму 120,00 грн.), оригінали яких знаходяться у реєстраційних справах (додатки 1-3 до справи № 826/3055/13-а), суд дійшов висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 703, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 703, орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не повертає заяву про державну реєстрацію, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Судом було встановлено, що заяви позивача, зареєстровані у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.01.2013 12:35:31 за реєстраційним номером 20325 та 06.02.2013 18:04:20 за реєстраційним номером 142142 не відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому суми плати за надання витягу з Державного реєстру прав та державне мито не підлягають поверненню, згідно абз. 3 п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 703.

Плата за надання витягу з Державного реєстру прав згідно квитанції № 3714 від 20.02.2013, яка була подана до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровану 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023, також не підлягає поверненню, оскільки суд дійшов висновку, що дана заява відповідає вимогам законодавства та має бути розглянута відповідачем. У разі повернення позивачу плати за надання витягу з Державного реєстру прав за квитанцією № 3714 від 20.02.2013 зазначена заява вже не відповідатиме вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 703 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо вимоги позивача постановити окрему ухвалу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Із зазначеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, яке здійснюється за ініціативою суду у визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках.

Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки обставини, які б потребували вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону у даній справі судом не встановлені.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов ЗАТ «Сонат» таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Сонат» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо відмови Закритому акціонерному товариству «Сонат» у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1'».

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві розглянути заяву Закритого акціонерного товариства «Сонат» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровану 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири) гривень 41 коп. на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський