Постанова № 32747903, 31.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року № 813/5611/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Слюсар Г.В.

відповідача Долішньої М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.05.2013 року ВП № 37561225.

Посилається на те, що зазначеною постановою відповідачем було повернуто виконавчий документ стягувачеві з посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» та а Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, за якими відповідні виконавчі дії мають проводитися органами Державної казначейської служби. Позивач вважає вказану позицію неправомірною, оскільки відповідачем не було враховано, що відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави шодо виконання судових рішень" його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зазначає, що відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках, відкритих в органах Казначейства, що в свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 15 квітня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37561225 з примусового виконання виконавчого листа №2а-10354/12/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 20 березня 2013 року про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 131 435,65 грн.

На підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 23 травня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Так, відділом було зазначено, що враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках відкритих в органах Казначейства, що в свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що повернення виконавчого документа здійснено внаслідок того, що у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконання даної категорії виконавчих документів не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами державної казначейської служби.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, частиною 2 статті 2 цього Закону закріплено, що його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Таким чином, враховуючи, що управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області є державним органом (органом виконавчої влади), суд погоджується з твердженням позивача про те, що норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на спірні правовідносини не розповсюджуються, тому слід посилатись до норм Закону України "Про виконавче провадження", що відповідачем і було зроблено в оскаржуваній постанові.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 ( із змінами і доповненнями).

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Під боржниками, згідно з пунктом 2 Порядку, розуміються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, враховуючи, що зазначений у виконавчому листі боржник є державним підприємством та має відкриті рахунки в органах Казначейства, проведення виконавчих дій, з урахуванням наведених вище норм Закону України "Про виконавче провадження" та вищевказаного Порядку, має здійснюватися органами Державної казначейської служби.

Вказані обставини виключають можливість державного виконавця звернути стягнення на кошти боржника на рахунках, відкритих в органах Казначейства, що в свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень, що й зумовило повернення виконавчого документа стягувачеві.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Управління пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 травня 2013 року ВП № 37561225 - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2013 року