Рішення № 32746743, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9657/13 18.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9657/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

про стягнення 624 385,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В., довіреність № 91/2012/12/26-2 від 26.12.2012р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - позивач) з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (далі - відповідач) про стягнення 624 385,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640394 від 25.12.2003р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 599 906,20 грн., з огляду на наявність якої нараховані 6 266,03 грн. втрати від інфляції та 18 213,02 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9657/13 та призначено її розгляд на 20.06.2013р.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позові, та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Проте, від відповідача через відділ діловодства суду 20.06.2013р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві. Так, у відзиві відповідач посилається на те, що відповідача визначено виконавцем комунальних послуг у Деснянському районі м. Києва. Однак, споживачами послуг, які надає фактично позивач, є мешканці району, які в свою чергу або взагалі не проводять оплату за надані послуги, або проводять оплату за тарифами, затвердженими КМДА. Борг, який позивач рахує за відповідачем, фактично є заборгованістю населення Деснянського району м. Києва перед АЕК «Київенерго». Для погашення заборгованості відповідачем вживаються необхідні заходи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9657/13 від 20.06.2013р. розгляд справи відкладений на 18.07.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

Присутнім у судовому засіданні 18.07.2013р. представником позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 244 411,05 грн. заборгованості, яка складається з: 219 932,00 грн. основного боргу по тепловій енергії, 6 266,03 грн. втрат від інфляції та 18213,02 грн. - 3% річних.

Отже, судом позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, яка становить 244411,05 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.06.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу від 20.06.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідачем отримано 04.07.2013р. ухвалу від 20.06.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2003р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (споживач) було укладено Договір № 1640394 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2012 від 23.01.2012р.), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008р.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку № 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводиться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1245 від 20.06.2012р. (п. 1), які можуть змінюватись в період дії договору (п. 12).

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, 11, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з грудня 2010 року по лютий 2013 року на загальну суму 1 893 061,90 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 1 671 674,37 грн.

Посилання відповідача на те, що заборгованість яку просить стягнути позивач є заборгованістю населення Деснянського району м. Києва, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором зобов'язаною стороною є відповідач, а не населення.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період з грудня 2010 року лютий 2013 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 219932,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 219 932,02 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 6266,03 грн. втрат від інфляції та 18 213,02 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 6266,03 грн. втрат від інфляції,оскільки наведений позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Проте, перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування 3% річних було здійснено позивачем без урахування того, що 2012 рік має 366 днів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 18179,80 грн., згідно розрахунку суду, здійсненого з урахуванням того, що 2012 рік мав 366 днів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 219932,00 грн. основного боргу, 6266 грн. 03 коп. втрат від інфляції, 18179 грн. 80 коп. - 3% річних, 4887 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.07.2013р.

Суддя А.І. Привалов