Рішення № 32746695, 30.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4330/13-ц

Провадження № 2/265/1801/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д.О.,

при секретарі Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення сум. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що в квітні 2012 року він з метою отримання позики в сумі 15000 грн. звернувся до відповідача, представники якого запевнили його, що програма «Альянс Україна» унікальна та вигідна програма надання позики, тому він зможе отримати позику через декілька днів після підписання договору. 7 квітня 2012 року між ним та відповідачем було укладено договір № 208796 та додатки № 1 та № 2 до договору. Лише згодом він з'ясував, що предметом договору є надання послуг з адмініструванням системи з метою придбання товару в групі. Перед укладенням договору позивач сплатив на користь відповідача внесок в розмірі 750 грн., однак на його здивування позику він не отримав, навпаки, він був вимушений продовжити здійснювати платежі на користь відповідача в розмірі сум, зазначених у додатку № 1 до договору. Позивач виплатив на користь відповідача щомісячний чистий внесок в розмірі 416,67 грн. 21 травня 2012 року та адміністративні витрати у розмірі 150 грн., але позику йому так і не надали, хоча загальна сума грошових коштів, виплачених позивачем на користь відповідача складала 1316,67 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення виплачених ПП «Грандфінресурс» коштів, однак йому відповіли відмовою. Із умов договору вбачається, що ОСОБА_1 сплачував зазначені кошти не за сам товар, тобто гроші, які він мав намір отримати у позику, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови програми «Альянс Україна» не передбачають залучення власних коштів відповідача. Вважає, що відповідач не є фінансовою установою і не має право надавати фінансові послуги, а статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання позики, а відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність, бо така діяльність підприємця з реалізації цієї системи є такою, що вводить споживача в оману. Просив суд визнати недійсним договір № 208796 від 7 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем, стягнувши з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_1 1316,67 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду заяву з проханням вирішити його позов за його відсутності, при цьому наполягаючи на задоволенні заявлених позовних вимог, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Представники відповідача до судового засідання не з'явились повторно, за невідомих суду причин, будучи про час та місце розгляду справи повідомленими належним чином, не надавши заяв про можливість вирішити спір у їх відсутність.

При цьому за наданими суду письмовими запереченнями, представник ПП «Грандфінресурс», яка діє на підставі довіреності, не погоджуючись із вимогами позивача, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на наступне. ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами договору № 208796 від 7 квітня 2012 року, йому було надано роз'яснення щодо всіх умов договору, з якими позивач погодився. На протязі 3 діб після підписання договору позивач не розірвав договір, хоча мав на це право. ОСОБА_1 повинен був внести комісійний внесок, а потім щомісячно сплачувати загальні платежі, за рахунок яких адміністратор формує фонд реєстру, та здійснює оплату заявлених учасниками грошових сум, та сплату адміністративних витрат за послуги пов'язані з організацією програми «Альянс Україна». Відповідач гарантував позивачу одержання заявленої ним грошової суми на умовах діяльності програми «Альянс Україна» при виконані ним усіх зобов'язань, які випливають з договору, за яким отримання учасником заявленої грошової суми відбувається за умов дотримання умов договору, а також повернення учасником отриманої грошової суми назад у фонд реєстру, на умовах відстрочених платежів та згідно графіку платежів. За таких обставин у діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики. Право на отримання дозволу та першочергове отримання грошових коштів, отримує той учасник, який, має більшу кількість авансових щомісячних платежів. При цьому відповідач є адміністратором соціальної програми для населення, тобто адмініструє грошові кошти учасників. ПП «Грандфінресурс» не залучає власні кошти для надання позик або кредитів, а є контролером коректного і справедливого розподілу грошових фондів для учасників програми, в яких накопичені їх власні кошти.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом було встановлено, що 7 квітня 2012 року між сторонами було укладено договір № 208796, спрямований на придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору (отримання грошових коштів у розмірі 15000 грн.) (а. с. 4-10).

Згідно умов вказаного договору адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, а саме: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику. Учасник в свою чергу зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж, також своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату товару чи надає відповідні суми у позику та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Підписавши договір, позивач подав заяву про те, що йому умови договору зрозумілі, він сумлінно виконує умови договору. Відповідач також виконує умови договору, бо формує реєстр учасників, приймає заяви на участь у розподілі грошового фонду, проводить заходи щодо розподілу грошового фонду. Позивач приймає участь у заході по розподілу грошового фонду (а. с. 4-10).

Судом також було встановлено, що відповідно до ст. 1 договору, укладеного між сторонами 7 квітня 2012 року № 208796, відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що оскільки вказаний Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

З наведеного вбачається, що між сторонами було укладено правочин, договір від 7 квітня 2012 року, предметом якого є надання послуг.

За ст. 2 договору та додатку № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 750 грн., та загальний адміністративний платіж в сумі 750 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 566,67 грн., який включає чистий внесок в сумі 416,67 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 150 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми та інше.

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 до договору програма «Альянс Україна» базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Умовами програми «Альянс Україна», що є додатком № 2 до договору, за ст. 4 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить від волі відповідача, який на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути реально перевірена позивачем.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що діяльність ПП «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, а в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.

Суд з огляду на це встановив, що позивач сплачував відповідачу кошти не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до такої ж системи. До того ж право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі за текстом - Закон) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно до ч. 9 ст. 18 Закону, якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Статтею 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється, яка включає у себе, крім іншого, будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

На підставі ч. 2 ст. 19 Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, крім іншого, основних характеристик продукції. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Окрім іншого Законом заборонена підприємницька діяльність, що вводить споживача в оману, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

За ч. 6 ст. 19 Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, що була ним викладена в постанові від 23 травня 2012 року по справі № 6-35цс12, яка на підставі ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд, перевіривши доказами обставини справи, прийшов до висновку, що заперечення представника відповідача не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи за позовом ОСОБА_1, бо у судовому засіданні було підтверджено обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо недійсності спірного договору.

Згідно до ч. 2 ст. 215 Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі ст. 216 Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, виходить з того, що спірний договір є недійсним за законом, оскільки містить несправедливі умови та його було укладено внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

З урахуванням переліченого договір між сторонами по справі є нікчемним правочином, оскільки він здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, тому є недійсним, що встановлено Законом (ч. 6 ст. 19 Закону). Тому визнання судом недійсним вказаного договору, який є нікчемним правочином, непотрібно, бо його недійсність визначена законом.

Відповідно до квитанції, які маються в матеріалах справи, ОСОБА_1, здійснив на користь ПП «Грандфінресурс» виплату грошових коштів у загальному розмірі 1316,67 грн. (а. с. 11, 12).

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане на виконання цього правочину, тому саме суд вважає необхідним стягнути з відповідача відповідно до ст. 216 ЦК України на користь позивача всю суму, сплачену ОСОБА_1 за договором від 7 квітня 2012 року № 208796, що дорівнює 1316,67 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з ПП «Грандфінресурс» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На підставі ст. ст. 215, 216 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення сум - задовольнити частково.

Застосувати до договору № 208796 від 7 квітня 2012 року, укладеному між Приватним підприємством «Грандфінресурс» та ОСОБА_1, наслідки його недійсності, стягнувши з Приватного підприємства «Грандфінресурс», ЄДРПОУ: 31469012, що знаходиться в місті Києві по вул. Ярославів Вал 13/2Б офіс 3, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований в АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 1316,67 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевській районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя