Постанова № 32746072, 29.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/9687/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Загацької Т.В.,

при секретарі Паращевіній О.О.

за участю:

представника позивача - Воловика В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6392,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4261,00 грн., за штрафними санкціями - 2131,00 грн., №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 33466,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, на підставі акту документальної планової перевірки від 22.05.2013 року №306/22-1/36028628, прийняті податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року.

Позивач з висновками акту перевірки та із спірними податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується, оскільки висновки акту перевірки зроблені без врахування вимог нормативно - правових актів та за відсутності належних доказів щодо наміру чи зацікавленості товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» у вчиненні нікчемного правочину.

Позивач також вказує на те, що до перевірки ним були надані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції по придбанню продукції виробничо - технічного призначення, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, договір. Розрахунки за поставку продукції виробничо - технічного призначення проведені у безготівковій формі в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6392,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4261,00 грн., за штрафними санкціями - 2131,00 грн., №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 33466,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецькій області Державної податкової служби на Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення згідно яких заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та вказав, що в ході проведення перевірки позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено формування податкового кредиту з сумнівним контрагентом на загальну суму 37,7 тис. грн., а саме з ТОВ «Ресурс Інвест - Груп». Також відповідач зазначив, що враховуючи висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 22.03.2013 року №474/22-1/36443439, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при документальному оформленні отримання матеріалів та товарів у ПП «Луч-97», ТОВ «ТПК «Гранд - Титан», ПП «Виробничо - комерційна фірма «Укрпромснаб» та їх подальшої реалізації покупцям ТОВ «Ресурс Інвест - Груп», відсутності підтверджуючих первинних документів щодо транспортування продукції виробничо - технічного призначення ТОВ «Ресурс Інвест - Груп» до складу ТДВ «Шахта «Білозерська» не можливо підтвердити реальність здійснення господарської операції з придбання ТДВ «Шахта «Білозерська» накладок Р-24 та костилів 14х14 і 16х16 у липні - вересні 2012 року у ТОВ «Ресурс Інвест - Груп» на загальну суму 226361,70 грн., в результаті чого позивач в порушення п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 37727,00 грн., у тому числі за липень 2012 року - 4261,00 грн., за серпень 2012 року 6974,00 грн., за вересень 2012 року 26492,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 01 серпня 2008 року виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 36028628, перебуває на обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 04.08.2008 року згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 656779 серія ААБ.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Судом встановлено, що у період з 11 квітня 2013 року по 16 травня 2013 року відповідачем здійснено документальну планову перевірку позивача, на підставі якої складено акт №306/22-1/36028628 від 22.05.2013 року про результати документальної планової перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Вищезазначеним актом перевірки, серед іншого, встановлені наступні порушення позивачем: п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 37727,00 грн., у тому числі за липень 2012 року - 4261,00 грн., за серпень 2012 року - 6974,00 грн., за вересень 2012 року - 26492,00 грн., в результаті не підтвердження реальності здійснення господарських відносин при придбанні у липні - вересні 2012 року ТДВ «Шахта «Білозерська» продукції виробничо - технічного призначення у ТОВ «Ресурс Інвест - Груп» (податковий номер 36443439) на загальну суму 226362,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 37727,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6392,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2131,00 грн. та №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33466,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 05 липня 2012 року між товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», яке є покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Інвест - Груп», яке є постачальником укладено договір №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року, предметом якого є наступне: в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо - технічного призначення (далі - продукція) у асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яка поставляється у його власність у відповідності до умов даного договору.

Згідно специфікації від 05.07.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 220 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт., костиль 14х14 у кількості 1 тонна вартістю 10250,00 грн. за 1 тонну, костиль 16х16 у кількості 1 тонна вартістю 10833,33 грн. за одну тонну.

Згідно специфікації від 20.07.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 216 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт., костиль 14х14 у кількості 1,115 тонн вартістю 10250,00 грн. за 1 тонну.

Згідно специфікації від 03.08.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю костиль 16х16 у кількості 1,2 тонни вартістю 10490,00 грн. за 1 тонну.

Згідно специфікації від 22.07.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 2636 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: видаткова накладна від 10.07.2012 року №117 на суму 13266,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2211,00 грн., видаткова накладна від 27.07.2012 року №133 на суму 12300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2050,00 грн., видаткова накладна від 28.08.2012 року №153 на суму 41844,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 6974,15 грн., видаткова накладна від 26.09.2012 року №174 на суму 158950,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 26491,80 грн., податкова накладна від 10.07.2012 року №8 на суму 13266,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2211,00 грн., податкова накладна від 27.07.2012 року №26 на суму 12300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2050,00 грн., податкова накладна від 28.08.2012 року №20 на суму 41844,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 6974,15 грн., податкова накладна від 26.09.2012 року №22 на суму 158950,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 26491,80 грн., товарно - транспортна накладна від 10.07.2012 року №10/07, товарно - транспортна накладна від 27.07.2012 року №27/07-01, товарно - транспортна накладна від 28.08.2012 року №28/08-01, товарно - транспортна накладна від 26.09.2012 року №26/09-01, журнал реєстрації довіреностей, журнал реєстрації в'їзду - виїзду транспорту на територію УМТС.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про відсутність реального характеру укладених позивачем та його контрагентом угод, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року,- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» судовий збір у розмірі 398,58 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29.07.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 31.07.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.