Постанова № 32744262, 29.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року справа № 823/2315/13-а

10 год. 16 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача - Ситніка В.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Левенець А.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сфера-Дизель» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою звернулось приватне підприємство «Сфера-Дизель» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області ДПС, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0001452301 та №0001462301.

Ухвалою суду від 15.07.2013 замінено первинного відповідача - державну податкову інспекцію у м.Черкасах Черкаської області ДПС на правонаступника - державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач).

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Хладком» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень та незаконного донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів, відсутністю доказів переміщення і зберігання товару за правовідносинами позивача з ПП «Хладком» Крім того відповідач зазначив, що за результатами проведення перевірок контрагента не підтверджено реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентами, у тому числі з позивачем. Тому відповідач вважає, що господарські операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що приватне підприємство «Сфера-Дизель» зареєстроване як юридична особа з 02.09.2008, є платником ПДВ з 11.09.2008 відповідно до свідоцтва №100138720.

На підставі наказу ДПІ у м.Черкасах від 10.01.2013 №53 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПС області Тарасенком О.А. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо господарських відносин з ПП «Хладком» за період 01.05.2011 до 31.05.2012. Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 81124,00 грн (у т.ч. за 4 квартал 2011 року - 28126,00 грн., 1 квартал 2012 року - 33521,00 грн., 2 квартал 2012 року - 19477,00 грн.); пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.11.2011 до 30.04.2012 на загальну суму 74932,00 грн. (у т.ч. за листопад 2011 року - 14405,00 грн., грудень 2011 року - 10053,00 грн., січень 2012 року - 3874,00 грн., лютий 2012 року - 17591 грн., березень 2012 року - 10460,00 грн., квітень 2012 року - 18549,00 грн.).

За результатами перевірки складено акт від 25.01.2013 №36/22-21/36090916 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013: №0001452301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 107624,00 грн. (81124,00 грн. - за основним платежем та 26500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 112398,00 грн. (74932,00 грн. - за основним платежем та 37466,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд звернув увагу, що вищевказані донарахування пов'язані зі встановленням податковим органом укладення правочинів позивачем з ПП «Хладком» за договором купівлі-продажу запасних частин для ремонту паливних систем дизельних двигунів від 25.10.2011 №ДГ-6 без їх реального виконання. До таких висновків відповідач згідно з даними акту перевірки позивача дійшов у зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на переміщення товару, що свідчить про відсутність факту переміщення товару від постачальників до покупця, відсутні доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента, у видаткових накладних відсутні відомості, які надають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції. Також за результатами перевірки контрагента-постачальника позивача встановлено неможливість виконання ним поставок товару, у зв'язку з відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами в матеріалах справи.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам справи, суд виходив з наступного.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ч.2 ст.3 Закону України № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 2 ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суд зауважує, що право на формування витрат та взяття податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Оскаржуване ППР від 12.03.2013 №0001452301 суд вважає правомірним з огляду на наступне.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу запасних частин для ремонту паливних систем дизельних двигунів від 25.10.2011 №ДГ-6, укладеним між позивачем (покупець) та ПП «Хладком» (продавець), останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця запасні частини та комплектуючі деталі для ремонту паливних систем дизельних двигунів, а покупець зобов'язується прийняти товар. Асортимент та кількість товару наведені в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Суд звернув увагу, що у наданих позивачем як доказ придбання товару за договором від 25.10.2011 №ДГ-6 видаткових накладних (далі - ВН) відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювався відпуск та отримання товару. ВН від 01.11.2011 №РН-000003, від 07.11.2011 №РН-0000026, від 03.12.2011 №РН-000140, від 09.12.2011 №РН-000172, від 14.12.2011 №РН-000185, від 22.12.2011 №РН-0000230 - не містять посилання на виписування саме відповідно до договору від 25.10.2011 №ДГ-6, а ВН від 09.12.2011 №РН-000172 не містить розшифрування підпису посадової особи, яка отримувала товар. Отже вказані ВН не містять ідентифікуючих ознак для формування витрат за договором від 25.10.2011 №ДГ-6 і не можуть вважатися такими, що містять повну інформацію про господарську операцію. Тому ці ВН не надають права позивачу на формування витрат, як такі, що не відповідають ознакам первинного бухгалтерського документа.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Суд звернув увагу на відсутність у позивача доказів погодження сторін щодо предмета договору (кількість кожної партії товару, необхідність замовлення певного найменування, марки, номенклатури), що є істотною умовою договору.

Позивач не надав жодних доказів погодження сторін щодо термінів і місця поставки, умов транспортування товару, не надав сертифікатів якості (відповідності) товару. Суд звернув увагу, що кількість одиниць товару, яка вказана у ВН, є значно меншою, ніж кількість замовленого товару, що передбачено специфікацією до договору.

Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору. Вказане підтверджує висновки відповідача про те, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.

Первинними бухгалтерськими документами для договорів поставки є видаткові накладні, однак вони у позивача належним чином не оформлені. Крім того вони не є доказом погодженої волі сторін договору щодо всіх його істотних умов. З урахуванням грошових сум, на які придбавався товар, часу оплати товару і дати складання ВН письмова форма щодо укладеного договору є обов'язковою.

Бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом. Однак ВН від вищевказаного контрагента складені з порушенням таких вимог, що не дає змогу встановити осіб, які брали участь у господарських операціях, та відповідно до якого договору (реквізити договору) формуватимуться витрати позивача.

Суд звернув увагу, що позивач не надав до суду будь-яких доказів переміщення товару від ПП «Хладком». Зважаючи на значний обсяг товару, вказаний у ВН, його характеристики (запасні частини для двигунів), суд дійшов висновку про обов'язковість таких доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).

Суд не взяв до уваги як належний доказ прийняття товару на склад копії роздруківок прибуткових накладних (а.с.75-106), які не підписані уповноваженими особами та не скріплені печаткою підприємства. Діючим законодавством не передбачено подвійне складання первинних бухгалтерських документів на один і той самий товар (ВН і прибуткових накладних). Прибуткова накладна не є доказом переміщення товару на складі. Крім того, не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав жодних доказів перевірки якості товару, його обліку на складі, переміщення та вибуття зі складу, використання у господарській діяльності, що є додатковим підтвердженням безтоварності операцій позивача з ПП «Хладком». Суд встановив відсутність у позивача прошитої та пронумерованої книги складського обліку. Судом також не взято до уваги роздруківки з бази 1С про облік товару, оскільки такий облік всупереч вищевказаним нормам законодавства здійснювався не за ВН, а за податковими накладними. Тому суд дійшов висновку, що ВН та податкові накладні складені для отримання податкової вигоди.

Відповідно до п. 2, п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (далі - Інструкція №99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Суд встановив відсутність у позивача журналу реєстрації довіреностей, що є порушенням вищевказаних норм Інструкції №99.

Суд звернув увагу, що розмір сплати за партії товарів відповідно до платіжних доручень, наданих позивачем (а.с.102-109), не відповідає сумам, які необхідно було сплатити за видатковими накладними.

Суд не взяв до уваги як доказ реалізації придбаного товару копії нарядів-замовлень на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та їх складових частин (а.с.124-164), оскільки позивач не надав доказів обліку та вибуття зі складу придбаного у ПП «Хладком» товару, а також доказів замовлення певної номенклатури товару для ремонту конкретних вузлів транспортних засобів. Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

Згідно з даними акту про результати проведення зустрічної звірки ПП «Хладком» за період з 01.05.2011 до 31.05.2011 та з 01.11.2011 до 31.05.2012 вбачається, що на підприємстві відсутні власні складські та офісні приміщення, основні засоби для здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентом з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до договору від 25.10.2011 №ДГ-6 за вищевказаними видатковими накладними.

Оскаржуване ППР від 12.03.2013 №0001462301 суд вважає правомірними з огляду на наступне.

Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ПП «Хладком» вплинуло на визначення податкового кредиту позивача та відповідно розрахунок сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.

Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для податкових накладних визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (далі - Порядок №1379), у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань.

Надані позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту податкові накладні від ПП «Хладком» від 01.11.2011 №3, від 07.11.2011 №26, від 03.12.2011 №20, від 09.12.2011 №59, від 14.12.2011 №80, від 22.12.2011 №131, - виписані до іншого договору, ніж сформовані витрати, що є порушенням Порядку №1379. Таким чином податкові накладні, виписані на інший договір, не дають права брати податковий кредит за договором купівлі-продажу від 25.10.2011 №ДГ-6.

Отже позивач не мав права на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за вказаними ПН.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на відсутність у позивача доказів, які б сукупно підтверджували реальність придбання, зберігання, використання у господарській діяльності запасних частин від ПП «Хладком», суд дійшов висновку, що відповідач правомірно донарахував основну суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 74932,00 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР суд зазначає наступне.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі: 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування; 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд звернув увагу, що відповідно до податкових повідомлень-рішень від 10.04.2012 №0001602301 та №0001312301 позивачу вже були донараховані грошові зобов'язання, що ввійшли в недоїмку. Тому відповідач правомірно застосував штраф у розмірі 50% при повторному визначенні протягом 1095 днів суми грошового зобов'язання за порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та взяття відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаним контрагентом у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 94, 97, 158 - 165, 254 - 256 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Сфера-Дизель» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 №0001452301 та №0001462301 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому статтями 185-187 КАС України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2013