Ухвала суду № 32744129, 01.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія - 30 Головуючий у 1 інстанції - Костюков Д.Г.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Янчук Т.О.

при секретарі: Стефановій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» (далі СК «ВУСО») до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду від 25 червня 2013 року позовні вимоги СК «ВУСО» були задоволені у повному обсязі: на їх користь з ОСОБА_2 стягнуто в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 38024 грн. 82 коп. та судові витрати в розмірі 380 грн. 25 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з нього в порядку регресу суми страхового відшкодування, оскільки відповідно до діючого законодавства договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладається саме з метою захисту майнових інтересів страхувальника. Посилаючись на норми Закону України «Про страхування», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на виникли правовідносини вони не поширюються, оскільки регулюють питання майнового страхування, а не цивільно-правової відповідальності. Крім того, задовольняючи позовні вимоги страхової компанії, суд першої інстанції, в порушення роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р., застосував законодавство в редакції, не діючій на день виникнення у позивача права регресної вимоги. Суд не звернув уваги на те, що відповідно до діючого законодавства порушення строків повідомлення страховика про настання події може бути підставою для стягнення суми страхового відшкодування зі страхувальника за умови, що дії останнього призвели до збільшення шкоди, доказів чого позивачем не надано.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов страхової компанії.

При розгляді справи судом встановлено, що 31 грудня 2010 р. між СК «ВУСО» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яким забезпечений транспортний засіб «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 строком дії до 30.12.2011 р. 20 серпня 2011 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини відповідача-водія забезпеченого транспортного засобу. Про вказану ДТП страхову компанію було поставлено до відома потерпілою особою 09.12.2011 р. шляхом подання заяви про виплату страхового відшкодування. Вказана подія СК «ВУСО» була визнана страховим випадком і потерпілій особі, відповідно до звіту спеціаліста, було виплачене страхове відшкодування трьома платежами в розмірі 38024 грн. 82 коп. Остання частина суми перерахована 21.03.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

При цьому, як вбачається з вимог ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний, зокрема повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір страхування, підписання якого свідчить про досягнення між його сторонами згоди щодо усіх істотних умов. Строк дії договору встановлений в один рік - з 31.12.2010 р. по 30.12.2011 р.

Відповідно до вимог ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин - 31.12.2010 р.) (далі Закон), регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаним Законом визначено, що потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

За вказаних обставин доводи апелянта про те, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладається з метою захисту майнових інтересів страхувальника є безпідставними.

При цьому, страховим випадком, як вбачається з вимог ст. 6 Закону, є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що у скоєнні ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, встановлено вину відповідача.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку із наявністю такої шкоди, відповідно до ст. 28 Закону, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, як вбачається з вимог ст. 33 Закону, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судом першої інстанції в ході слухання справи, ДТП, яка сталася 20.08.2011 р. за участю забезпеченого транспортного засобу під керування відповідача, винного в її скоєнні, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «Subaru» державний номерний знак НОМЕР_2, належний на праві власності ОСОБА_3, страховою компанією визнана страховим випадком. Про настання страхового випадку позивачу стало відомо від потерпілого, яким 09.12.2011 р. було подано заяву про виплату страхового відшкодування. Позивачем прийняте рішення про виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 38024 грн. 82 коп., визначеному з урахуванням звіту спеціаліста. Виплата страхового відшкодування була проведана трьома платіжними дорученнями в період з 19.03.по 21.03.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

При цьому, як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4 (далі Постанова), у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Крім того, згідно п.19 Постанови, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Виходячи з наведеного, несвоєчасне повідомлення страховика про настання події не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, але при цьому є підставою для пред'явлення регресних вимог до завдавача шкоди.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, в порушення роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р., застосував законодавство в редакції, не діючій на день виникнення у позивача права регресної вимоги, оскільки вони необґрунтовані.

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимог ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з вимог ст.ст. 981, 983 ЦК України, договір страхування укладається в письмовій формі і набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір страхування між сторонами був укладений 31.12.2010 р. і в цей же день страхувальником внесений страховий платіж, таким чином правовідносини між сторонами договору щодо його виконання регулюються законодавством, діючим на день набрання чинності договором страхування.

Щодо рішення Конституційного Суду України від 19.02.1999 р., то вказаним рішенням роз'яснено коло осіб, щодо яких можливе застосування ч.1 ст. 58 Конституції України - «Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).».

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: