Ухвала суду № 32743169, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 1870/2а-9067/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 1870/2а-9067/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.11.2012 року ТОВ «Дорожник» звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року № 0000462311, № 0000472311.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.01.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Сумської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За наслідками перевірки Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області Державної податкової служби складений акт № 92/23-3/14016619 від 08.06.2012 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 321489 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 274404 грн.

На підставі вказаного акту Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області Державної податкової служби 22.06.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000462311, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 348154,5 грн. та № 0000472311, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 314195,25 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про віднесення позивачем до складу витрат та до податкового кредиту сум, що не підтверджені належним чином, укладення позивачем угод, що не направлені на досягнення юридичних наслідків, що свідчить про їх нікчемність.

У відповідності до ст. 5 п. 5.1, 5.2 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно зі ст. 135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до ст. 198 п. п. 198.2-198.3 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судовим розглядом встановлено, що 12.04.2010 року позивачем укладено з ПП «Промзбут» договір на придбання дизельного пального.

У підтвердження виконання умов вказаного договору надано копії видаткових та податкових накладних, платіжного доручення, сертифікату відповідності, договору про надання послуг з перевезення, товарно-транспортної накладної, з яких вбачається, що поставка пального відбувалась в травні 2010 року.

При цьому, податковий орган вказує на неможливість проведення перевірки ПП «Промзбут» у зв'язку з його ліквідацією та зняттям з обліку 19.08.2010 року, а також про наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту ПП «Промзбут» та зобов'язанням його постачальника ПП «Інтерметлуга».

Однак, колегія суддів, підтримуючи висновки суду першої інстанції, вважає, що вказані обставини не спростовують права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП «Промзбут».

Також, 21.08.2010 року позивачем укладено договір поставки № 49 з ПП «Калісто».

На підтвердження виконання умов договору надано копії рахунку-фактури, видаткових та податкових накладних, платіжного доручення, договору про надання послуг з перевезення, акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, паспорту якості з яких вбачається, що поставка пічного палива відбувалась в серпні 2010 року.

Податковим органом надано акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Калісто» у зв'язку з відсутністю підприємства за місцем реєстрації в липні 2012 року, що на думку відповідача, не дає позивачу підстав для формування податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, 14.03.2011 року позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/03Б з ТОВ «Байкара».

У підтвердження виконання умов договору надано копії, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, платіжних доручень з яких вбачається, що поставки дизельного палива та бітуму в період з березня по 08 вересня 2011 року.

Відповідачем подано акт про неможливість проведення зустрічної перевірки від 17.05.2012 року в зв'язку з переходом платника до іншої ДПІ, повідомлено про анулювання свідоцтва платника ПДВ 27.09.2011 року. Також подано акт перевірки ТОВ «Байкара», відповідно до якого підприємством завищено витрати по відносинах з контрагентом ТОВ «Елаком Інвест» через визнання його банкрутом і неможливість підтвердження відносин.

27.10.2010 року позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № А-27/10-10 з ТОВ «Ангара-Приват».

На підтвердження виконання умов договору надано копії, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, паспортів якості, сертифікату відповідності з яких вбачається, що поставка пічного палива та бітуму відбувалась протягом жовтня-листопада 2010 року.

Неможливість формування позивачем податкових зобов'язань на підставі відносин із вказаним контрагентом відповідачем обґрунтовується наявністю акту про неможливість проведення зустрічної перевірки від 13.06.2012 року.

Також, 30.06.2010 року позивачем укладено договір поставки з ПП «Піар Квадрат».

У підтвердження виконання умов договору надано копії рахунку-фактури, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, договору про надання послуг з перевезення, товарно-транспортних накладних, паспортів якості, рахунку-фактури, з яких вбачається, що поставка пічного палива відбувалась в серпні 2010 року.

Відповідачем подано акт про неможливість проведення перевірки ПП «Піар Квадрат», у зв'язку з відсутністю підприємства за місцем реєстрації та припинення юридичної особи судовим рішенням від 25.10.2010 року.

Крім того, 10.04.2009 року позивачем укладено договір поставки № 5 з ПП «Кремліс».

На підтвердження виконання умов договору надано копії рахунку-фактури, паспорту якості, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, сертифікату відповідності, з яких вбачається, що поставка пічного палива та бітуму відбувалась в квітні-липні 2009 року.

На підтвердження своєї позиції відповідачем надано відповідь ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про відсутність підприємства за місцем реєстрації станом на травень 2012 року.

08.09.2010 року позивачем укладено договір поставки з ПП «Промфінсервіс».

У підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткової та податкової накладної, рахунку-фактури, платіжних доручень, паспорту, договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортної накладної, відповідно до яких поставка бітуму відбувалась у вересні 2010 року.

Податковим органом подано акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Промфінсервіс» у зв'язку з відсутністю його за місцем реєстрації та скасування свідоцтва платника ПДВ 11.11.2010 року.

Також, 02.04.2009 року позивачем укладено договір поставки з ПП ПКФ «Еквілунс».

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткової та податкової накладної, платіжного доручення, товарно-транспортної накладної, паспорту на бітум, сертифікату відповідності, з яких вбачається, що поставка відбувалась в квітні 2009 року.

При цьому, відповідачем надано повідомлення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.06.2012 року про відсутність ПП ВКФ «Еквілунс» за місцем обліку.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами, в даному випадку, не вбачається.

Колегія суддів також погоджується із твердженням суду першої інстанції, що висновок відповідача про вчинення порушень ґрунтується лише на повідомленнях про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів, в зв'язку з чим відповідач вважає, що валові витрати та податковий кредит позивача належними документами не підтверджений.

При цьому будь-які первинні документи контрагентів позивача не досліджувались. До документів, наданих позивачем, податковим органом зауважень, крім зауважень про неповне оформлення товарно-транспортних накладних, не висловлено.

Колегія суддів зазначає, що наявність окремих недоліків в товарно-транспортних накладних не призводить до їх недійсності, оскільки з них можливо встановити зміст господарської операції. Крім того, постачання товару підтверджується іншими, дослідженими в ході перевірки відповідачем документами.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемних правочинів колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, податковим органом не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року № 0000462311, № 0000472311 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 1870/2а-9067/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.