Ухвала суду № 32743158, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 816/698/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 816/698/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

14 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати неправомірними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби щодо формування та направлення вимоги від 17.01.2013 року № 48/49, визнати неправомірною вимогу від 17.01.2013 року № 48/49.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 04.04.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав неправомірною та скасував податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 48/49 від 17.01.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу відсутні правові підстави визначати штраф за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" як податкове зобов'язання, та у свою чергу як податковий борг, порядок та строки сплати якого регулюється Податковим Кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 24.05.2007 року фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт № 002937/1603317/23-414, яким зафіксовано порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечення проведення операцій на суму 300 грн. через РРО та встановлена невідповідність суми готівкових коштів в касі сумі поточного звіту РРО на суму 19520 грн.

На підставі вказаного акту Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 за порушення приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 106000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Укпродторгсервіс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з відповідним позовом про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 нечинним.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2007 року у справі № 4362-17/142 вимоги ТОВ "Укпродторгсервіс" задоволено частково, визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 в розмірі 106000 грн.

Кременчуцька ОДПІ не погодившись з даним судовим рішенням подала апеляційну скаргу. За наслідками її розгляду Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2008 року у справі № 4362-17/142 постанову Господарського суду Полтавської області від 20.12.2007 року скасував частково та відмовив ТОВ "Укпродторгсервіс" в задоволенні вимоги про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 в розмірі 106000 грн. Дана постанова набрала законної сили в момент її проголошення, тобто 16.12.2008 року.

04.12.2012 року Вищий адміністративний суд України у справі № К-4444/09 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 року у справі № 4362-17/142 залишив без змін.

На підставі даного судового рішення, 17.01.2013 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 48/49, якою визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, в тому числі штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 102100 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу відсутні правові підстави визначати штраф за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" як податкове зобов'язання, та у свою чергу як податковий борг, порядок та строки сплати якого регулюється Податковим Кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (що діяв на час вчинення відповідного правопорушення) у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

При цьому, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо помилковості визначення відповідачем фінансових санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" як податкового зобов'язання позивача та винесення ним податкової вимоги за таким зобов'язанням на підставі відповідних положень Податкового кодексу України.

Так, згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції чинній на момент виявлення правопорушення, нарахування фінансових (штрафних) санкцій) цей Закон визначав правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Отже, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на момент винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 в розмірі 106000 грн. та узгодження їх в судовому порядку не був законом про оподаткування.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" вказав, що за своєю суттю передбачена статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що у період прийняття Кременчуцькою ОДПІ рішення від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 106000 грн. згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" діяв Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), який був спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону України № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Санкції у вигляді штрафу за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», застосовані рішенням Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2007 року № 0003192303/1298, не є податковим зобов'язанням зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України «Про систему оподаткування», тобто не є податковим боргом.

З 01.01.2011 р. діє Податковий Кодекс України, який саме з 01.01.202011 р. регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Таким чином, з 01.01.2011 року штрафні санкції, застосовані за положеннями Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", у розумінні вимог ст.14 Податкового Кодексу України є податковим боргом, але, приписи вказаної статті застосовуються до правовідносин, що виникли саме з 01.01.2011 р.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні правові підстави визначати штраф за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" як податкове зобов'язання, та у свою чергу як податковий борг, порядок та строки сплати якого регулюється Податковим Кодексом України.

У зв'язку з тим, що штраф за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" застосований рішенням від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 не є податковим зобов'язанням, податкові органи не вправі включати суму штрафу до податкової вимоги у порядку, встановленому Податковим Кодексом України, незважаючи на те, що граничний термін сплати за рішенням від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 про застосування штрафних санкцій виник в січні 2009 року (в момент набрання законної сили Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду), визначення суми 102100 грн. (яка залишилась несплаченою) податковим боргом є неправомірним, а відповідно є безпідставним включення зазначеної суми до податкової вимоги від 17.01.2013 р.

Таким чином, у відповідності до законодавства чинного на момент виявлення правопорушення та винесення рішення від 08.06.2007 року № 0003192303/1298, штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідачем за порушення закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не були податковими зобов'язаннями у визначенні закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому норми даного закону і тим більше Податкового Кодексу України, який набрав чинності після винесення вказаного рішення та його оскарження в судовому порядку, не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватись порядок їх стягнення передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак, стягнення заборгованості за рішенням про застосування штрафних санкції № 0003192303/1298 від 08.06.2007 року повинно здійснюватись відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Отже, штрафна (фінансова) санкція, яка визначена відповідачем не може бути визначена як податкове зобов'язання.

При цьому, посилання податкового органу на вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкової вимоги на суму зобов'язань по сплаті штрафної санкції визначеної рішенням від 08.06.2007 року № 0003192303/1298 на підставі закінчення судового оскарження вказаного рішення у судовому порядку в касаційній інстанції і лише після отримання відповідачем 10.12.2012 року Ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 року по справі № К-4444/09 колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судовим розглядом встановлено, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 року у справі № 4362-17/142 отримана Кременчуцькою ОДПІ 26.01.2009 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції.

Таким чином, відповідачу було відомо та останній мав можливість у встановленому законом порядку здійснити стягнення несвоєчасно сплачених позивачем штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог законодавства, яке діяло в момент виникнення у відповідача такого обов'язку, а саме - 26.01.2009 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Укрпродторгсервіс" в частині визнання неправомірної та скасування податкової вимоги від 17.01.2013 року № 48/4.

Стосовно позовних вимог про визнання дій Кременчуцької ОДПІ з формування та направлення вимоги від 17.01.2013 року № 48/49 неправомірними, колегія суддів вказує, що у даній справі юридичне значення для позивача має прийнята Кременчуцькою ОДПІ податкова вимога від 17.01.2013 року № 48/4, а не дії відповідача, і способом захисту порушеного права є оскарження до суду вищевказаного рішення.

З огляду на що, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторгсервіс", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 816/698/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.