Ухвала суду № 32743147, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 820/1824/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2013р. по справі № 820/1824/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06.03.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000011702 від 10.01.2013 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 07.05.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, який мав правові відносини з платником податків ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 19.12.2012 р. № 5761/1702/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2012 року на загальну суму 1926 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 р. № 0000011702, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2889 грн., в тому числі за основним платежем 1926 грн. та за штрафними санкціями 963 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є отримання акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Промтехноопт» від 18.04.2012 р. № 69/15-314/37092055 за січень 2012 року, згідно якого встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності вказаного підприємства через відсутність кваліфікованого персоналу, відсутність основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, відсутності за місцезнаходженням, відсутності реєстрації як платника ПДВ.

У зв'язку з чим, податковий орган прийшов до висновку про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Промтехноопт» в січні 2012 року.

Із такими висновками колегія суддів не погоджується та зазначає, що у ході судового розгляду справи встановлено, що 03.01.2012 р. між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» укладений договір № 3/01, за умовами якого ТОВ «Промтехноопт» - продавець зобов'язувався передати у власність позивача - покупець товарно-матеріальні цінності (запасні частини до автобусів та вантажних автомобілів), а позивач, в свою чергу, зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість.

У виконання вказаного договору сторонами проведено господарські операції, які оформлено видатковою накладною № 32 від 10.01.2012 р. на суму 11556 грн.

У зв'язку з операцією продавцем виписано податкову накладну № 88 від 10.01.2012 р. на загальну суму 11556 грн., у тому числі ПДВ - 1926 грн.

Фактична передача товару від продавця до покупця підтверджується довіреністю на отримання товару № 1 від 10.01.2012 р. Згідно умов договору транспортування товару здійснювалось силами покупця (самовивіз). Оплата за товар здійснена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів за платіжним дорученням № 7 від 31.01.2012 р. в загальній сумі 11556 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 1926 грн.

В подальшому придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності - реалізовано іншим юридичним особам, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу запчастин, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаним контрагентом, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості товару, придбаних з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемного правочину колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, податковим органом не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Так, викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000011702 від 10.01.2013 р. таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2013р. по справі № 820/1824/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.