Ухвала суду № 32743139, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 820/918/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Халабурдіна С.В.

відповідача - Мотузенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/918/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.02.203 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року № 0002452201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.03.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку ТОВ "ТЦ "Новосалтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки № 2591/22-106/34755154 від 20.11.2012 року, яким встановлено позивачем порушення п. 138.4, пп. 138.5.1, п. 138.5, пп. 138.8.2, п. 138.8, пп. 138.9. ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року в сумі 250000 грн.; п. 2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки до каси на загальну суму 1015 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0002452201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ТЦ "Новосалтівський" з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 250000 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Основним видом діяльності ТОВ "ТЦ "Новосалтівський" є здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в спеціалізації торгівлі іншими товарами, інші види оптової торгівлі.

Зазначена діяльність полягає в організації позивачем ринку, що розташований по вул. Героїв Праці, 15 в м. Харкові, на земельній ділянці загальною площею 2,7995 га, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 05.08.2011 року, укладеного з Харківською міською радою. Також позивачем укладено договір оренди землі на ділянку площею 0,25 га за тією ж адресою для розміщення автостоянки

За наслідками проведеної перевірки податковим органом встановлена сплата ТОВ "ТЦ "Новосалтівський" орендної плати за землю до бюджету, при цьому вказані суми включались позивачем до складу витрат, що на думку податкового органу є порушенням п. 138.4., п.п. 1138.5.1 п. 138.5. ст. 138 Податкового Кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 270 Податкового Кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком.

У відповідності до п.п. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138 ПК України до інших операційних витрат, зокрема належать: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 9.1.10. п. 9.1. ст. 9 Податкового Кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори як плата за землю.

При цьому, на підставі п.п. 138.5.1. п. 138.5. ст. 138 Податкового Кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що податковий орган, зазначивши в акті перевірки, що орендна плата за землю є податком, при цьому необґрунтовано застосував для визначення дати витрат з її сплати п. 138.4. ст.138 Податкового Кодексу України, яким врегульовано витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, оскільки орендна плата за землі державної та комунальної власності є податком, висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем суми 751271 грн. до складу витрат колегія суддів вважає безпідставним, а визначення у зв'язку з цим податкового зобов'язання - незаконним.

Стосовно визначення податковим органом зобов'язання з податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи податкове зобов'язання у цій частині, відповідач виходив з того, що по витратам на оплату праці в сумі 246140 грн. та по рядку 05.1.12 "сума внесків на соціальні заходи (сплата позивачем єдиного соціального внеску) в сумі 89546 грн. відсутні доходи у звітному періоді.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, на підставі п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, інші види оптової торгівлі.

При цьому, доходи від зазначеної вище діяльності позивач отримує в тому ж звітному періоді, в якому здійснюються прямі витрати на оплату праці, які й формують собівартість наданих послуг, виконаних робіт.

Декларація з податку на прибуток за 2011 рік, виписки про рух грошових коштів за розрахунковими рахунками свідчать про отримання позивачем доходів саме в тому звітному періоді, в якому виплачується заробітна плата та єдиний соціальний внесок.

Зазначене спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 2591/22-106/34755154 від 20.11.2012 року про те, що по витратам в сумі 335686 грн., а саме "прямі витрати на оплату праці" та "сума внесків на соціальні заходи" відсутні доходи у перевіряємому періоді.

Також слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження такого висновку, та не пояснено як визначена саме сума 335686 грн.

У відповідності до п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення п. 5.2. вказаного Порядку відповідачем зроблено не мотивований та не підтверджений висновок про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України щодо дати визнання витрат.

Одночасно колегія суддів зазначає, що у ході судового розгляду встановлено, що по витратам на оплату праці в сумі 246140 грн. та по рядку 05.1.12 "сума внесків на соціальні заходи" (сплата позивачем єдиного соціального внеску) в сумі 89546 грн. позивачем отримані доходи у звітному періоді, а тому вказані суми правомірно віднесені до складу витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року № 0002452201 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/918/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.