Постанова № 32742982, 19.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 р. Справа №805/229/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.,

за участі:

представника позивача Кузнєцова А.О.

представника відповідача Синельникова Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 119308,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення податкової заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 241912,86 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 11.11.2012 року відповідач має податкову заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 241912,86 грн., яка виникла внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Позивач також вказує на те, що ним було надіслано на юридичну адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 05.09.2011 року №935, проте прийняті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 241912,86 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» податкову заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 119308,92 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що платіжним дорученням від 15.01.2013 року №2082 він здійснив сплату податкових зобов'язань на суму 98878,89 грн. Зазначений платіж був здійснений в межах наявної на час сплати фінансової можливості та фактично є добровільною частковою сплатою тих сум, що згодом були відображені в податковому повідомленні - рішенні №0004651541/19585/10/15-013 від 08.10.2012 року. Враховуючи відповідні законодавчі норми та досліджуючи зміст договору користування від 08.07.2010 року №8/2012 можна дійти висновку, що такий договір не є договором оренди землі. Отже, в акті невиїзної документальної перевірки №2365/1541/13529021 про результати документальної невиїзної перевірки повноти нарахування та сплати в бюджет плати заземлю товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд», позивач помилково визначив правову природу договору користування від 08.07.2010 року №8/2012 як договір оренди.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 04 грудня 1998 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 13529021 згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 08.12.1998 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 4432-15-3 від 22.02.1999 року.

Судом встановлено, що відповідачем надано до позивача податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (вх. № 887 від 26.01.2011 року) за звітний податковий період - 2011 рік, рядком 1 якої нарахована орендна плата на 2011 рік у розмірі 164950,53 грн., у тому числі за липень 2011 року - 13745,88 грн., за серпень 2011 року - 13745,88 грн., за вересень 2011 року - 13745,88 грн., за жовтень 2011 року - 13745,88 грн., за листопад 2011 року - 13745,88 грн., за грудень 2011 року - 13745,88 грн.

Також відповідачем надана до позивача податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період - 2012 рік (вх.№1784 від 17.02.2012 року), рядком 2 якої відповідач визначив земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (як у межах населених пунктів, так і за її межами) у загальному розмірі 164950,36 грн., у тому числі по строку сплати 01.03.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.03.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.04.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.05.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.06.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.07.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.08.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.09.2012 року - 13745,86 грн., по строку сплати 30.10.2012 року - 13745,86 грн.

Позивачем на підставі акту документальної невиїзної перевірки від 20.09.2012 року №2365/1541/13529021 прийняте податкове повідомлення - рішення №0004651541/19585/10/15-013 від 08.10.2012 року форма «Р» відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 110040,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27510,06 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Крім того, 08.10.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004641541/19585/10/15-013 форма «Ш», відповідно до якого були нараховані штрафні санкції за затримку грошового зобов'язання у розмірі 1346,65 грн. за платежем: земельний податок з юридичних осіб. Вказане податкове повідомлення - рішення отримане відповідачем 11.10.2012 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

З урахуванням переплати 245,04 грн. сума податкового боргу відповідача складає 241912,86 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року по справі №805/2523/13-а були задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року №0004651541/19585/10/15-013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 137550,28 грн., з них за основним платежем - 110040,22 грн., за штрафними санкціями - 27510,06 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі №805/2523/13-а вищезазначена постанова була залишена без змін.

У зв'язку зі скасуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення від 08.12.2012 року представником позивача в судовому засіданні 19.07.2013 року була подана суду заява про зменшення позовних вимог до 119308,92 грн. Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем були пред'явлені позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 241912,86 грн., що менш суми податкової заборгованості, розмір якої був зазначений позивачем в заяві про зменшення позовних вимог - 256859,20 грн. (119308,92 грн.+137550,28 грн.).

Будь-яких заяв про зміну предмету або підстав позову до початку судового розгляду представник позивача не надав, у зв'язку з чим суд розглядає даний позов в межах правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, податкова заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб на суму 241912,86 грн. складається з самостійно визначених відповідачем в податкових деклараціях за 2011 та 2012 роки податкових зобов'язань на суму 103015,93 грн. та 138896,93 грн., які були визначені податковим органом відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.07.2010 року між позивачем та Донецькою міською радою укладений договір користування №8/2021, предметом якого є земельна ділянка 15991 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Церетелі, буд. 6-а (Куйбишевський район м.Донецька), на якій розташована автобаза. Договір укладено на строк до моменту державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку в установленому законом порядку та не більш ніж на два роки (п. 3 договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою і вноситься користувачем в грошовому вигляді у розмірі 164950,54 грн. на рік. Кошти за користування земельною ділянкою сплачуються на рахунок місцевого бюджету Куйбишевського району міста Донецька № 33215812700008 в Головне управління держказначейства України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687187, код платежу 13050200, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою від 08 липня 2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з рішенням Донецької міської ради від 23 липня 2009 року №35/37 становить 5498351,14 грн., для розрахунку розміру плати за користування земельною ділянкою прийнято 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, плата за користування земельною ділянкою становить 164950,54 грн. на рік.

Договір користування від 08.07.2010 року №8/2021 зареєстрований в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено відповідний запис.

Судом встановлено, що відповідачем надано до позивача податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (вх. № 887 від 26.01.2011 року) за звітний податковий період - 2011 рік, рядком 1 якої нарахована орендна плата на 2011 рік у розмірі 164950,53 грн.

Також відповідачем надана до позивача податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період - 2012 рік, рядком 2 якої відповідач визначив земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (як у межах населених пунктів, так і за її межами) у загальному розмірі 164950,36 грн.

В письмових запереченнях проти позову та в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зазначені податкові декларації були подані відповідачем помилково, адже він вважає, що визначена договором користування від 08.07.2010 року №8/2021 плата за земельну ділянку не є платою за землю (земельним податком або орендною платою за землю), а є платою за користування.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.147 пп. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу до загальнодержавних належать такі податки та збори як плата за землю.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що детально врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як визначено ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" та статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Договір користування №8/2021 від 08.07.2010 року, наданий позивачем до матеріалів справи не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що податковим органом помилково визначена природа договору користування №8/2012 від 08.07.2012 року як договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що зазначений договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» та немає істотних ознак договору оренди, які визначені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

При цьому суд при розгляді справи виходить з того, що відповідач самостійно задекларував як податкові зобов'язання з орендної плати зобов'язання за договором користування №8/2012 від 08.07.2012 року.

З огляду на вищезазначені висновки, позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 103015,93 грн. задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року по справі №805/2523/13-а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (форма «Р») від 08 жовтня 2012 року №0004651541/19585/10/15-013 було скасовано, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 137550,28 грн., який був нарахований вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням.

Стосовно податкового боргу на суму 1346,65 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») від 08.10.2012 року №0004661541/19585/10/15-013 суд зазначає наступне:

Вказане податкове повідомлення - рішення було отримано відповідачем 11 жовтня 2012 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, однак в судовому порядку воно не було оскаржене, сума грошового зобов'язання у розмірі 1346,65 грн. залишається не сплаченою відповідачем, отже суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 1346,65 грн.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення податкової заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 119308,92 грн. в частині стягнення податкової заборгованості у розмірі 1346,65 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 119308,92 грн., - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» (83000, м. Донецьк, вул. Орешкова, 16, ЄДРПОУ 13529021) у банківських установах до Державного бюджету України в рахунок погашення частини податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1346 (одна тисяча триста сорок шість) грн. 65 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19.07.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 24.07.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.