Ухвала суду № 32741791, 29.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 2а-12370/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-12370/12/2070

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Омега"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.11.2012 року Житлово-будівельний кооператив «ОМЕГА» звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.10.2012 р. № 0000332204.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.03.2013 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму від'ємного значення за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна документальна перевірка Житлово-будівельного кооперативу «ОМЕГА» з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2012 р. № 2279/22-407/36225065, яким зафіксовано порушення позивачем приписів ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертон плюс» за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 9068 грн., та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 9068 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0000332204, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9068 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму від'ємного значення за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті. Така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового Кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертонплюс» укладено договір від 01.09.2011 р. № 0109/21, відповідно до умов якого останній зобов'язувався надати позивачу необхідну техніку для виконання робіт, а позивач - оплатити послуги відповідно до умов договору.

У виконання умов зазначеного договору надані відповідні акти прийому-передачі робіт, платіжні доручення, податкові накладні, талони замовника, копії яких наявні у матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

На момент складання спірних податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Крім того, матеріалами справи підтверджено використання позивачем отриманих послуг в подальшому у власній господарській діяльності, зокрема рішенням 48 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 22.09.2010 р. № 240/10, Державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.11.2010 р. серія ЯЛ №107498, декларацією про початок виконання будівельних робіт від 20.09.2011 р. та договором від 08.06.2011 р. на виконання будівельних робіт, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій із контрагентом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертонплюс», в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.10.2012 р. № 0000332204 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 2а-12370/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.