Ухвала суду № 32741725, 24.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-592/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У ХВ А Л А

Іменем України

24 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Нафто-Комерц» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 01 липня 2009 року № 00023423/07/0 та № 00023523/07/0, від 08 вересня 2009 року № 0002342307/1 та № 0002352307/1, від 09 листопада 2009 року № 0002342307/2 та № 0002352307/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Нафто-Комерц» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром відправлень поштової кореспонденції Київського апеляційного адміністративного суду та витягом з елетронної бази реєстру поштових відпралень «Укрпошти» про вручення позивачу судової повістки 15.07.2013 року.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2009 року № 00023423/07/0 згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення пп. 5.2.2 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Нафто-Комерц» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 002 140,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 001 070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 001 070,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2009 року № 00023523/07/0 згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Нафто-Комерц» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 971 302,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 980 868,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 990 434,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2009 року № 0002342307/1 та № 0002352307/1, від 09 листопада 2009 року №0002342307/2 та №0002352307/2 аналогічного змісту.

Зазаначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 червня 2009 року № 6985/23-07/25392930 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц», код за ЄДРПОУ 25392930 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Вастон» (попередня назва позивача) (покупець) та ТОВ «Спецторгпозитив» (продавець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 07/01-2008 від 07 січня 2008 року, згідно якого продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця на умовах EXW відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

01 вересня 2008 року між ТОВ «Нафто-Комерц» (покупець) та ТОВ «Спецторгпозитив» (продавець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 01/09-2008, згідно якого продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця на умовах EXW відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно додаткових угод та видаткових накладних ТОВ «Спецторгпозитив» поставили протягом 2008 року позивачу нафтопродукти (бензин, дизельне паливо) на суму 23 973 483,14 грн., та виписали податкові накладні на загальну суму 23 973 483,14 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 995 580,52 грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивачем частково проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Спецторгпозитив», частково передано прості безвідсоткові векселі.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Анілз зазначених правових норм свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанціції, надані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують того, що реалізований ним на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності товар, був саме тим товаром, який придбавався у ТОВ «Спецторгпозитив».

Крім того, за умовами генеральних договорів поставки нафтопродуктів на адресу третіх осіб та додаткових угод до них поставка нафтопродуктів може здійснюватись на умовах та з використанням термінів у відповідності до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000: на умовах EXW - склад продавця; датою поставки товару вважається дата відвантаження цього товару зі складу продавця за умови оформлення товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або акта прийому-передачі, які складаються за наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували поставку нафтопродуктів третім особам на умовах EXW - склад продавця, зокрема доказів наявності складського приміщення, товарно-транспортних накладних, актів на відпуск товару зі складу. Надані позивачем копії актів звірки залишків нафтопродуктів, що знаходяться на відповідальному зберіганні та актів видачі нафтопродуктів зі зберігання, не підтверджують відпуск позивачем нафтопродуктів третім особам, таким як ТОВ «Фірма «Октан», ТОВ «Ю.С.А.», ЗАТ «Атлант».

Не можливо не звернути увагу, що що частина придбаних у ТОВ «Спецторгпозитив» нафтопродуктів поставлялась позивачем знову ж на адресу ТОВ «Спецторгпозитив», але за ціною, нижчої ціни придбання. Наприклад, згідно видаткової накладної від 22 серпня 2008 року № СП-220808 позивач придбав у ТОВ «Спецторгпозитив» бензин А-95 (сертифікат UA 1.117.0091945-07) за ціною 5,05833 грн./л, а згідно видаткової накладної від 28 листопада 2008 року № Рн081128/002 позивач поставив ТОВ «Спецторгпозитив» бензин А-95 з тим же сертифікатом відповідності - UA 1.117.0091945-07, але вже за ціною 4,583333 грн./л.,; в чому не вбачається розумних економічних цілей.

Також судом першої інстанції правомірно зауважено, що позивач не надав суду документів, які б підтверджували якість поставлених нафтопродуктів, обов'язковість яких передбачена умовами генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, та посилання на які містяться у первинних документах.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що придбані у ТОВ «Спецторгпозитив» нафтопродукти використано в межах господарської діяльності позивача чи придбано з такою метою.

За правилами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних ТОВ «Спецторгпозитив» на поставку нафтопродуктів для позивача місять підпис особи, однак не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТОВ «Спецторгпозитив» (т. І а.с. 113, 137, 144, 145).

Отже, первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгпозитив», не відповідають вимогам, встановленим частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи також наявна копія вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2008 року у справі № 1-1138/08 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, в якому встановлено, що вказана особа з метою фіктивного підприємництва, без мети ведення господарської діяльності, використовуючи тяжке матеріальне становище ОСОБА_3 та ОСОБА_4, запропонував їм за разову матеріальну винагороду зареєструвати в місті Києві підприємство - ТОВ «Спецторгпозитив», а ОСОБА_5, яка відповідно до установчих документів була призначена на посаду директора підприємства, відкрила розрахунковий рахунок в Київській філії АБ «Київська Русь», який протягом 2007-2008 років використовувався невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження наявності у підприємства-контрагента необхідних ресурсів та умов для виконання спірних операцій і можливості виконання спірних операцій контрагентом.

За таких обставин колегія суддів приходить до однозначного висновку про відсутність у ТОВ «Нафто-Комерц» правових підстав для формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгпозитив» та правомірність висновків акта перевірки у цій частині.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-7920/09/2670, якою відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до ТОВ «Нафто-Комерц» та ТОВ «Спецторгпозитив» про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемною угодою, не підтверджує протиправності спірних рішень податкового органу, оскільки у вказаній постанові не встановлено реальності господарських операцій та мету використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-1578/10/2670 за позовом ТОВ «Нафто-Комерц» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2010 року № 0002352307/3 та № 0002342305/3, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили, а тому обставини, встановлені у ньому не є обов'язковими для врахування судом відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.

За п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи з положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецторгпозитив», у зв'язку з придбанням нафтопродуктів.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та реальності господарської операції.

Оскільки факт використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних ТОВ «Спецторгпозитив» та реальність здійснених господарських операцій не знайшли свого підтвердження, то позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість по вказаним операціям.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.