Ухвала суду № 32741711, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7555/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2013 року №0000254320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 17.04.2013 року по 18.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Скороход - Транс» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 25.04.2013 року №467/43-20/34480657.

Актом перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» пункту 184.5 статті 184, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2012 року на загальну суму 95114,38 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Скороход - Транс», оскільки згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.10.2012 року №738/1-22-80-36483314 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Скороход - Транс» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2012 року» та висновків ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року №2158/07/1/52 за серпень 2012 року свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.08.2012 року, відсутні факти реального здійснення господарської діяльності.

16 травня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000254320, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 118892,97 грн., у тому числі за основним платежем 95114,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23778,59 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Скороход - Транс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2010 року між позивачем (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №LC4097-08/10, відповідно до якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно додатку №2 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10, предметом лізингу є екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, № шасі N7GH10841, № двигуна 00443612 в кількості 1 штуки на загальну суму 758054,99 грн.

Між сторонами погоджено графік розрахунку заборгованості (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10) та загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10).

Предмет лізингу - екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, переданий у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» 21 вересня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною від 21 вересня 2010 року №РЛ-0000190.

21 вересня 2010 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі предмета лізинга - екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS.

Також, 20 серпня 2010 року між позивачем (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №LC4098-08/10, відповідно до якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4098-08/10, предметом лізингу є: гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський № NH851380 в кількості 1 штуки на загальну суму 188097,79 грн.

Між сторонами погоджено графік розрахунку заборгованості (додаток № 1 до договору фінансового лізингу) та загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору).

Предмет лізингу - гідромолот СВ 85 S, переданий у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» 21 вересня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною від 21 вересня 2010 року №РЛ-0000191.

21 вересня 2010 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі предмета лізинга - гідромолоту СВ 85 S.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 8 вересня 2010 року по 17 серпня 2011 року позивач надсилав Товариству з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» рахунки-фактури із зазначенням сум, які підлягали сплаті лізингоодержувачем, згідно укладених договорів фінансового лізингу від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10 та № LC4098-08/10.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" на виконання умов договорів фінансового лізингу в період з 10 вересня 2010 року по 22 грудня 2011 року сплачено на користь позивача 463547,56 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

З урахуванням умов договорів фінансового лізингу та в зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» умов договорів та не сплати у визначені строки вартості предмету лізингу і комісії лізингодавцю, 24 серпня 2012 року позивачем в односторонньому порядку складені акти вилучення предметів лізингу №LC4097-08/10 та №LC4098-08/10, згідно яких позивачем вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS вартість якого складає 757232,29 грн., в тому числі ПДВ 76205,38 грн., та гідромолот СВ 85 S, вартість якого складає 113453,97 грн., в тому числі ПДВ - 18908,99 грн.

24 серпня 2012 року позивачем вилучене майно - екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS та гідромолот СВ 85 S, передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, що підтверджується актами прийому-передачі на паркування (додатки № 1-18 та № 1-18-1 до договору про надання послуг з паркування транспортних засобів та обладнання від 1 січня 2011 року).

Зазначені суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту за серпень 2012 року.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації вилученого предмету лізингу (екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS та гідромолот СВ 85 S) позивачем наданий договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2012 року №PR4097-10/12, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Транс», видаткові накладні, акт приймання-передачі предмета від 2 квітня 2013 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 153.7 статті 157 Податкового кодексу України передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Скороход-Транс» не виписані на користь позивача податкові накладні, в зв'язку з чим позивачем подано до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих контрагентом податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.10.2012 року №738/1-22-80-36483314 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Скороход - Транс» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2012 року» та ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року №2158/07/1/52, будь - яких інших доказів на підтвердження здійснення позивачем правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2013 року №0000254320.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 29.07.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.