Постанова № 32741566, 30.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 910/6656/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Скрипки І.М.

за участю секретаря Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дубовенко А.С. (дов. №72 від 04.04.2013 р.)

від відповідача не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«БУДГРАД»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 29.04.2013 р. (суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/6656/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«БП-4 КМБ-1» (далі - ТОВ «БП-4 КМБ-1»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«БУДГРАД» (далі - ТОВ «БУДГРАД»)

про стягнення 25 560,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2013 р. у справі №910/6656/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «БУДГРАД» на користь ТОВ «БП-4 КМБ-1» 21 370,37 грн. боргу та 1 438,44 судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15.07.2009 р. між позивачем, як генпідрядником та відповідачем, як субпідрядником, укладено договір субпідряду №46/09 (далі - Договір субпідряду), за умовами якого (п. 1.2.) сторонами погоджено, що субпідрядник може виконувати роботи із власних матеріалів (гранітні плити). Відповідач виконав усі роботи за Договором субпідряду з власних матеріалів, а постачання гранітних плит у позивача згідно видаткової накладної №РН-0000050 від 30.09.2009 р. не замовляв, як і нікого не уповноважував на отримання граніту, відтак не видавав довіреності на отримання товару за цією видатковою накладною тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні 16.07.2013 р. доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю за наведених у скарзі підстав. На підтвердження своєї позиції надав суду для огляду оригінал журналу реєстрації довіреностей ТОВ «БУДГРАД», в якому на аркушах 40 та 39 (на зворотній стороні) міститься запис про довіреність №896706, видану Осадчій Н.В. 09.10.2009 р. зі строком дії до 19.10.2009 р.. Одночасно додав, що іншої довіреності з терміном дії на 30.09.2009 р. не існує, це підтверджується її відсутністю в журналі реєстрації довіреностей ТОВ «БУДГРАД».

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, на підтвердження своїх доводів надав суду для огляду оригінал виданої Осадчій Н.В. 30.09.2009 р. довіреності серії ЯПС №896706 на отримання від ТОВ «БП-4 КМБ-1» цінностей за рах. 82 від 30.09.2009 року з підписом керівника підприємства та печаткою відповідача.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України та зобов'язано позивача надати суду податкову накладну щодо операції від 30.09.2009 р. з наданням письмових пояснень причин ненадання оригіналу вищезгаданої довіреності в суді першої інстанції, а відповідача зобов'язано надати податкову накладну на операцію від 10.06.2009 р. з його постачальником - ТОВ «Мега-Груп», з наданням письмових пояснень щодо відсутності в журналі реєстрації довіреностей ТОВ «БУДГРАД» довіреності серії ЯПС №896706, виданої Осадчій Н.В. 30.09.2009 року.

Представник апелянта в судове засідання 30.07.2013 р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, вимог апеляційного суду не виконав, про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача вимоги апеляційного суду виконав, доводи скарги заперечив повторно, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 05.04.2013 р. ТОВ «БП-4 КМБ-1» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «БУДГРАД» про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 21 370,37 грн. та пені за прострочення розрахунків в сумі 4 190,41 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач не повною мірою виконав свій обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №РН-0000050 від 30.09.2009 р., яка на підставі ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України має всі ознаки господарського договору, укладеного у спрощений спосіб тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 21 370,37 грн., а відтак їх задовольнив, одночасно визнав позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення розрахунків в сумі 4 190,41 грн. безпідставними, тому відмовив у їх задоволенні.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, місцевий суд встановив, що ТОВ «БП-4 КМБ-1» (продавець) поставило, а ТОВ «БУДГРАД» (покупець) отримало товар на суму 78 759,67 грн. Прийняття покупцем товару від продавця свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі згідно ст. 181 ГК України, а відтак на підставі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем отриманий товар оплачено частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 21 370,37 грн., яку на момент прийняття рішення не сплачено. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього й положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені місцевий суд посилався на те, що ст. 547 ЦК України передбачено обов'язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, наслідком недодержання якої є нікчемність правочину. Оскільки, сторонами не додержано вимог закону щодо письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань то підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як видно з рахунку-фактури №СФ-0000082 та видаткової накладної №РН-0000050, копії яких наявні в матеріалах справи, 30.09.2009 р. ТОВ «БП-4 КМБ-1» поставило, а ТОВ «БУДГРАД» отримало товар, а саме: граніт G 603*600*600; гранітні накривні плити; гранітний профіль G 603*600 на загальну суму 78 759,67 грн. Із вищезгаданої видаткової накладної також вбачається, що товар отримала Осадча Н.В. за довіреністю ЯПС №896706 від 30.09.2009 р., оригінал якої апеляційним судом оглянуто в судовому засіданні, а копія наявна в матеріалах справи. Як вбачається з довіреності, ії видано Осадчій Н.В. на отримання від ТОВ «БП-4 КМБ-1» цінностей за рах. 82 від 30.09.2009 року.

Таким чином, факт прийняття товару відповідачем на суму 78 759,67 грн. є доведеним та документально підтвердженим.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що прийняття покупцем товару від продавця свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний на підставі ст. 692 ЦК України оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

З огляду на те, що сторонами не було передбачено іншого строку оплати товару,суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідачем починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Як встановлено місцевим судом, ТОВ «БУДГРАД» отриманий товар оплатило частково в розмірі 57 389,30 грн., заборгувавши позивачу на момент прийняття рішення 21 370,37 грн.

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 21 370,37 грн. підлягають задоволенню.

Як вище згадувалось, у позовній заяві ТОВ «БП-4 КМБ-1» також просило суд стягнути з відповідача пеню за прострочення розрахунків у розмірі 4 190,41 грн.

Положеннями ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України передбачено, що пеня є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань вчиняється у письмовій формі, наслідком недодержання якої є нікчемність правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не додержано вимог закону щодо письмової форми стосовно пені, отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 190,41 грн. пені.

Апелянт в своїй скарзі посилається на Договір субпідряду, в якому сторони погодили, що відповідач може виконувати роботи з власних матеріалів. За твердженням апелянта, постачання гранітних плит у позивача згідно видаткової накладної №РН-0000050 від 30.09.2009 р. він не замовляв, а роботи за Договором субпідряду були виконано ним з власних матеріалів.

Разом з тим, згідно п. 1.2. Договір субпідряду, субпідрядник виконує роботи частково із власних матеріалів, а також з матеріалів генпідрядника (гранітні плити), тобто з даної норми Договору субпідряду випливає, що гранітні плити для виконання робіт за Договором субпідряду постачає генпідрядник.

Журнал реєстрації довіреностей ТОВ «БУДГРАД», на який посилається апелянт, не заслуговує на увагу, оскільки в ньому не відображено оригіналу довіреності серії ЯПС №896706, виданої Осадчій Н.В. 30.09.2009 року.

Таким чином, апелянтом не наведено належних обґрунтувань тих підстав, на які він посилається в апеляційній скарзі, як і не надано достатніх доказів на підтвердження цих підстав. Тому доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРАД» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2013 р. у справі №910/6656/13 - без змін.

Матеріали справи №910/6656/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Скрипка І.М.