Рішення № 32741552, 24.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/14934-2012 24.07.13

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», м.Київ, ЄДРПОУ 03149949

до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача 2: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097

до відповідача 3: Головного управління Держземагентства у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 38516867

до відповідача 4: Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м.Київ, ЄДРПОУ 21616582 в особі Київської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м.Київ, ЄДРПОУ 26386913

до відповідача 5: Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ, ЄДРПОУ 37552980

до відповідача 6: Державної реєстраційної служби України, м.Київ, ЄДРПОУ 37508344

до відповідача 7: Головного управління юстиції у місті Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 34691374

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Краглевич В.В. - адв.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Якимець О.І. - гол. спец.

від відповідача 3: Монолій Є.А. - гол. спец.

від відповідача 4: не з'явився

від відповідача 5: Монолій Є.А. - по дов..

від відповідача 6: не з'явився

від відповідача 7: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідачів, 1. Київської міської ради, м.Київ, 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, 3. Головного управління Держкомзему у м.Києві, м.Київ, 4. Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м.Київ в особі Київської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м.Київ про:

- визнання за набувальною давністю за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» права власності на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована в урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Київську міську раду, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держкомзему у м.Києві, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Київської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» вчинити всі необхідні дії по заповненню, оформленню, державній реєстрації та видачі Закритому акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» державного акту на право власності на земельну ділянку з наступними записами: власник земельної ділянки - Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», площа земельної ділянки - 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Головне управління Держкомзему у м.Києві здійснити державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» земельної ділянки площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест», у зв'язку із визнанням за набувальною давністю за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» права власності на земельну ділянку площею 12,733 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест».

17.01.2013р. до господарського суду надійшла заява №22/41 від 17.01.2013р. Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод» про зміну предмету позову, у відповідності до якої позивач заявив вимоги про:

- визнання за набувальною давністю за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» права власності на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована в урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Державне агентство земельних ресурсів України здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Державне агентство земельних ресурсів України видати Закритому акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» як власнику, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (право власності) за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Головне управління юстиції у місті Києві здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (право власності) за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест»;

- зобов'язання Головне управління юстиції у місті Києві видати Закритому акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» як власнику свідоцтво про право власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження) на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, місце розташування земельної ділянки - урочище «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест».

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. справу №5011-62/14934-2012, яка перебувала у провадженні судді Ломаки В.С., було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Згідно з п.3.8 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заява б/н від 17.01.2013р. надійшла до початку розгляду справи по суті, враховуючи, що вказаною заявою фактично змінено предмет позову, з огляду на приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судом розглядаються остаточні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод» з урахуванням змісту заяви №22/41 від 17.01.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» відкрито володіє спірною землею з моменту прийняття рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про висновки обміру земель, що знаходяться в користуванні підприємств, організацій та установ м.Києва», яким, зокрема, постановлено: видати акт на право користування землею площею 167,46 га Київській ремонтно-експлуатаційній базі; провести реєстрацію землекористувачів (позивача) у державну книгу реєстрації землекористувань.

Відповідач 1 у судові засідання 05.11.2012р., 14.11.2012р., 28.11.2012р., 12.12.2012р., 24.12.2012р., 17.01.2013р., 06.02.2013р., 27.03.2013р., 17.04.2013р., 24.04.2013р., 15.05.2013р., 26.06.2013р., 24.07.2013р. не з'явився, будь-яких заперечень по суті спору не представив, про час та місце розгляду справи, зокрема, 24.07.2013р. був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103022017091.

Відповідач 2 у відзиві №388/12-юр від 05.11.2012р., доповненнях до відзиву №399/12-юр від 08.11.2012р. проти задоволення позову заперечив та зазначив, що безоплатна передача земельних ділянок у власність юридичним особам чинним законодавством не передбачена.

Крім того, за твердженням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Відповідач 3 у відзиві та додаткових поясненнях без номерів та дат, що надійшли на адресу господарського суду 12.11.2012р., 14.11.2012р. та 26.03.2013р., просив припинити провадження по справі №5011-62/14934-2012 у зв'язку із тим, що спір не підлягає розгляду господарськими судами.

Також, Головне управління Держземагентства у м.Києві зазначило, що норми ст.119 Земельного кодексу України щодо набувальної давності розповсюджують свою дію лише стосовно громадян України та за змістом п.3 листа №19-3767/0/8-08 від 29.10.2008р. Верховного Суду України можуть застосовуватись лише з 01.01.2017р.

Відповідач 4 у відзиві б/н від 24.12.2012р. проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що земельне законодавство надає право на земельну ділянку за набувальною давністю за наявності в сукупності таких умов: таке право мають виключно громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років; передача земельної ділянки за набувальною давністю у власність або користування здійснюється виключно в порядку, встановленому Земельним кодексом України; набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватись з 01.01.2017р.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2013р. до участі у розгляді справи в якості відповідачів 5, 6, 7 було залучено Державне агентство земельних ресурсів України, Державну реєстраційну службу України, Головне управління юстиції у місті Києві відповідно.

За змістом заперечень №89 від 15.05.2013р. та пояснень без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду 26.03.2013р., відповідач 5 зазначив, що права та інтереси позивача Державним агентством земельних ресурсів України не порушуються. Одночасно, за твердженнями відповідача 5, норми ст.119 Земельного кодексу України щодо набувальної давності розповсюджують свою дію лише стосовно громадян України та згідно з п.3 листа №19-3767/0/8-08 від 29.10.2008р. Верховного Суду України можуть застосовуватись виключно з 01.01.2017р., а наявність у позивача певного юридичного титулу на спірну земельну ділянку виключає можливість застосування приписів ст.344 Цивільного кодексу України.

Відповідач 6 у відзиві №13/10-24-13 від 01.02.2013р., №354/16-13-10 від 24.05.2013р. зазначив, що Державна реєстраційна служба України не наділена правом проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Згідно із заявою без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду 29.04.2013р., відповідач 6 розгляд справи №5011-62/14934-2012 просив здійснити без участі свого представника.

Відповідач 7 письмових пояснень по суті спору не представив, у судовому засіданні 26.06.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідачі 1, 4, 6, 7 у судове засідання 24.07.2013р. на виклик суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №0103022017091, 30103022017113, №0103022017105, №0103022017121, №0103022017130 відповідачам 1, 4, 6, а також зміст протоколу від 26.06.2013р., за змістом якого, у тому числі, Головне управління юстиції у місті Києві повідомлено про призначення розгляду справи на 24.07.2013р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі 1, 4, 6, 7 не з'явилися, зокрема, у судове засідання 24.07.2013р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідачів 2, 3, 4, 5, 6, 7, господарський суд встановив:

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наразі, ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.82 зазначеного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України).

При цьому, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;

- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.

Крім того, слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наразі, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Одночасно, за змістом абз.2 ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

За приписами ст.119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з аналізу викладених вище положень ст.119 Земельного кодексу України, вбачається, що норми цієї статті застосовуються виключно до фізичних осіб, які є громадянами України. Юридичні особи право власності на земельну ділянку в порядку цієї статті Земельного кодексу не набувають. Відповідні положення відсутні також і в інших статтях вказаного Кодексу України, а будь-яких спеціальних Законів України з цього приводу законодавцем прийнято не було.

За змістом ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Одним з таких природних ресурсів є земля, з приводу набуття права власності за набувальною давністю на яку і заявлено розглядуваний позов.

Враховуючи, що певний порядок набуття прав на земельну ділянку для юридичних осіб за набувальною давністю не встановлений Земельним кодексом України, який є спеціальним законом в сфері регулювання земельних відносин, виходячи з того, що приписи ст.82 Земельного кодексу України прямо передбачають можливість виникнення у юридичних осіб права власності на земельні ділянки «з інших підстав, передбачених законом», за висновками суду, застосуванню у даному випадку підлягають загальні норми, які містяться в ст.344 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд виходить з того, що вказана стаття застосовується при набутті права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей, у тому числі, належать земельні ділянки.

Викладеним вище спростовуються доводи відповідачів 2-5 щодо можливості визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю виключно за фізичними особами-громадянами України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи зміст вказаних статей та ст.344 Цивільного кодексу України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, у тому числі і на земельну ділянку, позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

В період, коли, за твердженням позивача, ним було отримано у володіння спірну земельну ділянку, земельні відносини в Українській соціалістичній радянській республіці, були врегульовані постановою від 23.09.1925р. Всеукраїнського центрального виконавчого комітету Ради народних комісарів Української соціалістичної радянської республіки «Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок» (в редакції від 23.10.1925р.), відповідно до п.1 якої усі землі з лісами й зеленими насадженнями, берегова смуга й водяний простір у межах міської смуги й смуги містечок знаходяться в загальному віданні органів комунального господарства, крім земель спеціального призначення, що знаходяться під виключним зарядом урядництв і установ, за якими ці землі закріплені встановленим порядком.

Згідно з п.3 вказаної постанови землі й водяний простір у межах міської смуги й смуги містечок використовують органи комунального господарства такими способами: а) віддають їх на певних умовах державним і громадським установам, підприємствам, організаціям чи поодиноким особам; б) або віддають їх у даремне громадське користування, або в) безпосередньо їх експлуатують.

Міські землі й землі містечок органи комунального господарства віддають у користування різним установам, підприємствам і особам на підставі договорів оренди й договорів про право забудівлі, а в належних випадках - на підставі постанов законодавчих органів і відповідного виконавчого комітету (п.4 постанови від 23.09.1925р.).

Положеннями п.п.6-7 вказаного нормативно-правового акту було передбачено, що усі без винятку земельні й лісові дільниці в межах міської смуги й смуги містечок належить реєструвати. Реєстрацію земельних дільниць покладається на органи комунального господарства й відомості, які містяться в актах реєстрації й у виданих з них витягах і викопійовках, мають приймати всі установи й особи як правдиві доти, доки противне не буде доведене судовим порядком. Порядок реєстрації земельних дільниць у містах і містечках і плату за її переведення встановлюється окремим законом. Усі землі в цілому належить реєструвати загальною площею в межах міської смуги й смуги містечок в актах поземельної реєстрації, яку провадять органи Народного Комісаріату Земельних Справ УСРР, для чого органи комунального господарства повинні скласти план міським землям і землям містечок з експлікацією в 2-х примірниках, що з них один переховується у належному земельному відділі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.1960р. виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення №50 «Про висновки обміру земель, що знаходяться в користуванні підприємств, організацій та установ м.Києва», яким, зокрема, постановлено затвердити представлені міським бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель, що знаходяться у користуванні підприємств, організацій і установ м.Києва та зареєструвати загальну площу землі 1536,7 га по вгіддях згідно з додатком №1; видати акт на право користування землею землекористувачам згідно з додатком №2; провести реєстрацію землекористувачів у державну книгу реєстрації землекористувань.

З додатку №1 до рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих вбачається, що до Київської ремонтно-експлуатаційної бази було віднесено землі загальною площею 167,46 га. Відповідно до додатку №2 до вказаного рішення Київську ремонтно-експлуатаційну базу було внесено до переліку землекористувачів, яким вирішено видати акт на право користування землею.

За змістом матеріалів справи також вбачається, що позивач, Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», в свою чергу, є правонаступником прав і обов'язків Київської ремонтно-експлуатаційної бази, якій було надано земельну ділянку в користування згідно з рішенням №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, що підтверджується статутами Орендного підприємства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», Колективного підприємства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» та власне Закритого акціонерного товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод».

Відповідно до п.1.1 статуту Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» в новій редакції, який було затверджено 20.09.2012р. позачерговими загальними зборами товариства (протокол №23) та зареєстровано 27.09.2012р державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, позивач, Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», створене на підставі рішення установчих зборів засновників (протокол №1 від 07.10.1993р.) шляхом перетворення (реорганізації) суб'єкта підприємницької діяльності - Колективного підприємства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод», яке, при цьому, є правонаступником Організації орендарів Київського суднобудівного-судноремонтного заводу.

Згідно з п.3.2 статуту позивач є правонаступником прав та обов'язків Київської ремонтно-експлуатаційної бази (Ремонтної бази флоту), відомості про яку містяться в рішенні №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про висновки обміру земель, що знаходяться в користуванні підприємств, організацій та установ м.Києва».

За змістом технічної документації №25/05 із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована у урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16 км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:90:178:0002), яка розроблена 25.05.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест» (ліцензія серії АГ №579228), земельна ділянка Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» площею 12,7330 га входить до складу земель загальною площею 167,46 га, які виділені Київській ремонтно-експлуатаційній базі (тепер - Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод») згідно з рішенням №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про висновки обміру земель, що знаходяться в користуванні підприємств, організацій та установ м.Києва».

З боку відповідачів викладені обставини не спростовані, доказів зворотнього не представлено.

Разом з тим, згідно з листом вих.№07-387/47427 від 26.11.2008р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою на о.Жуків, кадастровий номер 90:178:002, не зареєстровані.

Тобто, докази оформлення акту на право користування землею площею 167,46 га Київській ремонтно-експлуатаційній базі та проведення реєстрації позивача як землекористувача у державній книзі реєстрації землекористувань (що прямо передбачено положеннями рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих) відсутні, внаслідок чого неможливо стверджувати, що позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки на підставі зазначеного рішення, хоча фактично земельна ділянка була надана в розпорядження вказаному товариству.

За таких обставин, судом було встановлено, що за своїм юридичним статусом спірна земельна ділянка є чужим майном по відношенню до позивача. Позивач не набув ані права власності, ані права користування землею внаслідок прийняття рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих з огляду на відсутність у нього відповідного правоустановчого документу.

Викладене свідчить, що володіння позивачем, Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», спірною земельною ділянкою є безтитульним, тобто, таким, що не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внаслідок чого до спірних відносин можливе застосування ст.344 Цивільного кодексу України.

З огляду на обставини, за яких Київська ремонтно-експлуатаційна база заволоділа землею, вбачається, що таке заволодіння є добросовісним. У господарського суду відсутні підстави вважати, що земельні ділянки були зайняті позивачем всупереч волі їх власника, тобто, Київської міської ради, яка є розпорядником таких земель. При цьому, судом, зокрема, враховано зміст рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про висновки обміру земель, що знаходяться в користуванні підприємств, організацій та установ м.Києва».

Як вказує позивач, з вказаного моменту (прийняття рішення №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих) та по теперішній час Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» безперервно та відкрито використовує земельну ділянку площею 12,733 га.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, безперервність володіння спірною земельною ділянкою Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» підтверджується з 2001р., що узгоджується зі змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України стосовно того, що правила про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004р.).

Зокрема, в матеріалах справи наявні наступні накази Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» за період з 2001р. по 2012р. «Про підготовку та проведення відповідних суботників з благоустрою території заводу, прилеглої території та РБФ (о.Водників, о.Жуків)», «Про проведення ревізії виробничих, складських та інших площ ЗАТ КССРЗ, РБФ (о.Водників, о.Жуків)», «Про проведення комплексного обстеження, направленого на попередження надзвичайних ситуацій на ЗАТ КССРЗ (о.Водників, о.Жуків)», «Про встановлення лімітів використання транспорту», «Про встановлення лімітів витрат електроенергії підрозділами ЗАТ «КССРЗ», РБФ (о.Водників, о.Жуків) на зимовий період 2009-2010 років», «Про заходи до забезпечення пожежної безпеки у весняно-літній період (о.Водників, о.Жуків)», «Про перевірку заводу з питань природоохоронної роботи (о.Жуків)», «Про проведення комплексного обстеження, направленого на попередження надзвичайних ситуацій на ЗАТ КССРЗ, РБФ на о.Водників, о.Жуків», «Про проведення комплексного об'єктового навчання з цивільної оборони», «Про проведення святкування «Дня водія» на території РБФ (о.Жуків)», а також розпорядження за 2003р., 2004р. Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» «Про проведення інвентаризації контейнерів, які знаходяться на території заводу та РБФ (о.Водників, о.Жуків)», «Про проведення святкування «Дня водія» на території РБФ (о.Жуків)».

В підтвердження факту відкритого та безперервного володіння земельною ділянкою позивачем також представлені суду договори про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів (ТВП) за період з 2008р. по 2011р., про приймання твердих відходів (куби) за 2012р., які були укладені між Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» та Публічним акціонерним товариством «Київспецтранс», а також відповідні акти здачі-прийняття виконаних робіт та видаткові накладні.

Крім того, 25.05.2012р. на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест» було розроблено технічну документацію №25/05 із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована у урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16 км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:90:178:0002).

При цьому, господарський суд враховує, що вказану технічну документацію було розроблено спеціалізованою організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест», що має відповідні повноваження у сфері проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, що підтверджується ліцензією серії АГ №579228, яка видана Державним агентством земельних ресурсів України 17.11.2011р.

Поряд з викладеним вище господарський суд також враховує зміст листа №03-480/10246 від 20.04.2012р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якого в автоматизованій системі ПК «Кадастр» на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» з 2000 року обліковувалась земельна ділянка (90:178:002) площею 128258,77 кв.м, а відповідно до внесених змін з 2010 року на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельна ділянка (90:178:002) площею 128277,66 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру за приписами ст.194 Земельного кодексу України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Згідно зі ст.195 вказаного Кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Статтею 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону України, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.21 зазначеного вище Закону України відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, у тому числі, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що відомості, які вносяться до Державного земельного кадастру, є повними та достовірними, господарський суд приймає надані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості як належні докази фактичного використання позивачем, Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», спірної земельної ділянки.

За таких обставин, за висновками суду, представленими Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» документами підтверджується відкритість та безперервність володіння позивачем в період з 2001р. по 2012р. земельною ділянкою площею 12,7330 га, яка входить до складу земель, переданих за рішенням №50 від 12.01.1960р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Протягом вказаного періоду спірна земельна ділянка перебувала у володінні позивача, у нього не вилучалась та не надавалась іншим особам у власність чи користування.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується відкрите володіння позивачем спірною земельною ділянкою в період і до 2001р., а саме листом №324/5164 від 27.11.1978р. Київського суднобудівельно-судноремонтного заводу голові виконавчого комітету Київської міської ради, листом №41-120и від 27.10.1978р. Спеціального відділу з благоустрою м.Києва, що адресований Київському суднобудівельно-судноремонтному заводу, актом від 20.12.1966р. (додаток №4 до Проекту капітального ремонту автодороги до судноремонтних майстерень КССРЗ на Жуковому острові, що розроблений у 1967р. Державним інститутом проектування підприємств річного транспорту).

Господарським судом також були досліджені обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, стосовно зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2007р. Київською міською радою було прийнято рішення №392/3226 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр екологічних ініціатив» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування рекреаційного та екологічно-освітнього комплексу із благоустроєм прибережної смуги на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва», за змістом п.п.1, 2 якого було внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», які затверджені рішенням №806/3381 від 19.07.2005р. Київської міської ради, виключено спірну земельну ділянку з переліку розподілу лісових площ та віднесено її до земель рекреаційного призначення.

Одночасно, п.п.3-7 вказаного рішення Київської міської ради, в яких було передбачено передання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр екологічних ініціатив», скасовані постановою від 19.04.2012р. Київського апеляційного господарського суду по справі №30/301, яка залишена без змін постановою від 16.04.2013р. Вищого господарського суду України.

В іншій частині рішення №392/3226 від 01.10.2007р. Київської міської ради набуло чинності та підлягає виконанню.

Таким чином, судом було встановлено, що земельна ділянка площею 12,7330 га, кадастровий номер 8000000000:90:178:0002, що розташована в урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, на теперішній час за цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до ст.50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (ст.51 Земельного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.52 зазначеного Кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що на території рекреаційних зон забороняються господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням, зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням. Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Таким чином, діючим земельним законодавством, нормами якого встановлено порядок використання земель рекреаційного призначення, передбачено можливість перебування земель вказаної категорії у приватній власності та здійснення господарської діяльності на території таких земель з дотриманням відповідного цільового призначення.

Відповідно до положень статуту позивача будівництво та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення є предметом діяльності Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», що відповідає змісту позовних вимог та узгоджується з приписами ст.82 Земельного кодексу України щодо набуття юридичними особами прав на земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Здійснення позивачем вказаної статутної діяльності на спірній земельній ділянці підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи проектною документацією щодо будівництва музейно-розважального комплексу історії суднобудування та судноремонту, а також бази відпочинку для робітників підприємства.

Посилання відповідачів 2, 4 на відсутність у суду повноважень приймати рішення, що віднесені до виключної компетенції органів державної влади або органів місцевого самоврядування, господарський суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 127, 128 Земельного кодексу України передбачено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Зокрема, за змістом ст.127 вказаного Кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Пунктом 2.14 постанови №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Одночасно, норми, якими визначено підстави набуття права власності на землю юридичними особам, містяться в ст.82 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 вказаної статті юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень ч.2 ст.16 вказаного Кодекс України одним із способів захисту порушеного права є визнання права.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.ч.1, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням від 09.07.2002р. Конституційного Суду України визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, за висновками суду, приймаючи рішення у даній справі, господарський суд не порушує компетенції органів державної влади або органів місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, а напроти, виконує свої повноваження зі здійснення правосуддя шляхом застосування передбаченого законом способу захисту порушеного права у формі визнання права.

Господарський суд зазначає, що позов у даній справі було заявлено Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на підставі п.«г» ч.1 ст.82 Земельного кодексу України та ст.344 Цивільного кодексу України, проте не в порядку, наприклад, ст.116 чи ст.128 Земельного кодексу України, за якими право власності на земельну ділянку набувається на підставі рішення уповноваженого органу.

Застосування судом у даному випадку способу захисту у вигляді визнання права безпосередньо кореспондується зі змістом ст.344 Цивільного кодексу, яку було застосовано судом та відповідно до ч.4 якої право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом усіх обставин, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, з огляду на висновки суду про можливість застосування до спірних правовідносин ст.344 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання за набувальною давністю за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» права власності на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована в урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест».

Одночасно, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у місті Києві здійснити певні дії, підлягають відхиленню, з огляду на наступне:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливає із закону.

На момент звернення до суду з розглядуваним позовом у позивача були відсутні документи, за наявності яких органи державної влади та місцевого самоврядування вчиняють дії щодо оформлення за юридичними особами прав на земельну ділянку, з огляду на що вимоги позивача про зобов'язання Державне агентство земельних ресурсів України здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки за Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» та видати позивачу як власнику, витяг з Державного земельного кадастру, зобов'язання Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (право власності) ділянки за позивачем, зобов'язання Головне управління юстиції у місті Києві здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (право власності) за позивачем та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження) на земельну ділянку на момент винесення судового рішення є передчасними.

Крім того, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів порушення Державним агентством земельних ресурсів України, Державною реєстраційною службою України, Головним управлінням юстиції у місті Києві прав Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод».

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача про зобов'язання відповідачів 5, 6, 7 вчинити певні дії є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відхиляючи вказані позовні вимоги, суд бере до уваги, що відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення судів, що набрали законної сили, є однією з підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно. У зв'язку з цим, право власності позивача підлягає державній реєстрації уповноваженими органами на підставі цього судового рішення, після набрання ним законної сили, в порядку, визначеному законодавством.

Клопотання відповідача 3 про припинення провадження у справі, яке викладено у відзиві б/н від 12.11.2012р., господарським судом залишено без задоволення з огляду на його необґрунтованість. Зокрема, відповідачем 3 не було повідомлено суду обставин, які б свідчили про наявність однієї з передбачених ст.80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у розглядуваній справі.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За змістом розглянутих судом позовних вимог вбачається, що позивачем було заявлено 1 вимогу майнового характеру та 5 вимог немайнового характеру.

Відповідно до вимог ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (у 2012р. - 64 380 грн.), а за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі 1 мінімальної заробітної плати (у 2013р. - 1147 грн.).

Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», в свою чергу, було сплачено судовий збір в розмірі 74 555 грн., з яких 70818 грн. при зверненні до суду у 2012р. та 3737 грн. у 2013р. при поданні заяви про зміну предмету позову.

Таким чином, позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом, у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 4 440 грн. (74 555грн. - 64 380 грн. - 1147грн. х 5) підлягають поверненню Закритому акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з цим, з огляду на те, що господарським судом не було встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідачів, а також враховуючи, що ст.344 Цивільного кодексу України прямо передбачає необхідність звернення до суду для набуття права власності на майно за набувальною давністю, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 70 115 грн. підлягає залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за набувальною давністю право власності Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Набережно-Лугова, 8, ЄДРПОУ 03149949) на земельну ділянку площею 12,7330 га, кадастровий номер 8000000000:90:178:0002, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована в урочищі «Острів Жуків» на Столичному шосе (16-й км, затока Старик) у Голосіївському районі м.Києва, план та опис меж земельної ділянки - згідно координат, меж, плану та опису меж, визначених у технічній документації №25/05 від 25.05.2012р. із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Кадастр-Інвест».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Закритому акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Набережно-Лугова, 8, ЄДРПОУ 03149949) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 440 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №3149 від 21.09.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко