Рішення № 32741479, 30.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.Справа № 922/2941/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка", юридична адреса: 61125, місто Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16; адреса для кореспонденції: 61058, місто Харків, вулиця Данилевського, 27, кв. 11; код ЄДРПОУ 31060583; до товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра", 61030, місто Харків, вул. Саратовська, будинок 2-А; код 36373482; про стягнення 15180,23грн. за участю представників:

позивача - Машир В.О., довіреність від 01.07.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра" про стягнення 15180,23грн.

Свої позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №25/01/13-ГСМ від 25.01.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару. В якості правового обґрунтування позову посилається на приписи статей 526, 610, 625 ЦК України та статей 193, 218 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надав документи, у тому числі й витяг з ЄДР стосовно відповідача, станом на 10.07.2013р., з якого вбачається, що адресою відповідача є : 61030, місто Харків, вул. Саратовська, будинок 2-А, а не вказана у позовній заяві - 61030, місто Харків, вул. Саратовська, 20, 2-А. Надані позивачем документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи, суд приймає до уваги, що адресою відповідача є : 61030, місто Харків, вул. Саратовська, будинок 2-А.

З наданого позивачем витягу з ЄДР стосовно відповідача, станом на 10.07.2013р., вбачається, що найменування відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра", а не товариство з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра", як це зазначено в позовній заяві, тому суд вважає таке зазначення технічною помилкою і відповідно уточнює назву відповідача.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 23.07.2013р. Разом з тим, надав суду відзив на позовну заяву (29.07.2013р вх.№27606), в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, визнати неукладеним договір №25/01/13-ГСМ від 25.01.2013р., посилаючись в при цьому на те, що у вказаному договорі відсутні умови, згідно з якими визначено кількість товару, яка має бути поставлена, конкретні строки поставки, порядок подачі замовлень на поставку товару, порядок узгодження ціни, що є підставою для визнання договору недійсним. Також відповідач зазначає, що оскільки рахунки-фактури, які є невід'ємною частиною цього договору, мали бути підписані сторонами або уповноваженими на те особами - як доповнення до договору, а відтак ціна на товар, вказана у цих рахунках-фактурах є неузгодженою.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

25.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська агропромислова спілка" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Технотерра" (покупець) укладено договір №25/01/13-ГСМ, далі - договір, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, зазначений у рахунках-фактурах продавця, які є невід'ємною частиною даного договору і яка містить повну інформацію за наступними пунктами: найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, податок на додану вартість (п.1.1. договору). Загальна ціна договору на момент його укладення становить 200000,00грн., включно з ПДВ 20% (п.1.2. договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р. (або до повного виконання сторонами усіх зобов"язань, що виникли за даним договором).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору згідно рахунків на оплату №79 від 05.02.2013р., №85 від 07.02.2013р., №98 від 14.02.2013р., №137 від 04.03.2013р., №144 від 05.03.2013р., №152 від 13.03.2013р., №168 від 20.03.2013р., №197 від 01.04.2013р., №202 від 02.04.2013р., №259 від 19.04.2013р., №277 від 26.04.2013р. через представників відповідача згідно виданих довіреностей по видатковим накладним №РН-046 від 13.03.2013р. (довіреність №38 від 13.03.2013р.) на суму 3089,09грн.; №РН-053 від 20.03.2013р. (довіреність №45 від 20.03.2013р.) на суму 3424,32грн., №РН-069 від 01.04.2013р. (довіреність №53 від 01.04.2013р.) на суму 5121,79грн., №РН-075 від 02.04.2013р. (довіреність №55 від 02.04.2013р.) на суму 3871,10грн., №РН-102 від 19.04.2013р. (довіреність №66 від 19.04.2013р.) на суму 2599,97грн., №РН-115 від 26.04.2013р. (довіреність №72 від 26.04.2013р.) на суму 4280,40грн. (а.с. 12-19, 21-24), поставив відповідачу товар на загальну суму 22386,67грн.

Слід зазначити, що відповідач прийняв вказаний в накладних товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару, що свідчить про дотримання сторонами вимог законодавство щодо письмової форми узгодження ціни товару.

При цьому, як вбачається із довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлених відповідачем, і які були передані покупцем продавцю при отриманні товару, в них є чітке посилання на номер та дату відповідного рахунку, що свідчить про отримання таких рахунків фактур відповідачем і відповідно про його погодження на прийняття вказаного в таких рахунках товару за найменуванням, кількістю та ціною.

Згодом, відповідач за накладними про повернення постачальнику за №115 від 19.04.2013р. на суму 3105,02 (а.с. 20), №246 від 08.07.2013р. на суму 342,43грн. (а.с. 36), №247 від 08.07.2013р. на суму 325,00грн. (а.с. 37), №248 від 08.07.2013р. на суму 766,08грн. (а.с. 38), №251 від 08.07.2013р. на суму 1954,75грн. (а.с. 39), №252 від 08.07.2013р. на суму 453,96грн. (а.с.40) повернув позивачу товар на загальну суму 6947,24грн.

Таким чином, відповідачу з врахуванням повернення поставлено товар на загальну суму 15439,43грн.

За змістом п.4.1. договору товар оплачується покупцем по факту поставки не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з моменту відвантаження товару, згідно виставленого рахунку-фактури продавця, в межах, визначених у п.1.2. даного договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачу виставлялися відповідні рахунки-фактури (арк.спр. 25-35), в межах, визначених у п.1.2. даного договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по договору поставки належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, в сумі 15180,23грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів оплати отриманого від позивача товару, при цьому останнім не заперечується факт отримання товару від позивача, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 15180,23грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, зазначених у відзиві на позов, стосовно того, що ціна на товар, вказана у рахунках-фактурах, виставлених за умовами договору №25/01/13-ГСМ від 25.01.2013р., є неузгодженою тому що вказані рахунки-фактури мали бути підписані сторонами або уповноваженими на те особами - як доповнення до договору, з тих підстав, що за змістом п.1.1. договору №25/01/13-ГСМ від 25.01.2013р. сторони встановили, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, зазначений у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору і які містять повну інформацію за наступними пунктами: найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, податок на додану вартість, при цьому судом встановлено погодження відповідача на прийняття вказаного в таких рахунках товару за найменуванням, кількістю та ціною з огляду на наявні в матералах справи видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відтак підстави для визнання цього договору неукладеним відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Технотерра" (61030, місто Харків, вул. Саратовська, будинок 2-А; код 36373482) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" (61125, місто Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16; код ЄДРПОУ 31060583) суму основного боргу у розмірі 15180,23грн. та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.