Ухвала суду № 32739566, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 818/386/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/386/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29.12.2012 р. № 0000942260/1112 та № 0000952260/1114.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.02.20123 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за результатами господарських відносин із контрагентами у перевіряємий період.

Державна податкова інспекція у м. Сумах подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 27.09.2012 р. по 24.10.2012 р. Державною податковою інспекцією у місті Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Сумиобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р. валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складений акт від 31.10.2012 р. № 3438/2260/23293513/66, яким встановлені порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8. 1, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5, пп.7.7.1 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.146.12, ст..146, п.154.8 ст.154, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, ДПІ у м. Сумах винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 р.: № 0000942260/1112, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1005008 грн., з яких 942349 грн. за основним платежем і 62659 грн. за штрафними санкціями, та № 0000952260/1114, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1992456 грн., з яких 1595284 грн. основного платежу і 397172 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за результатами господарських відносин із контрагентами у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, витрат операційної діяльності, до якої включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Згідно з п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

За приписами п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, залежно від того, яка подія відбулась раніше.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В акті перевірки не зазначений жодний факт порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання спірних договорів між ПАТ «Сумиобленерго» та його контрагентами.

Таким чином, не встановлена наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ПАТ «Сумиобленерго», як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ «Сумиобленерго» та ВГФ «СПМК-516 ЛТД» укладено 32 договори підряду, предметом яких є виконання ремонтних робіт та робіт з реконструкції повітряних та кабельних ліній електропередачі різної потужності.

Факт виконання вказаних робіт підтверджується письмовими договорами, додатковими угодами, локальними кошторисами на ремонт конкретних об'єктів, актами приймання виконаних робіт по конкретних об'єктах, відповідними рахунками та платіжними дорученнями, податковими накладними. Під час перевірки підтверджено, що суми податку на додану вартість по цих операціях відповідають податковій звітності ТОВ ВГФ «СПМК-516 ЛТД».

Також в акті перевірки зазначається, що вищеперелічені будівельно-монтажні роботи фактично проводилися працівниками ТОВ ВГФ «СПМК-516 ЛТД». Тобто сама податкова інспекція підтверджує реальність виконання ремонтних робіт.

Фактичне виконання спірних робіт підтверджується додатково наступними документами: ВГФ «СПМК-516 ЛТД» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як на час виконання робіт за спірними договорами, так і на час проведення перевірки; зареєстровано в органах державної податкової служби як платник ПДВ; має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; має дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Полтавській області.

Крім того, вказане підприємство письмово зверталось до ПАТ «Сумиобленерго» з листами № 10/104 від 24.10.2011 р., № 12/30/1 від 08.12.2011 р. про допуск робочих бригад до проведення робіт, а відповідні робітники розписувались у журналах інструктажів.

ВГФ «СПМК-516 ЛТД» має необхідний для виконання робіт за спірними договорами штат працівників, парк спеціалізованої техніки, значний досвід виконання аналогічних робіт тощо.

Також виконання ВГФ «СПМК-516 ЛТД» робіт підтверджується, зокрема, актом робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів розподільчих електричних мереж кошторисною вартістю до 1 млн. грн. від 31.10.2011р., декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою в інспекції ДАБК у Сумській області 18.11.2011 р. за № СМ14211081445, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.12.2011 р. № 3, відповідною технічною документацією; копіями контрольних корінців до ордерів на проведення земляних робіт, виданих на ТОВ ВГФ «СПМК-516 ЛТД».

Посилання ДПІ в м. Сумах на те, що частина ремонтних робіт згідно документів виконувалася субпідрядною організацією - ТОВ БК «Архіград-Буд», як на підставу для висновку, що ПАТ «Сумиобленерго» занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 90325 грн. та ПДВ на суму 375277 грн. за господарськими операціями з ВГФ «СПМК-516 ЛТД», є необґрунтованими, оскільки будь-які можливі порушення у веденні податкового обліку з боку ВГФ «СПМК-516 ЛТД», зокрема у оформленні виконання субпідрядних робіт, не мають ніякого зв'язку із правильністю ведення податкового обліку ПАТ «Сумиобленерго», а тому позивач не повинен нести відповідальність за порушення, які ним не вчинялися.

Також, між ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Конард» укладено 15 письмових договорів підряду, предметом яких є виконання робіт по розчищенню трас, вирубці дерев, що є першою чергою «Капітального ремонту повітряних ліній напругою 35 та 110 кВ», ремонт покрівель ТП, РП та ЗТП, а також реконструкції ПЛ-0,38 кВ на територіях шкіл та дитячих садків.

Валові витрати та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема: договорами підряду, договірними цінами 1 черги капітального ремонту, локальними кошторисами на розчищення трас конкретних об'єктів, актами приймання виконаних робіт по конкретних об'єктах; довідками про вартість виконаних будівельних робіт; податковими накладними; рахунками.

Доказами виконання господарських операцій є також письмові звернення ТОВ «Конард» до ПАТ «Сумиобленерго» з листами від 10.01.2012р. №15, від 11.11.2011 р. про допуск робочих бригад до проведення робіт, а відповідні робітники розписувались у журналах інструктажів; письмові звернення ТОВ «Конард» до ПАТ «Сумиобленерго» з листом №165/1 від 06.12.2011р. про надання послуг автопідйомника для проведення робіт, у зв'язку з чим укладався договір підряду №409 від 10.10.2011р. з надання послуг автопідйомника. Підтвердженням надання послуг є рахунок-фактура №457 від 06.12.2011р., подорожні листи від: 27.12.2011р., 28.12.2011р. та акт приймання виконаних робіт від 28.12.2011р. По договорам підряду ремонти ПЛ - 0,38 кВ на території шкіл та дитячих садків в Сумської області виконувались згідно плану-графіку заміни голих проводів затвердженого технічним директором ПАТ «Сумиобленерго» від 26.07.2011р. та взятого на контроль Держгірпромнаглядом по Сумській області від 02.08.2010р.

Твердження ДПІ у м. Сумах про завищення ПАТ «Сумиобленерго» витрат в результаті того, що частину ремонтних робіт ТОВ «Конард» виконувало із залученням субпідрядної організації ТОВ «Псекупс» є безпідставними з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до акту № 904/2260/32024499/28 від 17.05.2012 р. складеного ДПІ у м. Сумах «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Конард» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р.» правочини, що вчинені ТОВ «Конард» та ТОВ «Псекупс» податковий орган вважає нікчемними.

При цьому податковий орган посилається на пояснення директора ТОВ «Псекупс» Шатова М.В. про те, що частина субпідрядних робіт виконувалася не працівниками товариства «Псекупс».

Проте, податковою інспекцією не враховано, що відповідно до ст.61 Конституції України в Україні встановлено індивідуальну відповідальність за здійснення правопорушень, тобто, якщо контрагенти позивача вчинили порушення чинного законодавства, то відповідальність повинні нести саме вони, а не позивач.

Визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Конард» та ТОВ «Псекупс», не тягне за собою нікчемності правочинів укладених ТОВ «Сумиобленерго» з ТОВ «Конард».

Крім того, податковим органом зроблений висновок про заниження ПАТ «Сумиобленерго» податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток на суму 313350 грн. та ПДВ на суму 532966 грн. за господарськими операціями з ПП «Стройэнергокомплект».

Між ПАТ «Сумиобленерго» та ПП «Стройэнергокомплект» укладено 26 договорів підряду, предметом яких є виконання робіт по улаштуванню шиферних покрівель ТП-РП, ремонту виробничих будівель тощо.

Встановлено, що покрівлі, улаштовані чи відремонтовані відповідно до спірних договорів, використовуються для провадження ПАТ «Сумиобленерго» господарської діяльності по передачі та постачанню електричної енергії споживачам Сумської області.

Валові витрати та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема: письмовими договорами підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, виписками банку про сплату грошових коштів та рахунками-фактурами, податковими накладними.

Роботи по спірним договорам виконувались та оформлювались, здебільшого, у відокремлених структурних підрозділах ПАТ «Сумиобленерго», в жодному з яких не встановлено порушень стосовно ведення бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до довідок місцевих податкових органів.

Відповідачем в якості єдиного доказу на підтвердження правомірності висновків акту перевірки надано копії протоколів допитів свідків - працівників ПП «Стройенергокомплект», які отримані в рамках кримінальної справи № 11840026.

При оцінці цих документів слід виходити з того, що доказова сила протоколів допитів визначається чинним кримінально-процесуальним законодавством України.

За положеннями ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, що діяла станом на дату складення протоколів допиту, показання свідків є доказами лише у кримінальній справі, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд, що розглядає кримінальну справу, встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

Відповідно до повідомлення прокуратури Сумської області від 10.12.2012 р. за № 4/5-485 вих-12 кримінальна справа № 11840026 закрита 16.11.2012р.

Твердження акту перевірки про фактичне виконання робіт не ПП «Стройэнергокомплект», а іншими підприємствами, які мають ознаки фіктивності, як на підстави нікчемності угод та невиконання господарських операцій є безпідставним, оскільки будь-які можливі порушення у веденні податкового обліку з боку ПП «Стройэнергокомплект», зокрема оформлення виконання субпідрядних робіт, не мають ніякого зв'язку із правильністю ведення податкового обліку ПАТ «Сумиобленерго», а тому позивач не повинен нести відповідальності за можливі порушення інших юридичних осіб.

Також, податковим органом зазначено, що ПАТ "Сумиобленерго" неправомірно включено до витрат вартість ремонтних робіт нібито отриманим від ТОВ "Псекупс", які фактично вищевказаним підприємством не виконувалися.

Слід вказати, що між ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Псекупс» було укладено договори підряду № 405 від 28.09.2011, № 84 від 29.09.2011, № 4 від 30.09.3011, № 209 від 30.09.2011, № 68/2001 від 30.09.2011, № 222/2011 від 20.12.2011 на виконання робіт з ремонту покрівель ТП, РП та ЗТП.

Реальність виконання угод підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів по ремонту покрівлі, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, листами ТОВ «Псекупс» від 03.10.2011., від 10.11.2011р. про допуск працівників на виконання робіт, журналами реєстрації первинного інструктажу працівників, журналами обліку робіт по нарядах та розпорядженнях філій ПАТ «Сумиобленерго». Виконання робіт ТОВ «Псекупс» проводило на підставі виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ліцензії АВ 559966 на право здійснення діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, зі строком дії з 18.08.2010р. по 18.08.2015р.

Також ТОВ «Псекупс» має право на виконання робіт підвищеної небезпеки, про що отримало дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 167.10.59 - 45.21.1 зі строком дії з 27.07.2010р.по 27.07.2013р.

Посилання ДПІ у м.Сумах на незнаходження субпідрядної організації за місцем реєстрації та відсутність у неї основних фондів та недостатність трудових ресурсів як на підставу нікчемності укладених угод та безтоварності операцій є не обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні реальність виконання угод підтверджена вищеперерахованими документальними доказами, а податковим органом у свою чергу не надано жодного належного доказу нікчемності правочинів.

Що стосується висновку акту перевірки про те, що ПАТ «Сумиобленерго» занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 34662 грн. та ПДВ на суму88154грн. за господарськими операціями з ТОВ «Твіненерджі», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Між ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Твіненерджі» укладено договір поставки № 0706/4 від 07.06.2010р., предметом якого є постачання силових масляних трансформаторів на загальну суму 2122272,78 грн.

У період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р. за цим договором поставлено 33 трансформатори на загальну суму 784639,98 грн. з ПДВ. Вказана сума була повністю оплачена ПАТ «Сумиобленерго» на користь ТОВ «Твіненерджі».

Валові витрати та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема, договором поставки від 07.06.2010 р. № 0706/4, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Спірна сума ПДВ сплачена ПАТ «Сумиобленерго» на користь ТОВ «Твіненерджі» у зв'язку з придбанням товарів, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, і на час проведення перевірки такі товари фактично використовуються у господарській діяльності ПАТ «Сумиобленерго».

Названі суми податкового кредиту підтверджуються належними документами, зокрема, податковими накладними.

Матеріалами справи підтверджено, що обумовлені договором поставки трансформатори є поставленими, а, отже, названий договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Таким чином висновок акту перевірки про порушення ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК України є безпідставним та спростовується зібраними у справі доказами, а також даними, що відображені у акті перевірки.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується документами бухгалтерського та управлінського обліків.

Такими документами є сертифікати якості, паспорта трансформаторів, виписки з журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ, прибуткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів, прибуткові накладні, акти на ремонт КТП, розрахунки фактичної вартості ремонтних робіт по КТП, тощо.

Всі спірні трансформатори передані і використовуються відокремленими структурними підрозділами ПАТ «Сумиобленерго», в жодному з яких не встановлено порушень стосовно ведення бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до довідок місцевих податкових органів.

Згідно товарно-транспортних накладних спірні трансформатори перевозились з м. Запоріжжя, де розташоване їх підприємство-виробник (ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів»), до м. Суми. В накладних в якості вантажоодержувача вказане ТОВ «Твіненерджі»

Посилання ДПІ у м. Сумах на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Твіненерджі» від 03.03.2012 р. № 258/2305/35508898, складений ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, як на підставу для висновків про недійсність спірних господарських операцій, є не обґрунтованими та спростовується наступним.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 10.06.2011 р. до цього реєстру внесено інформацію про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Твіненерджі», а 25.03.2012 р. внесено судове рішення про визнання ТОВ «Твіненерджі» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури як відсутнього боржника.

За таких умов, 03.03.2012 р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя не мала жодної можливості належним чином перевірити ТОВ «Твіненерджі» з питань здійснення поставок транформаторів для ПАТ «Сумиобленерго» наприкінці 2010 року.

Посилання на дані Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість є хибним, адже дані цієї системи не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій, а є лише джерелом аналітичної інформації для податкових органів.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань».

Як вбачається з ухвали господарського суду Запорізької області від 26.06.2012 р. у справі № 5009/421/14 про банкрутство ТОВ «Твіненерджи», представник ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя повідомила суду про відсутність у ТОВ «Твіненерджи» податкового боргу та відсутність претензій податкової до цього підприємства.

Таким чином, уповноважені державні органи не вживали заходів до усунення можливих порушень з боку ТОВ «Твіненерджи», хоча й мали інформацію з Системи автоматизованого співставлення.

ПАТ «Сумиобленерго», в свою чергу, не може нести відповідальність за можливі порушення іншого суб'єкта господарювання.

За висновками акту перевірки ПАТ «Сумиобленерго» занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 293083 грн. та ПДВ на суму 310092 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Еколь».

Перевіркою встановлено, що сума у розмірі 1860550,5 грн. з ПДВ сплачена ПАТ «Сумиобленерго» на користь ТОВ «Еколь» як компенсація вартості шаф комплектних трансформаторних підстанцій (КТП), які придбані для їх використання у господарській діяльності, на час проведення перевірки фактично використовуються у господарській діяльності ПАТ «Сумиобленерго».

Валові витрати підтверджуються належними документами, зокрема, договором поставки від 17.06.2010 р. №1706/6, видатковими накладними, платіжним дорученням, виписками з журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ, прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, актами про використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності тощо.

Суми податкового кредиту підтверджуються належними документами, зокрема, податковою накладною на суму ПДВ 310091,75 грн.

В акті перевірки зазначається, що ПАТ «Сумиобленерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 107840,78 грн. з вартості ТМЦ, отриманих від ТОВ «Енергокабельпром» за відповідними податковими накладними, а ТОВ «Енергокабельпром» не відобразило цю суму як податкове зобов'язання.

Оскільки актом перевірки підтверджена наявність податкових накладних та встановлено, що і дати списання коштів з рахунку ПАТ «Сумиобленерго» і дати отримання податкових накладних мали місце у листопаді 2010 року, висновки про порушення ПАТ «Сумиобленерго» п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є не обґрунтованими.

Також є безпідставними висновки акту перевірки про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, та про те, що діюче законодавство унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару без включення податкових зобов'язань з боку продавця.

За змістом пп.7.2.3 п. 7.2 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується продавцем і надається покупцю у тому періоді, в якому відбулось або відвантаження товарів або зарахування коштів від покупця на рахунок продавця.

Декларування ж податкового зобов'язання відбувається вже протягом наступного податкового періоду.

Отже, діюче податкове законодавство зобов'язує продавця надавати податкову накладну покупцю ще до включення продавцем податкових зобов'язань до відповідної декларації.

Законодавство також не пов'язує між собою формування податкового кредиту і податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, встановлюючи датами виникнення права на податковий кредит і виникнення податкового зобов'язання різні юридичні факти.

Таким чином, ПАТ «Сумиобленерго» сформувало податковий кредит з ПДВ у сумі 107840,78 грн. по операціям з ТОВ «Енергокабельпром» відповідно до чинного законодавства України.

За висновками акту перевірки ПАТ «Сумиобленерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 6600 грн. з вартості послуг, отриманих від ТОВ «Атомелектромаш», та 6608,11 грн. з вартості ремонтних робіт, виконаних ТОВ «Еврофасад-М», внаслідок порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Сумиобленерго» у січні та лютому 2011 року включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6600 грн. за відповідними податковими накладними, а ТОВ «Атомелектромаш» не відобразило цю суму як податкове зобов'язання у січні та лютому 2011 року. Також в січні 2012 р. ПАТ «Сумиобленерго» включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6608,11 грн. за відповідною податковою накладною, а ТОВ «Еврофасад-М» не відобразило цю суму як податкове зобов'язання у січні 2012 року.

Оскільки актом перевірки підтверджена наявність податкових накладних та встановлено, що і дати списання коштів з рахунку ПАТ «Сумиобленерго» і дати отримання податкових накладних мали місце у січні та лютому 2011 року, висновки про порушення ПАТ «Сумиобленерго» п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними.

Щодо висновку відповідача про неправомірність застосування ПАТ «Сумиобленерго» пільги, передбаченої п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, внаслідок чого занизило податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 61046 грн., слід вказати наступне.

Відповідно до п.154.8 ст.154 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент фактичного використання пільги) звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму передбачених інвестиційними програмами, схваленими органом, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики і на ринку природного газу, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей.

Оскільки ПАТ «Сумиобленерго» є підприємством паливно-енергетичного комплексу, посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій з ВГФ «СПМК - 516 ЛТД» та ТОВ «БК «Архіград-Буд» є безпідставними, то ПАТ «Сумиобленерго» має право на використання пільги, передбаченої п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що висновки ДПІ у м. Сумах про нікчемність укладених ПАТ «Сумиобленерго» угод та безтоварності господарських операцій ґрунтуються на можливих порушеннях законодавства з боку контрагентів позивача, а не позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому юридичну відповідальність повинні нести особи, які вчинили порушення чинного законодавства.

У ході судового розгляду справи не встановлено факту, що укладені ПАТ «Сумиобленерго» угоди спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29.12.2012 року № 0000942260/1112 та № 0000952260/1114 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/386/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.