Ухвала суду № 32739538, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 820/964/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/964/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.02.2013 року ТОВ "ІНТЕКС ГРУП" звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000292202 від 19.10.2012 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача та його контрагентів реального наміру на виконання укладених угод, та як наслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у їх виконання.

ТОВ "ІНТЕКС ГРУП" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи про реальність здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ "Ланекс" та СПДФО ОСОБА_1 та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства у перевіряємому періоді.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІНТЕКС ГРУП" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах: з ТОВ "Ланекс" за березень - червень 2010 р., жовтень 2010 р., та з СПДФО ОСОБА_1 за серпень - вересень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 2230/22-206/36371459 від 12.10.2012 року, яким встановлена неможливість у періоді за березень - жовтень 2010 року реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Інтекс Груп" по взаємовідносинах з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1 та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, та порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками, а отже, відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість; ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997М 168/97- ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Інтекс Груп " занижено податок на додану вартість всього у сумі 63140 грн.; ст. 3 ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Інтекс Груп" завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду по рядку 22.2 декларації за жовтень 2010 р., що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 76 грн.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року за № 0000292202, яким позивачу визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94710 грн., з яких за основним платежем - 63140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31570 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача та його контрагентів реального наміру на виконання укладених угод, та як наслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у їх виконання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1

ТОВ "Інтекс Груп" отримано від ТОВ "Ланекс" у березні-жовтні 2010 року маркетингові послуги, вимірювальні прилади та пристрої та від СПДФО ОСОБА_1 в серпні-вересні 2010 року отримано вимірювальні прилади та пристрої.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що надані первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки) не є достатнім доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, не може бути беззаперечним доказом підтвердження реальності виконання правочинів лише податкові, видаткові накладні та виписки з банку, а слід перевіряти й інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити саме реальне виконання таких правочинів.

Так, позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочинам з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1 по отриманню від них маркетингових послуг, вимірювальних приладів та пристроїв надано лише податкові та видаткові накладні, банківські виписки та акт здачі-прийняття робіт, що наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що з банківських виписок неможливо встановити, що оплати проводились саме відповідно до виписаних податкових та видаткових накладних.

Крім того, позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували факт передачі, отримання, транспортування, зберігання та оплати за товарно-матеріальні цінності, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей (доказів подальшої реалізації чи взяття та бухгалтерський облік) та послуг.

Стосовно належності наданих актів здачі-прийняття робіт про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг ТОВ "Ланекс" слід зазначити наступне.

Відповідно до Податкового кодексу України маркетингові послуги - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Однак, із наданих позивачем акту № 1-00000029 здачі-прийняття робіт (послуг) неможливо встановити реальний характер надання ТОВ "Ланекс" робіт (послуг), оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх вартість.

Так, із вказаного акту № 1-00000029 неможливо визначити характер наданих інформаційно-консультаційних послуг, їх зміст, час, необхідність послуг, а саме: з яких питань виконавцем надавались усні та письмові консультації; в чому виявилось інформування замовника та які саме консультації були надані.

Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта.

Отже, вказаний акт здачі-прийняття робіт (послуг) не може бути прийнятий у якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по зазначеному правочину з ТОВ "Ланекс".

Інших документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Інтекс-Груп" надано не було.

Таким чином колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що з наявних документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, їх реальність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що позивачем не надано доказів економічної необхідності надання вищезазначених інформаційно-консультаційних послуг та маркетингових послуг.

Також слід вказати, що у ході судового розгляду справи не встановлена можливість фактичного здійснення контрагентами ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1 господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_1 господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на їх підставі.

Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому останнє є обґрунтованим та правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/964/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.