Постанова № 32739476, 24.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 р. Справа №805/8517/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 01 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Нудьги І.Г., Попової І.С., Гуменюка В.М.,

відповідача - Гурського Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - позивач, ДП «Донецька залізниця») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - відповідач, ДФІ в Донецькій області) про скасування вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Ухвалою від 07 травня 2013 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» роз'єднані у самостійні провадження.

За результатами автоматичного розподілу адміністративну справу № 805/8517/13-а за позовом ДП «Донецька залізниця» до ДФІ в Донецькій області про скасування пункту 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 передано на розгляд судді Зінченку О.В.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року, який підписано позивачем із запереченнями. 09 квітня 2013 року ДФІ в Донецькій області винесена вимога про усунення порушень за № 05-05.1-10-14/3915, з якою позивач частково не згоден, оскільки відповідачем не були враховані надані позивачем матеріали в обґрунтування своєї позиції, та вважає її такою, що не відповідає діючим нормативним актам.

Зокрема, позивач вказав, що ревізією дотримання норм списання палива і мастильних матеріалів у Вагонному депо Донецьк відповідачем встановлено порушення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що призвело до понаднормового списання палива на загальну суму 35 838,47 грн., внаслідок чого завдана матеріальна шкода (збитки) на зазначену суму, яку згідно пункту 64 оскаржуваної вимоги відповідач пропонує стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні матеріальних цінностей у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України.

Підставою для винесення зазначеної вимоги стало викладене на сторінках 336-337 акту ревізії, де зазначено, що виходячи із середньооблікової вартості дизельного палива, згідно довідки про середньооблікову вартість дизельного палива, наданої підприємством, сума зайве списаного палива становить 35 838,47 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Позивач не згоден із наведеними висновками ревізорів та вказав, що лінійна норма на асенізаційний автомобіль КО-505А, на базі КамАЗ 53215 встановлювалась згідно вимог наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, в додатку Б «Норми витрат палива для спеціальних і спеціалізованих автомобілів» табл. Б1, в якому лінійна норма на даний автомобіль не вказана. При постачанні автомобіля постачальником технічна документація не надана та на запити позивача не надавалася, тому застосувати лінійну норму заводу-виробника неможливо. У зв'язку із вказаним, керівником вагонного депо Донецьк було прийнято рішення встановити тимчасову лінійну норму згідно пункту 2.2.2 наведеного наказу від 10 лютого 1998 року. Комісійні контрольні заміри споживання палива асенізаційним автомобілем КО-505А на базі КамАЗ 53215 проведені згідно вимог чинного наказу. За результатами замірів складено акти за формами з додатку Ж та И, а також затверджена лінійна норма в розмірі 31.7 л на 100 км. Оригінали та копії актів про комісійні контрольні заміри та затвердження тимчасової лінійної норми зберігаються у відповідальних за розробку, встановлення та використання норм витрат палива по підприємству. На час запиту про встановлення лінійної норми і наявність комісійних актів відповідальні особи (головний механік та старший механік гаражу) були відсутні на робочому і знаходилися на лікарняному.

На підставі зазначеного, позивач просив суд, серед іншого, скасувати повністю пункт 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі та скасувати пункт 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 95), в яких вказав, що в ході ревізії головним механіком вагонного депо Донецьк ОСОБА_3 (до виходу на лікарняний) та техніком-технологом ОСОБА_5 було надано розрахунок норм витрат палива автомобіля КО-505А КамАЗ-53215, державний номер НОМЕР_1, які розроблено та підписано ними з посиланнями на лінійні норми, встановлені наказом № 43 без зазначення пункту 2.2.2 та без проведення комісією контрольних замірів витрат палива та зазначення їх результатів (завірені копії розрахунків до акту). Наказ про утворення такої комісії до ревізії не надано, як і не надано акти контрольних замірів. В письмовому поясненні начальника депо ОСОБА_6 також не йдеться про встановлення тимчасової норми витрат на підставі проведених контрольних обмірів. Таким чином, рішення про встановлення тимчасової лінійної норми витрат палива на автомобіль КО-505А, на базі КамАЗ 53215 згідно пункту 2.2.2 наказу № 43 керівництвом депо не приймалося, оскільки в ході ревізії не було надано документального підтвердження про прийняття такого рішення (наказу). У зв'язку з викладеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957. Підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства інфраструктури України.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (назва Закону викладена в редакції, що набрала чинності 02 грудня 2012 року, надалі - Закон України № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У статті 4 Закону України № 2939 встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Статтею 11 Закону України № 2939 визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно пункту 35 вказаного вище Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року, на підставі направлення на проведення ревізії ревізійною групою під керівництвом начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Лавренюк О.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року (арк. справи 72-75). В акті ревізії перевіряючими встановлено ряд порушень.

Зокрема, серед іншого, ревізією вагонного депо Донецьк встановлено, що списання паливно-мастильних матеріалів за подорожніми листами автомобіля КО-505А КАМАЗ-53215, державний номер НОМЕР_1, проводилося з порушенням Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, внаслідок чого за період, що підлягав ревізії, зайво списано 2 936,77 л дизельного палива. Операції по списанню палива відображено за даними бухгалтерського обліку по дебету рахунку 23 «Виробництво» та кредиту рахунку 203 «Паливо». При проведенні інвентаризації палива і мастильних матеріалів у матеріально-відповідальної особи водія ОСОБА_8, за яким згідно наказів по підприємству від 06 січня 2011 року № 49 та від 23 грудня 2011 року № 4179 закріплено автомобіль КО-505А, державний номер НОМЕР_1, залишків дизпалива не виявлено, внаслідок чого, виходячи із середньооблікової вартості дизельного палива, згідно довідки про середньооблікову вартість дизельного палива, наданої підприємством, сума зайво списаного палива становить 35 838,47 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Порушення призвело до завищення витрат у рядку 230 «Матеріальні витрати» форми № 2 за 2010, 2011, 2012 роки - на 35 838,47 грн., що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами ревізії 09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області сформована вимога № 05-05.1-10-14/3915 про усунення порушень, якою позивача у пункті 64 зобов'язано: стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні матеріальних цінностей на суму 35 838,47 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України (арк. справи 69-71).

Зазначеною вимогою про стан вжитих заходів і виконання вимог позивача зобов'язано проінформувати Державну фінансову інспекцію в Донецькій області в термін до 15 травня 2013 року.

Згідно статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Прийняття вимоги органом державного фінансового контролю є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Отже, прийнята відповідачем вимога є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якої здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням даної адміністративної справи є обґрунтованість зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пункту 64 вимоги.

Як вказувалось судом вище, у наведеному акті ревізії вказано, що за період, який підлягав ревізії, за подорожніми листами автомобіля КО-505А КАМАЗ-53215, державний номер НОМЕР_1, в порушенням Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, понаднормово списано палива на загальну суму 35 838,47 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму. З цього приводу суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 затверджені Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі - Норми) призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Згідно пункту 1.1 наведених Норм, для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива: базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км; норма на виконання транспортної роботи (враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем) - на 100 тонно-кілометрів (т·км); норма на одну тонну спорядженої маси Hg (враховує додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); норма на їздку з вантажем (враховує збільшення витрат палива, пов'язане з маневруванням та виконанням операцій завантаження і розвантаження) - на одну їздку; норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи - на 100 км; норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях, - на годину або на виконану операцію; базова норма на роботу автономного (незалежного) обігрівача - на одну годину його роботи.

Відповідно до пункту 1.2 Норм базова лінійна норма Hs встановлюється: для вантажних автомобілів (за винятком самоскидів) - у спорядженому стані; для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження; для автобусів (повна маса яких перевищує 3,5 т) - з повним навантаженням (повною масою); для вантажопасажирських автомобілів - у спорядженому стані з половиною маси пасажирів.

Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).

У зв'язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.

Базові лінійні норми витрат палива встановлені у таких одиницях вимірювання:

- для бензинових, дизельних автомобілів та автомобілів, що працюють на зрідженому (скрапленому) нафтовому газі, - у літрах на 100 км пробігу (л/100 км);

- для автомобілів, що працюють на стисненому природному газі, - в нормальних кубічних метрах на 100 км (м3/100 км);

- для газодизельних автомобілів норми витрат стисненого природного газу наведені в таблицях в м3/100 км, а дизельного палива - поруч в л/100 км.

Нормативна витрата палива Qн - витрата палива автомобілем (обладнанням, різноманітною технікою на колісному шасі тощо) при здійсненні пробігу, виконанні транспортної або спеціальної роботи тощо в певних умовах експлуатації.

Нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля (обладнання) розраховують за наведеними в розділі 4 формулами залежно від типу автомобіля (обладнання) та його призначення із застосуванням зазначених у розділах 1 і 2 норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3.

Зазначені у розділах 1 і 2 норми витрат палива та у розділі 3 коефіцієнти їх коригування, встановлюють (за їх граничними значеннями) гранично допустимі нормативи витрат палива (пункт 1.9 Норм).

Згідно таблиці Додатку Б до вказаних Норм визначені лінійні норми для автомобілів асенізаційних, зокрема для базової моделі «КамАЗ-53213», модель спецавтомобіля КО-505, -505А, у розмірі Hs, л/100 км - 29,5.

Як пояснили представники відповідача у судовому засіданні саме виходячи із вищенаведеної лінійної норми було розраховане понаднормове списання палива позивачем, з огляду на те, що позивачем списувалося пальне із розрахунку 31,5 л/100 км. (31,5 - 29,5) х пробіг автомобіля).

Водночас, як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, що також знайшло своє відображення в акті ревізії, позивачем використовувався автомобіль асенізаційний марки «КамАЗ-53215 КО-505А» (арк. справи 88-90), для якого у таблиці наведеного додатку до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті не визначені лінійні норми.

Пунктом 2.2.2 передбачено, якщо в технічній документації заводу-виробника обладнання відсутні норми або технічні дані, необхідні для їх розрахунку, комісією проводяться контрольні заміри витрати палива. Для випробувань відбираються три технічно справних автомобілі (якщо підприємство має таку кількість автомобілів однієї моделі, в протилежному випадку допускається проводити випробування на меншій кількості автомобілів). Заміри витрати палива проводяться при температурі навколишнього середовища не нижче 10° С (крім автомобілів, які призначені для виконання робочих операцій лише в зимовий час - снігонавантажувальні автомобілі, снігоочисники, тощо). Кількість замірів витрати палива на одну технологічну операцію (л) на годину роботи обладнання (л/год.) чи на пробіг спецавтомобіля при виконанні спеціальної роботи (л/100 км) повинна бути не менше трьох. Результати замірів оформлюються актом (за формою згідно з додатком И), усереднюються і пропонуються для застосування, як тимчасова норма витрати палива.

Один завірений примірник акта (за формами, наведеними у додатках Ж або И) надсилається на розгляд у ДержавтотрансНДІпроект, реєструється та повертається на підприємство. Тимчасова індивідуальна норма витрати палива набуває чинності після її реєстрації та затвердження наказом керівника підприємства (пункт 2.2.3).

На виконання означеного пункту 2.2.2 наведених Норм позивачем встановлені тимчасові норми витрати палива на роботу спеціального автомобіля «КамАЗ-53215 КО-505А», що підтверджується відповідними актами, які містяться в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 91-94, 140). Так, згідно акту від 08 серпня 2009 року тимчасова норма витрати палива на 100 км складає 31,7 л, від 30 липня 2012 року тимчасова норма витрати палива на 10 км складає 3,2 л, тобто 32 л на 100 км, від 31 липня 2012 року - 31,5л/100 км, від 01 серпня 2012 року 31,7л/100 км.

Також, судом за клопотанням представників позивача до матеріалів адміністративної справи приєднано копію висновку № 1/18066 від 16 травня 2013 року Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», який відповідно до наказу № 43 Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року уповноважений розробляти індивідуальні базові лінійні норми витрат палива для юридичних осіб різних форм власності, що діють на території України і експлуатують автомобілі (арк. справи 151), згідно якого тимчасова базова лінійна норма витрати палива для спеціального автомобіля «КамАЗ-53215 КО-505А» визначена у розмірі 26,6 літра дизельного палива на 100 км. Виходячи з наведеного, підприємством визначена планова норма витрати палива для даного автомобіля у розмірі 33,1 л/100 км - літня, 33,76 л/100 - зимова (арк. справи 155).

За даних обставин, в ході судового розгляду справи документально не підтверджені висновки ревізорів відповідача про понаднормове списання дизельного пального позивачем при експлуатації спеціального автомобіля «КамАЗ-53215 КО-505А» у періоді, що перевірений в ході ревізії.

Отже, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано зроблений висновок про те, що позивачем понаднормово списано палива на загальну суму 35 838,47 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 64 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, - задовольнити повністю.

Скасувати пункт 64 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.