Постанова № 32739465, 30.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

30 липня 2013 р. Справа № 802/3236/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Іноземного підприємства "ММВ Інвест" про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ :

Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (надалі - позивач, Вінницька ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Іноземного підприємства "ММВ Інвест" (надалі - відповідач) про накладення арешту на кошти.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом внаслідок несплати податку на додану вартість у розмірі 136516,02 грн., в зв'язку з чим податковий орган просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банківських установах з підстав, що передбачені п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у строк, передбачений частиною третьою статті 183-2 КАС України заперечень суду не направив. Ухвала про відкриття провадження у адміністративній справі від 18.07.2013р. направлялась йому, проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Положенням частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення.

Беручи до уваги те, що відповідач своїм правом заперечити проти позовних вимог не скористався, справа розглянута судом в порядку скороченого провадження за наявними в ній доказами в межах строку, визначеного пунктом 2 частини 5 статті 183-2 КАС України.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст. 41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши письмові матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Іноземне підприємство "ММВ Інвест" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської Ради 25.03.2009 року №11741020000007621. На обліку в ДПІ у м. Вінниці перебуває з 27.03.2009 року.

Позивач вказує на те, що Іноземне підприємство "ММВ Інвест" має податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість у сумі 136516,02грн., а саме: за основним платежем - 120136,31 грн., штрафна санкція - 13258,00 грн. та пеня - 3121,71 грн, про що свідчить розрахунок суми позову (а.с.5)

Станом на момент звернення до суду податковий борг Іноземного підприємства "ММВ Інвест" перед бюджетом не погашений.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14.1.175 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Матеріалами справи підтверджено, що на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 26.12.2011 р. № 1435, яку вручено 05.01.2012 р.

Однак відповідачем не погашено самостійно суму боргу, після чого позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача.

Щодо позовних вимог позивача про накладання арешту на кошти з розрахункових рахунків відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що начальником Вінницької ОДПІ прийнято рішення № 478 від 26.12.2011 р. про опис майна у податкову заставу (а.с.17)

Згідно акту опису майна від 26.12.2011 р. № 478 податковим керуючим підтверджено відсутність у відповідача на день складення цього акту майна, що може бути описане у податкову заставу.

Крім того, податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу, на які податковим органом була отримана наступна інформація:

- відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 18.06.2013 р. № 03-528 повідомлено, що в Управлінні станом на 01.01.2013 р. відсутні відомості про реєстрацію за Іноземним підприємством "ММВ Інвест" земельних ділянок;

- відповідно до довідки КП "Вінницьке міського бюро технічної інвентаризації" від 05.07.2013 р. № 5734641 за Іноземним підприємством "ММВ Інвест" право власності на об’єкти нерухомого майна у м. Вінниці не зареєстровано;

- відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 18.06.2013 р. № 10-02/1903/13 повідомлено, що за Іноземним підприємством "ММВ Інвест" в уніфікованій базі обліку Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована;

- відповідно до листа начальника Вінницького ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 25.06.2013 р. № 7397 транспортні засоби за Іноземним підприємством "ММВ Інвест" не зареєстровані.

Разом з тим, у Іноземного підприємства "ММВ Інвест" відкриті рахунки у фінансовій установі, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Відповідно до п.п. 19-1.1.19 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Підстави, встановлені підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту за рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов’язковою до виконання. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність встановлених п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом (Вінницькою ОДПІ) вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Проте, відсутність майна позивача унеможливлює виконання покладених на Вінницьку ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках на рахунках, можливо лише в частині підтвердженого податкового боргу, про стягнення якого вже прийнято рішення суду.

Оскільки у судовому засіданні встановлено наявність у відповідача податкового боргу перед бюджетом та щодо погашення якого позивачем вживались відповідні заходи, а також враховуючи відсутність інших джерел для здійснення погашення податкового боргу, суд вважає за можливе застосувати арешт коштів відповідача та інших цінностей в банках в межах суми підтвердженого податкового боргу.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, а отже, позов підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти іноземного підприємства "ММВ інвест" (код ЄДРПОУ 36364986), що знаходяться на рахунках в банківських установах, а саме (р/р 26004230046000 АТ "УкрСиббанк" МФО 351005).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна