Постанова № 32738081, 27.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року (15 год. 41 коп.) Справа № 808/3377/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Лисенко О.В. (довіреність № 123/10 від 03.06.2013);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - позивач, ТзДВ «СК «Мотор-Гарант») із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому позивач (з урахуванням уточнень позовних вимог) просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000310807 від 19.04.2011, № 0000380807 від 12.07.2011 у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011 в частині донарахованого податку на додану вартість в розмірі 870532,34 грн. та штрафної санкції в розмірі 217 633 грн. та зобов'язати відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42 077 грн. як переплату з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 по справі № 2а-0870/5573/11 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, постанову суду від 05.09.2011 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 скасовано і справу направлено до суду першої інстанції на навий розгляд.

27.03.2013 зазначена адміністративна справа надійшла до суду, у зв'язку з чим їй присвоєно номер № 808/3377/13-а.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі акту № 1/08-07/31154435 від 17.01.2011 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.10» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011, № 0000050807 від 07.02.2011, № 0000070807 від 07.02.2011 про донарахування страховій компанії податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Також зазначено, що у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують фактичне придбання у ВАТ «Мотор-Січ» станка трубогнучкого, а у ЗАТ «ТД «Олена» двигуна авіаційного, зокрема, договори, накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення, що підтверджують оплату придбаного товару, а також договір № 11/08/08-У від 11.08.2008 з ТОВ «Таврія Будпостач» на надання маркетингових послуг, та первинні документи, що підтверджують його виконання, а саме акти приймання виконаних робіт, податкові накладні платіжні доручення на перерахування коштів в оплату виконаних робіт.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Представник позивача скористався правом, наданим ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав суду клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та пояснила, що ТДВ «СК «Мотор-Гарант» в ході проведення планової перевірки не доведено факт придбання станка трубогнучкого для використання його в господарській діяльності страхової компанії на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, страховою компанією завищено задекларовану суму податкового кредиту в рядку 10.1 декларації за вересень 2009 року у розмірі 925 866,75 грн.

Щодо господарських відносин між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ЗАТ «ТБ «Олена», то відповідач зазначив наступне. ТДВ «СК «Мотор-Гарант», в ході проведення планової перевірки, не доведено факт придбання двигуна авіаційного № 5442042 для використання його в господарської діяльності страхової компанії. Факт передачі двигуна авіаційного від продавця покупцю підтверджується лише наданням податкової та видаткової накладних, після продажу двигун авіаційний фактично залишився на території ЗАТ «ТБ «Олена», перевезення його не підтверджено товарно-транспортною накладною, до перевірки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не надано формуляр на двигун авіаційний, який є невід'ємною частиною двигуна та обов'язковим документом при його купівлі - продажу, не складено договір на відповідальне зберігання авіаційного двигуна, не надано довіреність від ЗАТ «ТБ «Олена» на отримання авіаційного двигуна для відповідального зберігання, не складено акту приймання - передачі на відповідальне зберігання двигуна авіаційного, розрахунки за станок між «СК «Мотор-Гарант» та ЗАТ «ТБ «Олена» не здійснено.

Також зазначає про нікчемність договору про надання маркетингових послуг № 11/08/08-У від 11.08.2008 року, укладеного позивачем із ТОВ «Таврія Будпостач», оскільки отримання маркетингових послуг позивачем не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були надані перевіряючим для огляду.

Враховуючи викладене, правочини укладені між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ЗАТ «Олена» не спричинили реального настання юридичних наслідків, укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши думку представника відповідача, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 15.11.2010 по 10.01.2011 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено планову виїзну перевірку ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010.

В ході перевірки встановлені порушення ТзДВ «СК «Мотор-Гарант», зокрема:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової та іншої, ніж страхова діяльність за перевіряємий період на суму 21 265 280 грн.;

- пп. 7.6.1, пп. 7.6.2, пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями), в результаті чого страховою компанією завищено збиток від операцій з акціями та іншими корпоративними правами за перевірений період на загальну суму 56 252 213 грн. (рядок 1 відомостей К2 до рядка 1.3 додатка К1 до декларації);

- п. 4.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 пп. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 на суму податку на додану вартість 902 094 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1/08-07/31154435 від 17.01.2011.

На підставі акту перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000030807 від 07.02.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (податок на прибуток) на 26 581 600,00 грн., у т.ч. 21 265 280,00 грн. за основним платежем та 5 316 320,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0000050807 від 07.02.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (податок на додану вартість) на 1 121 411,25 грн., у т.ч. 897 129,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 224 282,25 грн.;

№ 0000070807 від 07.02.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 189 036 грн.(у т.ч. за червень 2009 року - 720 грн., липень 2009 року - 720 грн., серпень 2009 року - 720 грн., вересень 2009 року - 185 043 грн., липень 2010 року - 1 833 грн.) та штрафні санкції на загальну суму 47 259 грн..

Позивач, не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями у більшій частині, подав скаргу № 55 від 18.02.2011 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області.

Рішенням ДПА в Запорізькій області № 1711/10/25-020 від 15.04.2011 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000070807 від 07.02.2011 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 47 259,00 грн., в задоволені іншої частини скарги - відмовлено.

19.04.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000310807, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 189 036 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» 22.04.2011 подано скаргу № 150 до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПА України № 12167/6/25-0115 від 04.07.2011 податкове повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011 скасовано в частині включення до валового доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток за загальною ставкою, 86 879 100,00 грн. отриманих позивачем за договорами страхування та перестрахування та суму штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму податку. В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000030807 (виписане нове повідомлення-рішення № 0000380807 від 12.07.2011), а також податкові повідомлення-рішення № 0000050807, № 0000310807 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

12.07.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000380807, яким позивачу нараховано податок на прибуток на загальну суму 25 449,40 грн., у т.ч. за основним платежем 20 359,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 089,88 грн.

Щодо заниження валових доходів на загальну суму 60797,00 грн. (порушення пп. 4.1.3 ст. 4, пп. 7.6.1 ст. 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») слід зазначити наступне.

21.06.2006 між ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» (продавець) та ВАТ «Мотор Січ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-20.

23.06.2006 між сторонами було складено Акт прийому-передачі цінних паперів.

25.09.2008 між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-20, відповідно до якої продавець зобов'язується повернути покупцю 60797 грн., одержаних за цінні папери, а покупець зобов'язується повернути продавцю цінні папери.

У другому кварталі 2006 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант», придбавши за договором № 20-К від 21.06.2006 акції ВАТ «Турбогідравліка» у ВАТ «Мотор-Січ», включило 60 796,00 грн. в доходи окремого обліку акцій, а у четвертому кварталі 2008 року відповідно до додаткової угоди про розірвання договору від 10.10.2008 та проведення обоюдної реституції, зменшила тіж ж самі доходи на суму 60 797,00 грн., що відображено було у коригуючій декларації, лист № 33 від 06.02.09 «Про пояснення коригування декларації за 9 місяців 2008 року».

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно із пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вищевказаного Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем включено зазначену суму доходу від продажу акцій до складу валових доходів у декларації за перше півріччя 2006 року, у зв'язку з чим після розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів шляхом укладення додаткової угоди від 25.09.2008, та зменшення валових доходів на таку ж суму у третьому кварталі 2008 року, порушення у податковому обліку за даним договором не відбулося.

З огляду на викладене позивачем не порушено вищевказані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо завищення задекларованої суми податкового кредиту та винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011, яким донараховано податок на додану вартість в частині донарахованого податку на додану вартість в розмірі 870 532,34 грн. та штрафної санкції в розмірі 217 633,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

29.09.2009, між ВАТ «Мотор Січ» (постачальник) та ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару № 5780/09-К (УСиСР), за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти станок трубогнучкий моделі SE 976 з ЧПУ на суму 4 629 333,74 грн. та суму ПДВ 925 866,75 грн.

На виконання договору ВАТ «Мотор Січ» надано позивачу податкову накладну від 29.09.2009 за № 540/1/179.

Факт розрахунку підтверджується розрахунком № 280 від 29.09.2009 та платіжним дорученням № 5252 від 28.10.2010 на загальну суму 5 555 200,49 грн.

25.12.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду до даного договору, якою змінено строк оплати - до 29.12.2010.

Як додаток до договору купівлі-продажу між позивачем та ВАТ «Мотор Січ» складено акт прийому передачі обладнання. Факт планованого позивачем перепродажу станка трубогнучкого моделі SE 976 з ЧПУ підтверджується наступним.

22.09.2009 між позивачем та ПП «Лекон» укладено попередній договір, про укладання договору купівлі-продажу станка трубогнучкого моделі SE 976 з ЧПУ, у строк до 01.12.2009.

Вищезазначена угода була зірвана ПП «Лекон», у зв'язку з погіршення на ринку меблі та фінансовими труднощами, що підтверджується листом вих. № 12 від 26.10.2009.

Крім того, судом встановлено, що ЗАТ «ТБ «Олена» надано ТДВ «СК «Мотор-Гарант» рахунок-фактуру № СФ-0000009 від 28.04.2009 для оплати за двигун авіаційний АІ - 25 серійний № 5442042 в кількості 1 шт. на суму 1 330 602,76 грн., у т.ч. ПДВ 221 767,13 грн.

На виконання умов поставки № СФ-0000009 від 28.04.2009, постачальником надано податкову накладну № 9 від 28.04.2009.

Журналом реєстрації довіреностей позивача за 2006 рік підтверджується запис про наявність довіреності представника ЗАТ «ТБ «Олена» на виконання рахунку-фактури № СФ-0000009 від 28.04.2009.

Поставка авіаційного двигуна від ЗАТ «ТБ «Олена» здійснена 28.04.2009 на підставі листа ЗАТ «ТБ «Олена» № 44 від 28.04.2009 та видаткової накладної № РН-0000001 від 28.04.2009.

Позивач листом від 28.04.2009 № 166-1 прохав ЗАТ «ТБ «Олена» залишити двигун авіаційний на тимчасове зберігання за місцем його теперішнього розташування.

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 4612 від 13.08.2010, № 4885 від 15.09.2010, № 5212 від 20.10.2010, № 6021 від 04.02.2011, № 6130 від 18.02.2011, № 8757 від 16.03.2012, № 10737 від 22.01.2013, № 77 від 11.02.2013, № 296 від 12.03.2012.

У зазначених платіжних дорученнях як призначення платежу зазначено: «часткова оплата заборгованості за авіадвигун згідно рахунку № 9 від 28.04.2009».

Згідно із пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що вищевказаний товар придбаний позивачем для використання у межах господарських операцій та направлений на отримання прибутку, оскільки на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту представником позивача надано усі наявні первинні документи та доведено факт придбання зазначеного станка для використання його в господарській діяльності, а тому суд приходить до висновку, що така діяльність була направлена на отримання прибутку і позивачем правомірно сформований податковий кредит.

Таким чином суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а тому дії податкового органу щодо встановлення порушень Закону України «Про податок на додану вартість» є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення № 0000050807 від 07.02.2011 підлягає скасуванню в частині донарахованого податку на додану вартість у розмірі 870 532,34 грн. та штрафних санкцій у розмірі 217 633,00 грн.

Судом також досліджено правильність визначення позивачем податкового кредиту при надання маркетингових послуг.

11.08.2008 між ТДВ «СК «Мотор Гарант» та ТОВ «Таврія Будпостач» укладено договір від № 11/08/08-У про надання маркетингових послуг.

За даним договором Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується провести маркетингові дослідження ринку будівельних послуг з метою визначення найбільш оптимальних варіантів по вибору підрядника, субпідрядника, проектантів, а також вивчення ринку будівельних матеріалів з метою проведення реконструкції будівлі, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 42.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «Таврія Будпостач» надано позивачу податкову накладну № 30091411 від 30.09.2008 за консультаційні послуги на суму 29 526,00 грн., з яких 4 921,00 грн. є ПДВ.

Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 1295 від 30.09.2008.

Крім того, відповідачем не заперечується, що ТОВ «Таврія Будпостач» було складено акт виконаних робіт від 30.09.2008 року про надання наступних послуг:

- маркетингові дослідження ринку будівельних робіт на території України згідно завдання Замовника з метою проведення реконструкції будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня,42;

- вивчення ринку будівельних матеріалів з метою проведення реконструкції будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня,42;

на загальну суму 29 526,00 грн., в тому числі ПДВ 20%-4921грн.

Проте, до висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя дійшло на підставі отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя інформації, а саме 23.12.2010 за № 6096/7/23-2 надано відповідь та повідомлено, що податковою інспекцією було складено акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Таврія Будпостач» від 28.05.10 № 84/23-02/35421550.

Вищевказаним актом перевірки встановлені порушення ТОВ «Таврія Будпостач» ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Таврія Будпостач» при придбанні та продажу товарів (послуг). Таакож актом перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у січні-грудні 2009 року.

Однак, суд з цього приводу зазначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Представник відповідача також зазначав, що на підставі постанови старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, у якій зазначено, що у вересні 2007 року ОСОБА_2 разом з невстановленими особами, діючи умисно, з метою здійснення фіктивного підприємництва, підготували та здійснили державну реєстрацію суб'єкта господарювання - ТОВ «Таврія Будпостач» з метою прикриття незаконної діяльності з проведення безтоварних операцій та послідуючої конвертації грошових коштів, отриманих від підприємств та організацій, у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя вважає, що у ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Таврія Будпостач».

Тобто, обставини неприйняття СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкового кредиту ТзДВ «СК «Мотор-Гарант», нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ «Таврія Будпостач» обґрунтовані висновками контрагента позивача.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4.ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкової накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить.

Суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит при наданні маркетингових послуг. Суд виходив із того, що факт надання позивачу маркетингових послуг підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом виконаних робіт, податковою накладною та платіжним дорученням.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого 24.01.2011 року державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради, який додається до заперечень, датою прийняття, датою набрання законної сили судового рішення про визнання банкрутом ТОВ «Таврія Будпостач» - 01.06.2010.

Оскільки на момент укладання і дії оспорюваного договору ТОВ «Таврія Будпостач» не було визнано судом банкрутом чи/або ліквідовано, його правоздатність та дієздатність судом не обмежувалося, законних підстав вважати це Товариство поза межами правового поля у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не було.

В обґрунтування позиції, відповідач посилається на акт перевірки за період 2009 року, проте маркетингові послуги надані у 2008 році.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушено вимоги чинного законодавства, висновки є неправомірні та необґрунтовані.

Суд вважає необхідним і задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання податкового органу відобразити в обліковій картці платника податків суму 42 077,00 грн. як переплату з податку на додану вартість, на підстав наступного.

Позивач подавав уточнюючий розрахунок № 12009 від 30.09.2008 та перерахував до бюджету 42077,00 грн. 29.09.2008 по зобов'язанням з податку на додану вартість за минулі податкові періоди відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000520807/3 від 26.06.2009.

Відповідач вважає, що ця сума була перерахована в рахунок сплати податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року. Однак, у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» у вересні 2008 року не було ніяких зобов'язань з ПДВ, що підтверджується матеріалами Акту перевірки і таким чином 42 077,00 грн. фактично переплачено до держбюджету, про те податковий орган це не зазначив та не відобразив в обліковій картці платника податків суму 42077,00 грн. як переплату з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТзДВ «СК «Мотор-Гарант» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000310807 від 19.04.2011, № 0000380807 від 12.07.2011 скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011 скасуванню в частині донарахованого податку на додану вартість у розмірі 870 532,34 грн. та штрафних санкцій у розмірі 217 633,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000310807 від 19.04.2011, № 0000380807 від 12.07.2011 у повному обсязі.

3. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000050807 від 07.02.2011 в частині донарахованого податку на додану вартість у розмірі 870 532 (вісімсот сімдесят тисяч п'ятсот тридцять дві гривні) 34 коп. та штрафні санкції у розмірі 217 633 (двісті сімнадцять тисяч шістсот тридцять три гривні) 00 коп.

4. Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відобразити в обліковій картці платника податків суму 42 077 (сорок дві тисячі сімдесят сім гривень) 00 коп. як переплату з податку на додану вартість.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор - Гарант» (код ЄДРПОУ 31154435) судовий збір у розмірі 3 (три гривні) 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв.