Постанова № 32737858, 25.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р.Справа № 3/17-4969-2011Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Аленіна О.Ю.

Головея В.М.

(Згідно з розпорядженням Заступника голови Одеського апеляційного господарського суду Бандури Л.І. № 549 від 24.07.2013р.)

при секретарі - Бєлянкіній А.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Пашкевича О.П.

Від позивача: Кешкентій Д.В.

Від 1 відповідача: Баранов Д.О.

Від 2 відповідача: Асташенкова О.І.

Від 3 відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області

від 03 червня 2013 року

у справі № 3/17-4969-2011

за позовом: Навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів:

1. Київської районної адміністрації Одеської міської ради;

2. Одеської міської ради;

3. Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморгідробуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради

за участю Прокуратури Київського району міста Одеси

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.2012 року просив господарський суд визнати право власності на будівлі і споруди розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з будівлі школи, позначеної на плані виготовленому КП „Одеське МБТІ та РОН" 30.08.2006р. літерою „А" загальною площею 2181,8 кв. м.; складу під літерою "Б" площею 29,7 кв.м; складу під літерою "В" площею 46,6 кв.м; складу під літерою "Д" площею 29,5 кв.м.; вбиральні під літерою "Г" площею 2,7 кв.м.; мостіння під літерою "І"; басейну під літерою "П" розміром 8,23 х 5,87 метрів; огорожі під № 1-4, загальною площею усіх будівель і споруд 2927,3 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що починаючи з 1992 року спірне нерухоме майно перебуває у довготривалому володінні та користуванні позивача, він несе витрати на його утримання, сплачує комунальні послуги та податок на землю, у зв'язку з чим наявні достатні підстави вважати позивача власником спірного майна за набувальною давністю відповідно до положень ст. 344 ЦК України, проте Київський районний відділ освіти не визнає за ним право власності на спірне майно.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради заперечувала проти позову посилаючись на те, що існування договірних відносин між ТОВ НВК «Інтелект» та відділом освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради виключає можливість застосування положень ст. 344 ЦК України до спірних правовідносин.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Одеську міську раду, як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2012 року відмовлено у задоволенні позову Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності на спірне майно, .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року у справі було змінено процесуальний статус Одеської міської ради з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на іншого відповідача, у зв'язку з чим останню залучено в якості іншого відповідача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року у справі рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2012 року скасовано, позов задоволено, визнано за Навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з: будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30 серпня 2006р. літерою „А" загальною площею 2818,8 кв.м, складу літерою „Б" площею 29,5 кв.м, складу під літерою „В" площею 46,6 кв.м, складу під літерою „Д" площею 29,5 кв.м, вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв.м, мостіння під літерою „І", басейн під літерою „П" розміром 8,23х5,87 метрів, огорожі під №1-4.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2013 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Товариство з додатковою відповідальністю „Чорноморгідробуд".

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 03.06.2013 року (суддя - Петров В.С.), яким позов задовольнив, визнав за Навчально-виховним комплексом „Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди загальною площею 2927,3 кв.м, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30 серпня 2006р. літерою „А" загальною площею 2818,8 кв.м, складу літерою „Б" площею 29,5 кв.м, складу під літерою „В" площею 46,6 кв.м, складу під літерою „Д" площею 29,5 кв.м, вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв.м, мостіння під літерою „І", басейн під літерою „П" розміром 8,23 х 5,87 метрів, огорожі під № 1-4.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора м. Одеси просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 344 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991р. № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області».

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників судового процесу не надходили.

Судом апеляційної інстанції задоволено заявлене представником позивача клопотання та з метою забезпечення всебічного повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до ст. 101 ГПК України, залучено до матеріалів справи в якості додаткових доказів лист Фонду державного майна України та лист Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд».

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, предметом спору у справі є вимога позивача визнати за ним в порядку набувальної давності право власності на будівлі і споруди, розміщені за адресою: м. Одеса вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з будівлі школи, позначеної на плані виготовленому КП «Одеське МБТІ та РОН» 30.08.2006 року літерою „А", загальною площею 2181,8 кв. м.; складу літерою "Б" площею 29,7 кв.м; складу під літерою "В" площею 46,6 кв.м; складу під літерою "Д" площею 29,5 кв.м.; вбиральні під літерою "Г" площею 2,7 кв.м.; мостіння під літерою "І"; басейну під літерою "П" розміром 8,23 х 5,87 метрів; огорожі під № 1-4, загальною площею всіх будівель і споруд 2927,3 кв.м. Обґрунтовуються дані вимоги тим, що спірне нерухоме майно перебуває у довготривалому володінні та користуванні позивача, починаючи з 1992 року, позивач несе витрати на утримання даного нерухомого майна, сплачує комунальні послуги, податок на землю.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Тобто, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р., а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 цього Кодексу поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, отже визнання права власності за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

За змістом ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Володіння має бути добросовісним, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужим майном не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків. Якщо власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати майно своїм, то він погодився з його втратою, тому слід визнати це майно власністю фактичного добросовісного володільця

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити:

- момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння;

- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;

- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача.

- особу, яка є власником спірного майна.

При вирішенні даного спору місцевим судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що за адресою, де знаходяться спірні будівлі, а саме: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58 „А", був розташований дитячий садок № 240, який перебував на балансі тресту „Чорноморгідробуд" колишнього союзного підпорядкування Міністерства транспортного будівництва СРСР.

На підставі наказу Фонду Державного майна України № 85 від 13.11.1991р. трест „Чорноморгідробуд" підпорядкування Міністерства транспортного будівництва було перетворено в державне підприємство України - трест „Чорноморгідробуд", статут якого затверджено Фондом Державного майна України 13.11.1991р. і зареєстровано рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 482 від 19.11.1992р.

У наступному, наказом корпорації „Укртрансбуд" № 20 від 14.06.1994р. на базі тресту „Чорноморгідробуд" були створені два відкритих акціонерних товариства - ВАТ „Чорноморгідробуд" та ВАТ „Чорномортехфлот", а в 2011 році ВАТ „Чорноморгідробуд" в результаті реорганізації було перетворено у ТДВ „Чорноморгідробуд" з повним правонаступництвом.

В письмових поясненнях ТДВ „Чорноморгідробуд" зазначено, що згідно відомостей, які збереглися у нього, дитячий садок № 240 був переданий трестом „Чорноморгідробуд" Київській районній раді народних депутатів (рішення виконкому № 11 від 10.01.1992р., договір передачі від 25.12.1991р.) та на балансі ТДВ „Чорноморгідробуд" він не знаходиться.

Так, з листа треста "Чорноморгідробуд" № 06/349 від 27.11.1991р. на адресу виконкому Одеської міської Ради народних депутатів вбачаться, що у зв'язку з неможливістю виділення асигнувань на утримання дошкільних закладів трест просив сприяння в передачі на баланс місцевих рад дитячих садків № 240 і № 291.

25.12.1991 року між трестом „Чорноморгідробуд" та виконкомом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси було укладено договір передання у безстрокове користування дитячих садків № 240 та № 291, за умовами якого, зокрема, трест передав з свого балансу, а виконком прийняв на свій баланс дитячий садок № 240, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58 „А", з усіма господарськими прибудовами та майном.

На підставі вищезазначеного звернення тресту „Чорноморгідробуд" № 06/349 від 27.11.1991р., рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 11 від 10.01.1992р. "Про прийняття відомчих дошкільних закладів на баланс районо" дошкільний заклад № 240, який належав Житлово-комунальному відділу "Чорноморгідробуд" було прийнято на баланс районо з 01.01.1992р. з остаточною балансовою вартістю та матеріальними цінностями на загальну суму 432 тисяч карбованців.

02.10.1992 року виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів було прийнято рішення № 614, яким, зокрема, вирішено реорганізувати дитячий дошкільний заклад № 240 в комплекс „Інтелект" (школа-сад).

На підставі наказу Управління освіти Одеської обласної державної адміністрації № 121 від 22.09.1992р. та наказу відділу освіти Київського райвиконкому № 113 від 13.10.1992р. на базі дитсадка № 240 по вул. Корольова, 58-А з 01.10.1992р. було відкрито приватний комплекс „Дитсадок-школа „Інтелект", на посаду директора якого призначено з 05.10.1992р. Єганову Тетяну Йосифівну.

03.10.1992 року між районо Київського району та спільним малим підприємством "Центр "Інтелект" в особі директора Зайцева В.В. було укладено договір оренди будівлі дитячого садка № 240 по вул. Ак. Корольова, 58-«А», відповідно до якого районо Київського району як орендодавець передало, а спільне мале підприємство „Центр „Інтелект" як орендар прийняло у користування будівлю дитячого садку № 240 з прилеглою до нього територією. Умовами даного договору узгоджено строк користування майном протягом 15 років (п. 11 договору) та передбачено право викупу приміщення у власність (п. 6 договору).

Спільне мале підприємство „Центр „Інтелект" було зареєстровано згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію 03.03.1992р., а статут підприємства було зареєстровано згідно з рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 91 від 21.01.1992р.

Згідно з наказом Київського районного відділу народної освіти Київської районної ради народних депутатів від 14.12.1992 року № 154 переведено школу-комплекс „Інтелект" з 01.01.1993 року на нові умови господарювання та дозволено відкрити самостійний розрахунковий рахунок у відділенні банку.

В цей же день, тобто 14.12.1992 року між виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів (орендодавець) та "Центром "Інтелект" у формі малого підприємства в особі директора Зайцева В.В. (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу по вул. Ак. Корольова, 58-а, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 20 років цілісний майновий комплекс, будівлю загальною площею 1800 кв.м, залишковою вартістю 432000 карбованців та прилеглу до неї територію площею 1700 кв.м, за адресою: вул. Ак. Корольова, 58-А під розміщення експериментальної школи-комплексу "Інтелект".

Розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994р. № 201-р запропоновано завідуючій районного відділу освіту виділити з централізованої бухгалтерії районного відділу освіти для ведення самостійного обліку школу-комплекс „Інтелект" по вул. Ак. Корольова, 58-А, а головному бухгалтеру здійснити передачу школі-комплексу „Інтелект" основних фондів на суму 215911,8 тис. крб., малоцінного інвентарю на суму 8215,9 тис. крб. та матеріалів на суму 4097,9 тис. крб.

За актом приймання-передачі від 05.10.1994р., складеним на підставі вказаного розпорядження, відділом освіти Київського району було передано, а приватною школою-комплексом „Інтелект" прийнято основні фонди по вул. Корольова, 58-а.

Також судом установлено, що на загальних зборах засновників Спільного малого підприємства „Центр-Інтелект" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 11 від 02.12.1994р., надати приватній школі-комплексу „Інтелект" статус юридичної особи, затвердити статут та провести її державну реєстрацію.

17.02.1995 року виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів було видано свідоцтво № 22462356 про державну реєстрацію Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект" та 27.02.1995 року зареєстровано її статут за реєстраційним № 22462356. За вказаним статутом, засновником Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект" виступило Спільне мале підприємство „Інтелект", якому було передано в оренду будівлю дитячого садка № 240 по вул. Ак. Корольова, 58-а згідно з договором від 03.10.1992р., укладеним з районо Київського району.

21.08.2003 року Київською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому за реєстраційним № 26303241Ю0010234 було перереєстровано статут Навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у вигляді ТОВ, згідно з яким Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у вигляді ТОВ створено шляхом перереєстрації Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект", що була створена на підставі проколу № 11 від 02.12.1994 р. та зареєстрована виконкомом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси за реєстраційним № 22462356 від 27.02.1995р. За вказаним статутом, Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітній навчальний заклад І-ПІ ступеню - дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у вигляді ТОВ є повним правонаступником Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу з моменту державної перереєстрації.

У наступному, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004 року по справі № 2-964/04 встановлено факт перебування у власності Навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад Інтелект" у вигляді ТОВ спірного майна та визнано за ним право власності на це майно по вул. Ак. Корольова, 58-а у м. Одесі, яке було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.09.2004 року за реєстраційним номером 7380309, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8620717 від 13.10.2005р.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2008 року по справі № 2-А-588/2008 було задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси, визнано незаконним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 201-р від 26.09.1994р. „Про передачу районним відділом освіти основних фондів і малоцінного інвентарю школі-комплексу „Інтелект".

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2009 року по справі № 8-4/09 задоволено заяву прокурора Київського району м. Одеси про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. у справі № 2-964/04 про встановлення факту та визнання права власності скасовано.

На підставі вказаної ухвали Приморського районного суду від 22.05.2009р. у справі № 8-4/09 державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт було скасовано 12.01.2012 року, що підтверджується довідками КП "Одеське МБТІ та РОН" від 13.01.2012р. № 142-04/9 та від 03.02.2012р. № 902-08/25.

Як вказує позивач, факт добросовісного володіння ним спірним чужим майном підтверджується саме володінням таким майном на підставі розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994р. № 201-р про передачу основних фондів школі-комплексу „Інтелект", правонаступником якої є позивач, і яке не давало позивачу жодного сумніву стосовно правомірності набуття ним права на спірне майно та обізнаності стосовно можливості визнання його у майбутньому незаконним та скасування у 2008 році постановою Київського районного суду м. Одеси.

Виходячи із змісту ст. 344 ЦК України набувальна давність поширюється на випадки фактичного безтитульного володіння чужим майном.

Слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які не будь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. При цьому, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, що починаючи з 1995 року (момент реєстрації правопопередника позивача - Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект як юридичної особи) спірне майно знаходилося у відкритому користуванні позивача, перебувало у нього на балансі, утримувалося за його рахунок, позивач сплачував комунальні платежі, плату за землю, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами. В момент набуття майна у позивача були відсутні будь-які підстави сумніватись у правомірності його отримання. За весь цей період на базі спірного майна функціонував навчальний заклад. При цьому, позивач володів спірним майном відкрито, це володіння було очевидним для всіх, у тому числі і для відповідачів, які будь-яких прав на спірне майно не заявляли.

За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України визнання добросовісності як умови набуття права власності за набувальною давністю необхідне лише на момент заволодіння чужим майном і не є не обхідним протягом усього строку давнісного володіння. Тобто, якщо особа, добросовісно заволодівши нерухомим майном, у подальшому дізнається про незаконність свого володіння, вона не може вважатися такою, що недобросовісно заволоділа майном і не може бути позбавлена можливості набути право власності на майно за набувальною давністю.

Судом першої інстанції цілком правомірно відхилено твердження Київської райадміністрації та Одеської міської ради про те, що позивач титульно володів спірними майном, зокрема на підставі договору оренди.

Так, договір оренди від 03.10.1992р., а також договір оренди від 14.12.1992р., були укладені Районо Київського району та виконкомом Київської районної ради народних депутатів відповідно з спільним малим підприємством „Центр „Інтелект".

Однак, судом установлено, що Спільне мале підприємство „Центр-Інтелект", яке було зареєстровано 21.02.1992р. рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 91 від 21.02.1992р., ліквідовано у 1997 році без правонаступництва. Також, рішенням арбітражного суду Одеської області від 13.03.2001 року по справі № 17-6-26/01-924 за позовом прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Київської райадміністрації скасовано державну реєстрацію СМП „Інтелект" та доручено Київській райадміністрації провести заходи щодо його ліквідації.

З огляду на те, що СМП „Центр „Інтелект" було зареєстровано 03.03.1992р. та ліквідовано за рішенням арбітражного суду Одеської області від 13.03.2001р., тобто до набрання чинності Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755-ІV та до запровадження Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зазначене підприємство в Єдиному державному реєстрі не знаходилося. Разом з тим, факт ліквідації вказаного підприємства підтверджується довідкою Головного управління статистики в Одеській області від 09.08.2012р. № 05-03-19-1155, довідкою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 20.08.2012р. № 13684/10/18-02 про зняття з обліку СМП „Центр „Інтелект" на підставі рішення арбітражного суду Одеської області від 13.03.2001р. по справі № 17-6-26/01-924, а також довідкою Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 12.07.2012р. № 7368/02 про зняття з обліку СМП „Центр „Інтелект" у зв'язку із його ліквідацією. Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Частиною 3 ст. 223 ЦК УРСР, в редакції від 18.07.1963 року, передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Згідно з ст. 331 вказаного Кодексу договір безоплатного користування майном, крім загальних підстав припинення зобов'язань, припиняється також в разі смерті громадянина або припинення юридичної особи, що брали участь у договорі.

Позивач не є правонаступником Спільного малого підприємства „Центр „Інтелект", право користування спірним майном у якого виникло на підставі договорів оренди від 03.10.1992р. та від 14.12.1992р., останнє виступало лише засновником Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу „Інтелект", правонаступником якої є позивач, про що зазначено вище.

Отже, у зв'язку з ліквідацією СМП „Центр „Інтелект" зобов'язання за вказаними договорами оренди спірного майна припинились на підставі статей 223, 331 ЦК УРСР і ці договори не породжують жодних юридичних наслідків для позивача, оскільки останній є іншою юридичною особою.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність орендних відносин між позивачем та відповідачами щодо спірного майна.

Відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Разом з тим, належних доказів знаходження у власності чи користуванні, або перебування на балансі спірного майна дитячого садку у правонаступників тресту "Чорноморгідробуд" в матеріалах справи не міститься, що свідчить про відсутність у ТДВ "Чорноморгідробуд" будь-яких прав на спірне майно.

З огляду на ліквідацію тресту "Чорноморгідробуд" та відсутність доказів переходу прав власності, користування на спірне майно до його правонаступників, зокрема ТДВ "Чорноморгідробуд", а також відсутність і правонаступництва по договору передачі у безстрокове користування дитячих садків № 240 та № 291 від 25.12.1991р., укладеного між трестом "Чорноморгідробуд" та виконкомом Київської районної ради народних депутатів, господарський суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про припинення дії договору передачі у безстрокове користування дитячих садків № 240 та № 291 від 25.12.1991 р. з моменту ліквідації тресту "Чорноморгідробуд".

Як вбачається з листа Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області № 16-03-01148 від 02.03.2012р., спірне майно дитячого садку № 240 на обліку в Регіональному відділенні не знаходиться та будь-яка інформація стосовно цього об'єкта у нього відсутня.

В листах Фонду державного майна України від 23.05.2013р. № 10-21-6459 та від 10.06.2013р. № 10-15-7180 повідомляється про відсутність в матеріалах справи з корпоратизації державного підприємства треста "Чорноморгідробуд" відомостей про включення до статутного капіталу ВАТ „Чорноморгідробуд" дитячого садку, розташованого по вул. Академіка Корольова, 58-А, в м. Одесі. Відповідно до положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд з 2005 року веде Єдиний реєстр об'єктів державної власності, що формується за результатами інвентаризації об'єктів державної власності, яка проводиться органами уповноваженими управляти об'єктами державної власності. На сьогодні за результатами інвентаризації об'єктів державної власності відомості про нерухоме державне майно дитячий садок № 240 за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58«А» від органів державного управління до Фонду з метою внесення до Єдиного реєстру не надавались.

Водночас, належних доказів, які б підтверджували набуття та перебування спірного майна у власності, користуванні чи на балансі Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради, відповідачами, третьою особою та прокурором до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Листом № 488/02/07 від 06.03.2012 року управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації повідомило, що приміщення навчального закладу, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58А, не перебувають на обліку в управлінні освіти і науки облдержадміністрації.

Таким чином, місцевим судом установлено, що спірне майно не належить ні правонаступникам тресту "Чорноморгідробуд" (ТДВ "Чорноморгідробуд" та ВАТ "Чорномортехфлот"), ані управлінню освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, ані Київській районній адміністрації Одеської міської раді, ані Одеській міській раді та не знаходиться у державній власності.

Згідно з довідкою Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 12.01.2012р. № 08-02/377, за даними автоматизованої системи державного земельного кадастру у реєстрі відсутні відомості стосовно наявності прав власності або користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 58-А.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини даної справи суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність усіх умов та підстав для виникнення у позивача права власності на спірне майно за набувальною давністю, оскільки судом встановлено законність об'єкту володіння, добросовісність володіння цим об'єктом позивачем на момент заволодіння ним, відкритість володіння; давність володіння та його безперервність, зокрема з 1995 року, понад 10 років.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що той факт, що володіння майном розпочалося більше, аніж за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України, не може бути підставою для незастосування до спірних правовідносин положень ст. 344 Цивільного кодексу України та відмови у позові. За змістом пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, володілець майна, звертаючись з позовом про визнання права власності на майно за набувальною давністю до строку володіння після набрання чинності цим кодексом вправі зарахувати три роки володіння до набрання ним чинності. Проте, вказані положення не вказують, що особа має володіти спірним майном виключно не більше трьох років до набрання чинності Цивільним кодексом України. Отже, вирішальним для спірних правовідносин є встановлення факту безперервного користування спірним майном, починаючи з 01.01.2001 року.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином з огляду на наявність всіх необхідних підстав для застосування набувальної давності, суд правильно встановив, що право власності на спірне майно є фактично законно набутим позивачем, а тому таке право власності підлягає визнанню за рішенням суду на підставі ст. 344 ЦК України.

Безпідставним слід визнати твердження скаржника, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991р. № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», а також додатку № 2 до вищевказаного рішення до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, відносяться, зокрема, дитячі дошкільні заклади і таким чином на підставі вищезазначених актів Одеська міська рада є власником дитячого садку № 240, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58А.

Згідно з затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), у власність областей передавалися, зокрема, дошкільні виховні та позашкільні навчально - виховні заклади, середні загальноосвітні навчально - виховні заклади, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні. Разом з тим, судом установлено, що дитячий садок № 240, розташований в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, 58А, перебував на балансі тресту «Чорноморгідробуд» колишнього союзного підпорядкування Міністерства транспортного будівництва СРСР, тобто знаходився у відомчому підпорядкуванні, а тому не міг бути переданий до власності Одеської області. У додатках до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-ХХІ не міститься такий дитячий дошкільний заклад, як дитячий садок № 240, розташований в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, 58А.

Помилковими слід визнати також доводи скаржника, що в період з 09.09.2004 року (дата реєстрації КП «Одеське МБТІ та РОН» за позивачем права власності на спірне майно на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі № 2-946/04) по 12.01.2012р. (дата скасування державної реєстрації права власності на спірний об'єкт на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2009р. у справі № 8-4/09) позивач був власником спірного майна, тобто у позивача був титул власника, що виключає застосування у даному спорі ст. 344 ЦК України, оскільки скасування ухвалою суду від 22.05.2009р. судового рішення від 23.03.2004р. про визнання за позивачем права власності на спірне майно за результатами його перегляду саме за нововиявленими обставинами свідчить про відсутність у позивача титулу власника.

Доводи скаржника про те, що позивач при зверненні до нього відділу освіти Київської райадміністрації в обґрунтування правомірності користування спірним нерухомим майном надавав засвідчену власною печаткою копію договору оренди від 14.12.1992р. з супровідними листами за липень 2011 року, вже були предметом дослідження та оцінки та були відхилені правомірно судом першої інстанції при прийнятті рішення з тих мотивів, що наявність у позивача договору оренди, укладеного засновником його правопередника, не може свідчити про наявність договірних відносин між позивачем та відділом освіти Київської райадміністрації, а також про недобросовісне володіння майном.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені першим заступником прокурора м. Одеси в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2013 року у справі № 3/17-4969-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Одеси - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Аленін О.Ю.

Головей В.М.