Постанова № 32737771, 30.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 5028/12/65/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля"

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013р.

за заявою Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля"

про розстрочення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 р.

у справі № 5028/12/65/2012 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДПЗКУ - МТС"

до Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля"

про стягнення заборгованості у сумі 435 914,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 р. у справі № 5028/12/65/2012 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 424 748 грн. основного боргу, 8 506,38 грн. пені, 3% річних в розмірі 1 701,27 грн., 327,05 грн. інфляційних втрат та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року у справі № 5028/12/65/2012 скасовано частково. Відмовлено в позові в частині стягнення 435 282 грн. 70 коп. у зв'язку з заліком зустрічних однорідних вимог на таку ж суму. В решті рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. у справі № 5028/12/65/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. скасовано в частині скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 р. та відмови в задоволенні позову про стягнення 435 282,7 грн. В цій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. залишено в силі. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. залишено без змін.

18.06.2013р. на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 5028/12/65/2012.

18.06.2013р. боржником - ЗАТ ,,Науково-виробниче об'єднання ,,Чернігівеліткартопля" подано заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 р. у справі № 5028/12/65/2012 на 12 місяців рівними платежами на кожний місяць (т.2, а.с. 111-113).

В подальшому боржник згідно із заявою від 27.06.2013р. змінив вимоги та просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 р. у справі № 5028/12/65/2012 на 4 місяці (т.1, а.с. 127, 128).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013р. у справі № 5028/12/65/2012 заявнику відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2012 р. у справі № 5028/12/65/2012. Зазначену ухвалу вмотивовано тим, що заявником не надано суду доказів, які підтверджували б наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. У зв'язку з недоведенням заявником наявності обставин, на які посилався заявник, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013р. у справі № 5028/12/65/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву відповідача про відстрочення виконання рішення задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, та не взяв до уваги доводів відповідача, а також відповідних доказів, які підтверджують наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 30.07.2013р.

У судовому засіданні 30.07.2013р. представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти задоволення скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість ухвалу місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Чернігівської області має бути скасована, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про відстрочку у виконанні рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року на 4 місяці (з урахуванням змін згідно із заявою від 27.06.2013р.) боржник посилається на наступні обставини.

Зокрема, на те, що 19.06.2013 р. відділом ДВС Чернігівського районного управління юстиції одночасно з відкриттям виконавчого провадження було накладено арешт на кошти боржника, а також арешт на все рухоме та нерухоме майно. На сьогодні всі рахунки боржника арештовані, на зазначених рахунках відсутні кошти у розмірі, необхідному для своєчасного виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року.

Виконання рішення суду до отримання та продажу врожаю 2013р., за твердженням боржника, є неможливим, у зв'язку з чим він просить відстрочити виконання рішення суду на 4 місяці для того, щоб уникнути додаткових витрат у вигляді виконавчого збору, сума якого є досить значною та додаткове стягнення якого поставить ЗАТ НВО ,,Чернігівеліткартопля" у ще більш скрутне фінансове становище, яке вже знаходиться на межі банкрутства.

Крім того, представник боржника повідомив, що на сьогодні вже відкрито виконавче провадження по ЗАТ НВО ,,Чернігвеліткартопля" про стягнення заборгованості у справі № 5028/14/68/2012. Також, є судові рішення по справах № 927/281/13, № 927/365/13, № 927/366/13, № 5028/10/72/13, № 927/533/13 про стягнення з відповідача значної суми заборгованості.

Наведене, на думку боржника, підтверджує тяжкий фінансовий стан боржника та неможливість на сьогоднішній день своєчасно виконати рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року до отримання та реалізації врожаю 2013 р. До заяви боржником додано копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2013р. на суму 443 988,36 грн. (ВП № 38552057) та на суму 4 359,15 грн. (ВП № 38552261); постанова про арешт коштів боржника від 19.06.2013р. (ВП № 38552057) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 19.06.2013р. (ВП № 38552057) та від 25.06.2013р. (ВП № 38552057), які були залучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, згідно з вимогами ГПК України.

Як вбачається з наданих представником боржника документів, відділом ДВС Чернігівського районного управління юстиції 19.06.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5028/12/65/2012, виданого 18.06.2013р. про стягнення суми 443 988,36 грн. (ВП № 38552057) та з виконання наказу № 5028/12/65/2012, виданого 18.06.2013р. про стягнення суми 4 359,15 грн. (ВП № 38552261). Одночасно з відкриттям виконавчого провадження 19.06.2013р. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках банку та належать боржнику в межах суми 443 988,36 грн., а також постанову від 19.06.2013р. та від 25.06.2013р. про арешт рухомого та нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 443 988,36 грн.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. у справі № 5028/12/65/2012 на даний час боржником (відповідачем) не виконано.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.1 та п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке, зокрема, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як визначено у зазначеній постанові Пленуму, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Чинні норми ГПК України не визначають відповідного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим господарський суд на підставі ст. 43 ГПК України повинен оцінювати надані стороною в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України належні і допустимі докази, що підтверджують відповідні обставини.

Отже, слід дійти висновку, що заявник має довести викладені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме належними і допустимими доказами, надавши такі докази суду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості посилань боржника на тяжкий фінансовий стан товариства, оскільки відповідно до ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідними доказами зазначені обставини заявником не доведено.

Посилання боржника на скрутне фінансове становище, також не може бути винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, яка б свідчила про неможливість виконання рішення в силу якихось об'єктивних обставин, які б унеможливили б виконання рішення суду у встановлений судом спосіб у даній справі та за наявності яких можливо розстрочити або відстрочити виконання рішення.

Світова криза, на яку посилається заявник, як причину такого становища, є загальним негативним економічним явищем, яке стосується усіх господарюючих суб'єктів, в тому числі як боржника, так і кредитора.

До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, недодержання контрагентами боржника своїх обов'язків не є виключними обставинами, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі № 5028/12/65/2012, а також не впливає на обов'язок боржника виконувати свої договірні зобов'язання перед стягувачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно були досліджені надані заявником докази.

Як вбачається зі змісту постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.06.2013р., винесеної заступником начальника відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції Веремій І.М., вбачається, що у боржника є в наявності нерухоме майно (14 об'єктів нерухомості, як зазначено в постанові), на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 19.06.2013р., яка винесена заступником начальника відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції Веремій І.М., вбачається, що у боржника відкрито рахунки у тринадцяти банках.

Однак, як вбачається з наданих скаржником доказів, зокрема з балансу (Звіту про фінансовий результат) за останній звітний період, станом на 31.03.2013 року у заявника обліковувалися грошові кошти в сумі - 15 тис. грн. та готівка - 6 тис. грн. (т. 2 а.с. 118), всього 21 тис. грн., яких недостатньо для виконання рішення суду у даній справі, що свідчить про ускладнення виконання рішення.

Також слід врахувати, що пріоритетними напрямками діяльності ЗАТ НВО ,,Чернігівеліткартопля" є вирощування зернових, бобових культур, коренеплодів, тобто рослинництво, що підтверджується довідкою АА № 818302 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою Головним управлінням статистики у Чернігівській області (т. 2 а.с. 123), та не заперечується позивачем. Рослинництво має сезонний характер та потребує значних фінансових вкладень та витрат, стягнення всієї суми заборгованості в короткий проміжок часу шляхом реалізації майна до отримання та продажу відповідачем врожаю 2013 року ставить під загрозу діяльність та існування юридичної особи, а тому посилання скаржника в цій частині є обґрунтованим.

На думку колегії суддів, наведене є винятковими обставинами, в розумінні ст. 121 ГПК України, які свідчать про неможливість виконання рішення в силу об'єктивних причин, якими є відсутність достатніх коштів на рахунках боржника та специфіка його діяльності.

Стосовно заперечень позивача (стягувача) проти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що його майновий та фінансовий стан є гіршим порівняно зі станом відповідача та додає на підтвердження цього до відзиву додаткові докази - Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013 року, баланс підприємства на 31.12.2012 року, баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2013 року.

Однак, зазначені заперечення колегією суддів відхиляються з огляду на те, що додаткові докази додано позивачем на підтвердження своїх заперечень лише в суді апеляційної інстанції, ці докази в суд першої інстанції не подавались, обґрунтування неможливості їх подання в суді першої інстанції позивач не зазначив.

Крім того, зі змісту наданого позивачем балансу за перше півріччя 2013 року вбачається, що він складений станом на 30.06.2013 року, тобто після винесення оскаржуваної ухвали суду від 27.06.2013 року.

Враховуючи вимоги ст. 101 ГПК України, зазначені додаткові докази не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2012р. у справі №5028/12/65/2012 є необґрунтованим, а заява ЗАТ НВО ,,Чернігівеліткартопля" є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1,4 частини 1 статті 104 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013р. у справі №5028/12/65/2012.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 106, 121 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013р. у справі № 5028/12/65/2012 - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013 року у справі № 5028/12/65/2012 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля" про відстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року по справі № 5028/12/65/2012 задовольнити.

4. Відстрочити виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012 року по справі № 5028/12/65/2012 на 4 (чотири) місяці, тобто до 27.10.2013 року включно.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДПЗКУ - МТС" (код 37702357) на користь Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання ,,Чернігівеліткартопля" (код 37702357) судові витрати в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

7. Справу № 5028/12/65/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.