Постанова № 32737744, 25.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа№ 911/972/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Макаренко В.А. ( за довіреністю)

від відповідача: Пархомчук Р.І. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендної агрофірми "Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р.

у справі № 911/972/13 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"

до Приватно-орендної агрофірми "Україна"

про визнання правочину недійсним.

ВСТАНОВИВ:

20.03.2013р. Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України " звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватно-орендної агрофірми "Україна" про визнання недійним договору комісії за № 2 (52/2010) від 31.03.2010 року

Рішенням господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 911/972/13 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним Договір комісії № 2 (52/2010) від 31.03.2010 року, укладений між Приватно-орендною агрофірмою "Україна" та Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України".

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Приватно-орендна агрофірма "Україна" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 911/972/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що при укладанні оспорюванного договору необхідно було отримання згоди Кабінету Міністрів України на підставі Розпорядження КМУ № 703-р від 07.05.2008 року, оскільки відповідно до п.4.2 Статут Державного сільськогосподарського підприємства « Головний селекційний центр України» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, урожай підприємства не є об'єктом управління державної власності. Зазначив також, що договір комісії, що є предметом даного спору не містить ознак недійсного правочину, а тому правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним, що визначено положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року відкрито апеляційне провадження у справі № 911/972/13 та призначено до розгляду на 17.07.2013 р.

15.07.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Київської області від 25.04.2013року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.07.2013р. у судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2013рік

25.07.2013 рок у судове засідання з'явились представники сторін та надали свої пояснення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.03.2010 року між Приватно-орендною агрофірмою "Україна" (Комісіонер) та Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" (Комітент) було укладено Договір комісії № 2 (52/2010) (Договір комісії) (а.с. 15).

За умовами Договору комісії Комісіонер зобов'язаний за дорученням Комітента за винагороду здійснити для Комітента від свого імені одну або кілька операцій з реалізації (продажу) сільськогосподарської продукції (товарів), а саме врожаю сільськогосподарських культур, зібраних за Договором про надання послуг № 1 від 31.03.2010 року, в межах обсягів такого врожаю та за цінами, що узгоджуються Комісіонером з третіми особами (Покупцями) при підписанні Договорів продажу сільськогосподарської продукції (товарів), але не нижче ринкових цін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оспорюваний договір , в порушення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р « Про питання укладення деяких договорів» було укладено без надання згоди Кабінету Міністрів України та органу управління майном підприємства -Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ст. 1014 ЦК україни)

Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" (позивач) відповідно до Статуту, перебуває у загальнодержавній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України , яке є органом управління підприємством.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р "Про питання укладення деяких договорів", яке було чинним станом на момент укладення спірного Договору комісії (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2009 року № 530), для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук, зокрема, забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Проте, як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) було укладено без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, тобто без відповідного розпорядження (дозволу) органу управління об'єктами державної власності.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до акту про перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДСП "Головний селекційний центр України" № 2730-20/7 від 29.04.2011 року (а.с.44) , в тому числі і за оспорюваним договором (ас. 73-75) встановлено факт завдання збитків державі в особливо великих розмірах.

Внаслідок укладення спірного Договору комісії від 31.03.2010 року № 2 (абз.1 стор. 25 Акту перевірки) ДСП "Головним селекційним центром України" порушено вимоги п. 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державі на суму 2 172 189, 30 грн. Крім того, в абз. 1 стор. 26 Акту) встановлено, що внаслідок продажу сільськогосподарської продукції рослинництва нижче рівня собівартості, Селекційним центром отримано збитки в загальній сумі 435 379, 68 грн., в абз. 1 та 2 стор. 29 Акту згідно з поясненнями головного бухгалтера зерно оприбутковувалось по товарно-транспортних накладних, які надавала ПОА "Україна", умовно, в грудні 2010 року кількість зерна, яка оприбуткована умовно, була відмінусована від кількості зібраного урожаю. Залишок урожаю переданий на зберігання ПОА "Україна" згідно актів, в абз. 5 стор. 29 Акту зазначено, що згідно з поясненнями завідуючої складом зібраний с/г врожай з полів ДСП "ГСЦУ" (крім вівса) на склади не поступав, акти оприбуткування підписувались за наказом керівника. Внаслідок укладення спірного Договору комісії від 31.03.2010 року № 2 ( абз. 3 стор. 30 Акту) втрачена вигода ДСГП "ГСЦУ" від даної господарської операції складає 274 000, 00 грн.

До суду першої інстанції також надано вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05.04.2011 року у справі № 1019/1-17/2011, яким колишнього генерального директора ДСП "ГСЦУ" Колодій Емму Стефанівну визнано винною в скоєнні ряду злочинів, передбачених ч. 1 ст. 175 та ч. 1 ст. 364 КК України та призначено їй покарання у вигляді двох років обмеження волі та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації будь-якої форми власності на строк два роки, отже обґрунтований умисел колишнього директора ДСГП "ГСЦУ" щодо завдання збитків державі. (а.с.87)

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що Договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) укладено поза волею Кабінету Міністрів України та органу управління майном - Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний Договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) укладено з порушенням приписів ст. 203, 215 ЦК України, оскільки Кабінетом Міністрів України рішення щодо питань укладення договору не приймалось.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, про те, що на спірні правовідносини не поширюється Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р "Про питання укладення деяких договорів", оскільки в розпорядженні прямо визначено необхідність отримання підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, до яких належить позивач, відповідного рішення Кабінету Міністрів України для укладення договору комісії.

В подальшому детально питання укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном врегульовані в Постанові Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 296, у зв'язку з прийняттям якої втратило чинність відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р, яка також визначає обов'язковість отримання рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення відповідних договорів.

Як передбачено, п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління (уповноваженим органом управління ДСП "ГСЦУ" згідно Статуту є Міністерство аграрної політики України) погоджують підпорядкованим підприємствам договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оспорюваний договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010), який укладено поза волею Кабінету Міністрів України та органу управління майном - Міністерства аграрної політики та продовольства України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 911/972/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендної агрофірми "Україна" на рішення господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 911/972/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 911/972/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/972/13 повернути о місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.