Рішення № 32737668, 29.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа № 923/800/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонської міської ради, м. Херсона

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її в склад

земель територіальної громади м. Херсона

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - адвокат ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 24.07.2013 р.

Херсонська міська рада (позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 0, 1508 га за адресою: АДРЕСА_1 № 975 від 22.01.2002 р. та зобов'язати повернути її в склад земель територіальної громади м. Херсона.

Позивач в судовому засіданні 25.07.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та просив відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувались в судовому засіданні 25.07.2013 р. до 29.07.2013 р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

Між Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 21.01.2002 року було укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір), згідно якого відповідачу було передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1508 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Даний договір був зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 22.01.2002 року за № 975.

За умовами договору (п.2.1.) земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення автостоянки. Орендарю надається право розміщати некапітальні будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що договір укладається строком на п'ять років.

Матеріали справи містять витяг з рішення Херсонської міської ради, відповідно до якого (п.3) вищевказаний договір поновлений строком на два роки.

Позивач в своєму позові посилається на порушення відповідачем умов договору, а саме на п. 2.1. договору, як на підставу заборони капітального будівництва і реконструкції існуючих будівель, що в свою чергу надає право позивачу розірвати договір оренди.

Тобто в якості правової підстави для розірвання договору позивачем зроблені посилання на положення статей 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", з мотивацією підстав для розірвання: невиконання обов'язків, які передбачені договором чим і порушено умови договору оренди землі.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В даному контексті, з урахуванням приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен довести факт наявності порушень спірного договору оренди землі орендарем та одночасно їх істотність, а саме присутність яких тягне за собою неможливість досягнення мети договору орендодавцем, наявність інших випадків можливості розірвання договору за умовами самого договору, а також умов, встановлених статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

В судовому засіданні позивач посилається на акт обстеження земельної ділянки від 04.04.2013 року складеного головним спеціалістом відділу земельних відносин управління земельних відносин департаменту містобудування та землекористування та головним спеціалістом сектору з питань підготовки земельних аукціонів та договірних відносин департаменту містобудування та землекористування.

Суд зазначає, що вищевказаним актом лише констатовано факт того, що на земельній ділянці самовільно побудовано капітальні споруди та не приймає в якості доказу в розумінні ст. 32 ГПК України.

Відповідно до ст.144 ЗК України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, зокрема: у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.144 ЗК України, для примусового припинення права користування земельною ділянкою у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням необхідна наявність документів, зазначених в цій статті, а саме: протокол державного інспектора по використанню та охороні земель про порушення земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, клопотання до органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано до матеріалів справи жодного з перелічених документів, які б підтверджували використання орендованої земельної ділянки відповідачем з порушенням земельного законодавства.

За статтею 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін.

Одним з істотних порушень договору позивач в судовому засіданні вказує на порушення умов договору, а саме зведення капітальної будівлі, однак як зазначалось вище, жодного доказу про порушення земельного законодавства суду не надав.

Надані відповідачем додаткові докази свідчать про те, що на час укладання договору капітальна нежитлова будівля вже існувала, що підтверджується копією кадастрового плану, що міститься в проекті землеустрою щодо відведення ділянки і позначена буквами "КН" (капітальна нежитлова).

Судом встановлено, що відповідачем здійснено лише реконструкцію існуючої будівлі, що підтверджується Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Херсонській області від 18.02.2013 р. ХС № 082130450442.

Крім того, реконструйований об'єкт зданий в експлуатацію в порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", що підтверджується Декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Херсонській області від 19.03.2013 р. ХС № 142130780001.

Із огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував позовні вимоги нормами чинного законодавства, які передбачають підстави дострокового розірвання договору, що передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України, що унеможливлює дострокове розірвання спірного договору.

Підставою для розірвання договору повинна мати місце така обставина, як неналежне виконання або невиконання стороною умов договору чи умов, встановлених для такого договору законом, однак позивачем не доведено наявності істотного порушення умов спірного договору, а лише ототожнено поняття зведення та реконструкція.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо вилучення земельної ділянки з користування відповідача, оскільки такі правовідносини урегульовані ст.149, 150, 151 ЗК України. Позивач зазначені вимоги не обґрунтував ні обставинами, які б могли свідчити про наявність підстав для вилучення земельної ділянки у відповідача, ні вищезазначеними нормами.

Відповідач в своєму відзиві заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як зазначалось вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому немає підстав для вирішення питання для застосування строків позовної давності.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором на підставі ст. 33 ГПК України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

Крім того, позивачем при подачі позову в суд було сплачено 1 147 грн. судового збору як за одну немайнову вимогу, але фактично заявлено дві.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи викладене, з позивача в бюджет підлягає стягненню 1 147 грн. судового збору за другу немайнову вимогу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37, код ЄДР 26347681) на спецрахунок № 31215206783002, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області, призначення платежу: судовий збір, код 03500045 - 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 01.07.2013 р.

Суддя В.П.Ярошенко