Постанова № 32736527, 01.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року о/об 11 год. 25 хв.Справа № 808/4618/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» (далі - позивач або ТОВ «Полігон-Авто») до Державної податкової інспекції у Орджонікіздевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС №0000332214/3393 від 09 квітня 2013 року щодо донарахування ПДВ на суму 35 768грн., штрафних санкцій на суму 8 942грн., загалом - 44 710грн., №0000632211 від 09 квітня 2013 року щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 37 556грн., штрафних санкцій на суму 9 389грн., загалом - 46 945грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними, протиправними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Господарські операції, фактично здійснені ТОВ «Полігон-Авто» підтверджуються оформленими належним чином документами, які були надані ревізорам під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки. На думку позивача вчинені господарські операції ТОВ «Полігон-Авто» та ПП «Ривал» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту та свідчать про добросовісність позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. В свою чергу у контрагента позивача - ПП «Ривал» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Враховуючи викладені обставини, контролюючий орган зробив висновок про те, що операції між ТОВ «Полігон-Авто» та його контрагентами - покупцями не є господарською діяльністю підприємств. Перевіркою відповідача не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товару. Такі причини, на думку податкового органу, можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключено чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 01 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №195035 Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» 09.12.1997 зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11, ідентифікаційний код - 25221788.

Відповідно до свідоцтва №11851372 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач перебуває на обліку у Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

На підставі службових посвідчень УЗП №105473 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС, УЗП №087305 від 01.09.2010 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.79.2 ст. 79, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу №340 від 26.03.2013 посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ривал» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено Акт №57/22-1421/25221781 від 29.03.2013 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000632211 від 09.04.2013, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 37 556грн., за штрафними санкціями - 9 389грн. та податкове повідомлення-рішення №0000332214/3393 від 09.04.2013, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 35 768грн., за штрафними санкціями - 8 942грн.

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ТОВ «Полігон-Авто» завищено податковий кредит на загальну суму 35 768грн., який сформовано від контрагента ПП «Ривал», що призвело до заниження: позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у т.ч. по періодам: березень 2012 року на загальну суму 17 250грн., травень 2012 року на загальну суму 18 518грн.; суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у т.ч. по періодам: березень 2012 року на загальну суму 17 250грн., травень 2012 року на загальну суму 18 518грн.; п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п. 138.2 ст. 138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток 37 556грн., у т.ч. по періодах: 1 квартал 2012 року у сумі 18 112грн., півріччя 2012 року у сумі 37 556грн.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Ривал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» (Покупець) укладено договір поставки №5-010412 від 01 березня 2012 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Відповідно до п.1.2 Договору предметом поставки є продукція виробничо-технічного призначення з власним найменуванням з загального переліку, а саме металопрокат в асортименті.

Згідно п.2.1 Договору місцем поставки продукції є склад постачальника, якщо інше не обумовлено сторонами додатково щодо поставки конкретної партії продукції. Поставка здійснюється за рахунок покупця та його власним транспортом.

Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної продукції, що постачається постачальником за цим договором, що обумовлюється сторонами додатково. Не залежно від базису поставки, разом з продукцією постачальник передає покупцю документи, які мають відношення до продукції і належить до передачі разом з продукцією відповідно до чинного законодавства України (п. 2.2-2.3 Договору).

На виконання умов договору ПП «Ривал» виписало позивачу видаткові накладні: №РН-0510/01 від 10.05.2012, №РН-0503/03 від 03.05.2012, №РН-0302/01 від 02.03.2012, №РН-0316/02 від 16.03.2012, №РН-0504/03 від 04.05.2012 згідно яких позивачу поставлено клепальні гайки, заглушки, демпфер, втулки фаркопа, пластинки притискні фаркопа, втулки дистанційні, лист г/к. Також позивачу виписано податкові накладні: №28 від 10.05.2012 на загальну суму 42 463,20грн., в т.ч. ПДВ 20% 7 077,20грн., №26 від 03.05.2012 на загальну суму 18 659,04грн., в т.ч. 3 109,84грн., №27 від 04.04.2012 на загальну суму 49 986,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8 331,00грн., №43 від 02.03.2012 на загальну суму 51 750,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 8 625,00грн., №44 від 16.03.2012 на загальну суму 51 750,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8 625,00грн. Вказані податкові накладні зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 44-48).

Оплата товару підтверджується банківськими виписками (а.с. 65 - 68). Транспортування товару здійснювалося автотранспортом позивача - транспортний засіб - Камаз 4306 АР, що підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 16.03.2012, від 02.03.2012, від 04.05.2012, від 03.05.2012, від 10.05.2012 (а.с. 69-73) та подорожніми листами №001150 15-17 березня 2012 року, №001369 10-12 травня 2012 року, №001356 03-05 травня 2012, №001128 01-03 травня 2102 року (а.с. 147-150).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Окрім зазначених вище документів наданих позивачем на підтвердження реальності вчинення господарських операцій, в матеріалах справи також наявні оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 201 за березень - липень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Ривал» ( а.с. 74 - 100).

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Крім того, відповідно до Довідки АА №556944 з ЄДРПОУ види діяльності за КВЕД ТОВ «Полігон-Авто» є: 29.32 - виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 22.29 - виробництво інших виробів із пластмас; 25.50 - кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 25.61 - оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 - механічне оброблення металевих виробів; 33.11 - ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (а.с. 151-152).

До того ж у приватній власності ТОВ «Полігон-Авто» перебуває будівля цеху №4 літ. П-2, інв. №1000081 по вул. Антенна, буд.11 в м. Запоріжжя, Запорізької області, будівля корпусу №2 цеху №1 літ. Н1, Н7, по вул. Антенна, буд.11 в м. Запоріжжя, Запорізької області, адміністративно-побутовий корпус літ. С, С4 по вул. Антенна, буд.11 в м. Запоріжжя, Запорізької області, приміщення в будівлі механічного цеху, бокси автомобільні літ. У-3 інв. №1000011 по вул. Антенна, буд.11 приміщення 2 в м. Запоріжжя, Запорізької області, приміщення і будівлі механічного цеху, бокси автомобільні літ. У-3 інв. №1000011 по вул. Антенна, буд.11 приміщення 4 в м. Запоріжжя, Запорізької області, приміщення в будівлі механічного цеху, бокси автомобільні літ. У-3 інв. №1000011 по вул. Антенна, буд.11 приміщення 3 в м. Запоріжжя, Запорізької області, (а.с. 138-143), а також позивач на підставі договору оренди землі б/н від 05.12.2008 орендує земельну ділянку для розташування виробничої бази (обробка металу та виготовлення автозапчастин), яка знаходиться: м.Запоріжжя, вул. Антенна, 11.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 30.11.2012 №2086/22-517/25009114 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області, який в свою чергу ґрунтується на Акті від 09.11.2012 №309152/37374969 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ та Акті №494/22-406/37877471 від 27.07.2012 ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, як і показання ОСОБА_1, копія яких наявна в матеріалах справи.

До того ж згідно висновків довідки №22-1453/25221788 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, складеної за результатами зустрічної звірки ТОВ «Полігон-Авто» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ривал» за період березень, травень 2012 року, звіркою ТОВ «Полігон-Авто» не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ПП «Ривал», яка мала правові відносини з платником податків.

Щодо визнання контрагента позивача банкрутом, слід зазначити, що відповідна постанова прийнята господарським судом Запорізької області 21 вересня 2012 року, тобто після виникнення спірних відносин між позивачем та його контрагентом.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ПП «Ривал».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000332214/3393 від 09.04.2013.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000632211 від 09.04.2013.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова