Рішення № 32736295, 11.06.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2119/13-ц

Провадження № 2/505/987/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Н.В.

при секретарі - Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Котовськ Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котовської міської ради про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Котовської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та зобов'язання зареєструвати право власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що згідно рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 377 від 23.07.1998 року затверджено акт вибору земельної ділянки та дозволено мені проектування та будівництво будинку на орендованій території по АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради № 167 від 26.04.2001 року затверджено акт прийняття в експлуатацію торгово-промислового комплексу «Дока» розташованого по АДРЕСА_1. Згідно рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 426 від 27.09.2001 року затверджено акт вибору земельної ділянки та дозволено мені проектування та будівництво магазину по продажу продтоварів на території торгово-виробничого комплексу «Дока» по АДРЕСА_1. Згідно рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 543 від 06.12.2001 року затверджено акт вибору земельної ділянки та дозволено мені проектування та будівництво прибудови до вищезгаданого магазину. Відповідно до технічного паспорту, який виготовлено 21 серпня 2012 року КП «Котовське МРБТІ та РОН», на зазначеній земельній ділянці я самочинно побудувала: М - житловий будинок площею 1266 кв.м. з м1 - терасою площею 5,90 кв.м; К - сарай площею 59,80 кв.м.; К1 - сарай площею 43 кв.м.; Н - навіс площею 107,10 кв.м.; Ф - сарай площею 55,80 кв.м.; Х - навіс площею 64 кв.м.; м2-м6 - балкон; №1,5 - огорожа; №2,4 - ворота; №3,6,7,8 - хвіртка. Зазначає, що його самочинне будівництво не порушує інтересів інших осіб, будівничих норм, підтверджене схематичними планами БТІ, має експертну оцінку, відповідні документи на придбання будматеріалів.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися надали заяви про слухання справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, просив справу слухати за відсутності їх представника, позов визнають, проти задоволення вимог ОСОБА_1 не заперечують.

Згідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки у судове засідання відповідача, належним чином сповіщеного та який не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних в справі доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК України), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2,6 ст.6 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі і споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Вищевказаний житловий будинок завершений будівництвом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В пунктах 15,16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року зазначено, що виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення.

Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися як до пред'явлення позову до суду, так і після цього.

Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

П.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 182 ЦК України передбачається обов'язкова державна реєстрація виникнення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто правовстановлюючим документом, може бути рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомості.

Таким чином суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно технічної документації ОСОБА_1 дійсно побудовані: М - житловий будинок площею 1266 кв.м. з м1 - терасою площею 5,90 кв.м; К - сарай площею 59,80 кв.м.; К1 - сарай площею 43 кв.м.; Н - навіс площею 107,10 кв.м.; Ф - сарай площею 55,80 кв.м.; Х - навіс площею 64 кв.м.; м2-м6 - балкон; №1,5 - огорожа; №2,4 - ворота; №3,6,7,8 - хвіртка, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, які побудовані без дозвільної документації, тобто самочинно.

Згідно технічного висновку, стан будівельних конструкцій відповідає діючим будівельним нормативам, класифікується як нормальний, технічний стан житлового будинку придатний для експлуатації. Житловий будинок відповідає архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам.

Суд, враховуючи вказані обставини, вважає, що дійсно спірне нерухоме майно має статус самочинно збудованого, оскільки воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Відповідач, який є власником земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудовані будівлі.

Тому, оскільки власник земельної ділянки не заперечує проти задоволення позову, а самовільне будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, враховуючи, що надання земельної ділянки ОСОБА_1, як обов'язкова умова визнання права власності на самочинно збудоване майно, можливе як до пред'явлення позову, так і після цього, суд вважає, що позов ОСОБА_1 заявлений обґрунтовано, заявлені вимоги не порушують прав та інтересів інших осіб, підтверджені наданими доказами та відповідають нормам діючого законодавства України, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 392 ЦК України, п.п.15,16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року ст.ст. 10, 11, 60, 174, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Котовської міської ради про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок - М з терасою - м1 та господарськими спорудами та приміщеннями, що складаються з: сараю позначеного літ. «К»; сараю позначеного літ. «к1»; сараю позначеного літ. «Ф»; навісу позначеного літ. «Н»; навісу позначеного літ. «Н»; балкону позначеного «м2-м6»; огорожі позначеної №1,5; воріт позначених №2,4; хвірток позначених №3,6,7,8, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії та у випадку якщо ним не було подано до суду першої інстанції у встановлені ст. 228 ЦПК України строки заяви про його перегляд.

Суддя: Н.В. Бондаренко