Постанова № 32735493, 16.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2013 року № 826/8842/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЮ-Тех"

до

Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ-Тех» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2013 №100250000/2013/600558/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00685.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Київською регіональною митницею неправомірно відмовлено позивачу в прийнятті вантажно-митної декларації та відповідно протиправно винесено рішення про визначення митної вартості товарів.

Відповідач –Київська міжрегіональна митниця Міндоходів –проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що під час проведення контролю за визначенням вартості товару за митною декларацією від 25.04.2013 №100250000/2013/055030 встановлено, що документи подані ТОВ «ЛБЮ-Тех» до митного оформлення містять розбіжності, а саме у специфікації та інвойсі вказано різні умови поставки. У у договорі та рахунку-фактури вказано різний термін відстрочки платежу, в наданому ТОВ «ЛБЮ-Тех» прайс-листі не вказано інформацію щодо його терміну дії, митна декларація не містить інформації щодо вартості товару та умов поставки, що на думку відповідача унеможливлює розрахунок митної вартості товару іншим ніж резервний методом.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 ТОВ «ЛБЮ-Тех» згідно Вантажної митної декларації №100250000/2013/055030 пред'явлено до митного оформлення товар «полімери етилену в первинних формах, пожежостійкій без галогенний компаунд у вигляді гранул FM 361, виготовлений на основі співполімерів етилену з вінілацетатом (13%) з вмістом три гідроксиду алюмінію (80%) та технологічних домішок (стеаринова кислота, парафін) (70%), артикул 422070-5000 кг (4біг-беги по 1250 кг)».

Митна вартість вказаного товару заявлена позивачем за ціною договору з врахуванням транспортних витрат (за першим методом ст. 58 Митного кодексу України) та становила 96 077,51 грн. (вартість товару 84 010,21 грн., транспортні витрати до кордону України 12 067,30 грн.).

Проте, митний орган відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну Картку відмови №100250000/2013/00685.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови було Рішення № 100250000/2013/600558/2 від 25.04.2013 про визначення митної вартості товару за резервним методом в розмірі 18 160 євро.

Позивач не погоджується з зазначеним рішенням та зазначає, що коригування митної вартості товару призвело до безпідставного збільшення митних платежів сплачених позивачем за митне оформлення партії імпортованого товару на 24 980,15 грн. (4 803,87 грн. мита та 20 176,28 грн. ПДВ на імпорт).

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 “Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування” Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено:

- “за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості”;

- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість»

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Проте, під час проведення контролю за визначенням митної вартості товарів за митною декларацією №100250000/2013/055030 від 25.04.2013 було встановлено, що документи подані позивачем містять розбіжності, а саме:

- у специфікації від 10.04.2013 №6 вказано умови поставки EXW Melle, а в інвойсі від 22.04.2013 №R1301413- FCA Melle;

- пунктом 4 договору від 01.12.2008 №83/1/1 передбачено відстрочку платежу протягом 30 днів від дати відвантаження товару, а в рахунку-фактури від 22.04.2013 № R1301413 даний термін визначено на рівні 90 днів;

- договором про транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2013 №180413 передбачено, що умови та вартість перевезень, а також, термін оплати вказуються в заявці, яка є невід’ємною частиною договору, проте до митного оформлення заявка не подавалась;

- митна декларація країни відправлення віл 22.04.2013 №13ДУ538075622990У4 не містить інформації щодо вартості товару та умов поставки, що унеможливлює розрахунок митної вартості товарів шляхом співставлення числових значень. Також у вказаному документі не вказано реквізитів товаросупровідних документів.

- в наданому позивачем прайс-листі виробника товару не вказано інформацію щодо терміну його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (з власним бажанням).

Також, судом встановлено, що позивачем на вимогу відповідача було надано експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 26.04.2013 №Ц-227.

Проте відповідачем зазначено, що в процесі вартісного аналізу експертом розглядались документи, що надавались до митного оформлення, а також інформація, отримана від виробника оцінюваного товару, отже експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні товари або подібні товари в країні виробництва, не врахована кон'юнктура ринку, тобто експерт посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо для ТОВ «ЛБЮ-Тех», а тому не є належним підтвердженням заявленої позивачем митної вартості товарів.

Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов’язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів. До таких документів відноситься: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд звертає увагу, що виявлені відповідачем та зазначені вище розбіжності є такими, що впливають на числове значення складових митної вартості товару, а відтак на думку суду митний орган правомірно відмовив у митному оформленні товарів за ціною договору (вартість операції) та прийняв рішення щодо коригування митної вартості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість вказаного товару було визначено за резервним методом шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно інформації наявної у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи державної митної служби України.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положенням ст.. 59 і 60 Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований у зв’язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом.

Також, судом встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований у зв’язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був застосований митним органом у зв’язку з відсутністю ціни за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю.

Також, метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований у зв’язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються або від його імені інформації про їх вартість.

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Отже, як зазначено вище, митна вартість була визначена митним органом на підставі інформації щодо раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях з резервним методом визначення митної вартості.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 26.04.2013 № 100250000/2013/600558/2 прийнятого митним органом, не має, а відповідно відсутні підстави для визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації №100250000/2013/00685.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позивачем не було надано суду достатніх допустимих доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів суду правомірність оскаржуваних ним картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда