Рішення № 32733774, 31.07.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 110/2308/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим

у складі головуючого судді Литвиненко В.П..

при секретарі Осинській Ю.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноперекопську справу за позовом ОСОБА_2 до Вишнівської сільської Ради Красноперекопського району АРКрим про визання права власності на спадкове майно, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

31.05.2013 року позивачка звернулася до суду із позовом до Вишнівської сільської Ради Красноперекопського району АРКрим про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були переселенцями з Волинської області. У 1967 році вони переїхали до с. Вишнівка Красноперекопського району АРКрим на постійне місце проживання.

У 1967 році батьку та їх родині, радгоспом «Дніпровський» для проживання був виділений переселенський будинок АДРЕСА_1.

01.06.1987 року між радгоспом «Дніпровський» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В 1991 році батьком позивачки була виплачена вартість будинку в розмірі 1913,00 рублів, після чого в погосподарській книзі зазначено, що з 1991 року будинок власний.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 - мати позивачки, а згодом, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер і її батько - ОСОБА_5.

Вказує, що після смерті батька вона звернулася до Красноперекопської районної державної нотаріальної контори АРКрим із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено, оскільки відсутні документи підтверджуючи право власності спадкодавця ОСОБА_5 на переселенський житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Крім неї спадкоємцями майна батька - ОСОБА_5, є її рідна сестра та дочка померлого - ОСОБА_4 та її рідний брат та син померлого ОСОБА_3, які відмовилися від прийняття спадщини, оскільки не зверталися до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 за угодою від 31.05.2013 року (а.с. 36) підтримала позов та просить його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведеному у ньому.

Представник Вишнівської сільської Ради в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, з вимогами позову згідні (а.с.45).

Треті особи, що не заявляють вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, клопочуть про розгяд сприви у їх відсутності, не заперечують заявленим у позові вимогам, в своїх заявах зазначили, що на спадщину не претендують. (а.с. 46,47).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, із копії свідоцтва про народження позивачки НОМЕР_2, вбачається, що матір'ю ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та батько - ОСОБА_5 (а.с.6).

Згідно експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/146-с/2 від 30.04.2013 року записи особового імені ОСОБА_2 (свідоцтво про народження, запис ОСОБА_2) та ОСОБА_2 (паспорт, запис ОСОБА_2) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с.30)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища номер актового запису № 39 від 10.07.1981 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.8, 61-62).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Позивачкою представлений і оглянутий в судовому засіданні перший лист договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01.06.1987 року між радгоспом «Дніпровський» та ОСОБА_5 (а.с.14). Будь-яких інших документів, як пояснила представник позивача не зберіглося.

Згідно виписки з погосподарській книги № 11 Вишнівської сільської Ради Красноперекопського району АР Крим на 1986-1990 р.р. прізвище, ім'я, по батькові члена домоволодіння АДРЕСА_1 записано першим - ОСОБА_6, з 1991 року будинок - власний (а.с.13).

Довідка, видана ОСОБА_5, що міститься на останній сторінці у домовій книзі, вказує на те, що будинок АДРЕСА_1 - є власним. (а.с.20).

За довідкою Вишнівської сільської ради від 23.04.2013 року, житловий будинок АДРЕСА_1 на балансі сільської ради не знаходиться (а.с.12).

З довідки Вишнівської сільської ради від 23.04.2013 року, вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5, з 19.01.1968 року по день смерті зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_1, крім нього зареєстрованих осіб не значилось. (а.с.11).

В зв'язку із інвентаризацією житлових і нежитлових споруд в АДРЕСА_1 (довідка Вишнівської сільської Ради №1265 від 30.07.2013 року , а.с.65)

Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, АДРЕСА_1, виготовленого станом на 25.04.2013 року, побудованими спорудами є: житловий будинок "А,а,' ", літня кухня "Б", сараї «В,Д», погріб «Г» побудовані у 1965 році; прибудова «б», навіс «в», побудовані у 1980 році (а.с.21-25)

За відомостями Кримського республіканського підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Красноперекопська» від 2.04.2013 року, станом на 01.01.2013 року, за ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, - не зареєстрований. Інвентарізаційна справа на будинок відсутня (а.с.26)

Постановою від 25.04.2013 року державний нотаріус Красноперекопської районної державної нотаріальної контори АР Крим відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих право власності спадкодавця ОСОБА_5 на вищезазначений житловий будинок. (а.с.29).

Згідно довідки Вишнівської сільської Ради №03-11/69 від 30.07.2013 року, у трудовому архіві сільської Ради, данні про те, чи був будинок АДРЕСА_1 переселенським, - відсутні. За свідченнями односельців, сім'я ОСОБА_5 являлася переселенцями з Волинської області. Рішення про виділення житлових будинків і земельних ділянок виносилося радгоспом «Дніпровський» (а.с.64), який після неодноразових реорганізацій ліквідований, державна реєстрація відмінена з 13.12.2001 року (архівна довідка Красноперекопської РГА, а.с.66).

Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року, затвердженої Міністерством комунального господарства Української СРСР 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056 та діючих на час виникнення правовідносин виникнення права власності на житлові будинки у сільській місцевості не було пов'язане з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до норм законодавства, що діяли на час виникнення права власності на домоволодіння ОСОБА_5, його право власності на будинок виникло з моменту його реєстрації у місцевій раді.

Матеріали справи свідчать про те, що компетентним органом влади - Вишнівською сільською радою Красноперекопського району АР Крим право власності на спірний будинок визнавалося і ніким не було оспорене.

Правовідносини стосовно моменту набуття права власності регулюються статтею 128 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення права власності на спірний житловий будинок, відповідно до якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, та постановою Ради Міністрів УРСР від 07.04.1959 р. N 477 «Про впорядкування пільг по переселенню» .

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР «Про впорядкування пільг по переселенню» № 477 від 07.04.1959 року ОСОБА_5 мав право пільгової виплати за будинок. Так, відповідно до п. 1 ст. 1 зазначеної постанови для сімей, які переселяються в плановому порядку на добровільних началах у колгоспи і радгоспи, середні розміри одноразової грошової допомоги за рахунок державних кредитів на будівництво будинків із надвірними будівлями, з частковим покриттям цих кредитів за рахунок державного бюджету.

Таким чином, відповідно до зазначеної постанови право власності на житловий будинок виникає з часу повної сплати частки кредиту, встановленої для переселенця.

Договірні зобов'язання сторонами у правочині були виконані, продавцем радгоспом "Дніпровський" передано у власність покупця ОСОБА_5 будинок, а покупцем сплачено суму його вартості у повному обсязі, про що свідчить запис у 1991 році по господарській книзі №11, особовий рахунок НОМЕР_3 (а.с.13)

Згідно з пунктом 1 розділу 1 Інструкції "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у місцях, селищах міського типу Української РСР" від 31.01.1966 року, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р. (надалі за текстом - "Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь"), (у редакції закону на час виникнення спірних правовідносин), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Пункт 2 розділу 11 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь передбачено, що об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до пункту 6 розділу 11 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.).

Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Згідно з підпунктом "а" пункту 20 розділу 11 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу, при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам.

Так, зокрема згідно з частиною 1 пункту 45 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР №115 від 19.01.1976 року (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільському населеному пункті, подається один з передбачених у пункті 44 цієї Інструкції документів, що підтверджують право власності відчужувача на жилий будинок (частину будинку). При відсутності такого документа до договору додається довідка виконавчого комітету сільської (селищної) Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки, а також де розташований будинок - на землі державного фонду, чи на землі, закріпленій за колгоспом, радгоспом або іншим сільськогосподарським підприємством, організацією, установою; страхову оцінку будинку; кому належить відчужуваний будинок -колгоспному (одноосібному селянському) двору чи господарству робітника (службовця). Якщо відчужуваний будинок є майном колгоспного (одноосібного селянського) двору, в довідці повинні бути перелічені всі члени двору з зазначенням числа, місяця і року їх народження, а якщо належить господарству робітника (службовця) і відчужувачем є учасник спільної часткової власності, в довідці повинні бути перелічені всі її учасники.

Таким чином встановлено, що житловий будинок зі спорудами за адресою: АДРЕСА_1, належали ОСОБА_5, оскільки його право власності ґрунтувалося на раніше діючому законодавстві, яке не передбачало реєстрацію в органах БТІ із видачею свідоцтва про право власності на будинкі, розташовані в сільській місцевості, до того ж за його життя ніким не було оскаржене.

Згідно Закону УРСР "Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР" (від 02.06.1968р.) кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувалися прізвище, ім'я по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримання, спадкування.

З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке відповідно до ст. 1217 ЦК України може здійснюватися за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, ой з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, а саме спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно положень ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 ЦК України). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена також пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року.

В той же час в частині 5 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Також, згідно п.4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п.4.15 цього Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори 31.07.2012 року (а.с.56)

З положень пункту 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 19.01.1976 року N 1/5 (чинна на час виникнення спірних відносин), вбачається, що запис в погосподарській книзі є належним підтвердженням приналежності жилого будинку (частини будинку) в сільському населеному пункті певній особі.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985- 1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення запису у погосподарську книгу, ОСОБА_5 своє право власності в БТІ не зареєстрував (не оформив).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що нотаріусом було перевірено склад спадкового майна, на підставі чого, правомірно дано вищезазначену відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тобто правовстановлюючий документ дійсно відсутній і право власності ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не зареєстровано. Зареєструвати право власності на даний час неможливо, оскільки власник майна помер.

Відсутність у померлого документів про право власності на житловий будинок не можна визнати відсутністю у позивача права на спадщину на спірний житловий будинок.

Таким чином, ОСОБА_2 не має змоги оформити своє спадкове право в позасудовому порядку. За таких обставин звернення її до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно відповідає вимогам закону.

Право на спадщину після померлого ніким з фізичних (юридичних) осіб не оспорюється. Наявність інших спадкоємців, крім позивача, який заявляє право на спадщину, не встановлено. Також судом не встановлено підстав для усунення позивача від права на спадкування, або осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні. (копія спадкової справи а.с. 56-63)

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги. Підстав неправомірності набуття права власності на майно судом не встановлено.

Судові витрати на прохання позивачки суд відносить за її рахунок.

Керуючись ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 182, 328, 1216, 1217, 1223 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3,4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень", Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 19.01.1976 року N 1/5, ст.ст. 3-11,60,88,209,212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Вишнівської сільської Ради Красноперекопського району АРКрим про визнання права власності на спадкове майно, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою с. Гредьки Ковельського району Волинської області, ІПН НОМЕР_1, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - літера "А,а,' ", літньої кухні - літера "Б", сараїв - літера «В,Д», прибудови - літера «б», навісу - літера «в», погрібу - літера «Г», в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька ОСОБА_5 ( рос. ОСОБА_5).

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим |розв'язання,вирішення,розв'язування| |із моменту| через Красноперекопській міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.|такого| |потім|

Суддя: В. П. Литвиненко