Ухвала суду № 32732656, 25.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"25" липня 2013 р. Справа № 817/839/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" квітня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу ДАІ Управління міністерства внутрішніх справ в Рівненській області, Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, Відділу ДАІ Управління МВС України в Рівненській області про визнання відмови у перереєстрації автомобіля незаконною та зобов'язання ГУПСЗН Рівненської ОДА дати дозвіл та необхідні документи для перереєстрації в РЕВ відділу ДАІ УМВС України в Рівненській області автомобіля "OPEL ZAFIRA", 2000 року випуску, об'єм двигуна 1598 см.3, шасі № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 з ОСОБА_5, на ОСОБА_3 та зобов'язання ВДАІ УМВС України в Рівненській області перереєструвати автомобіль без сплати податків і зборів за ставками діючими на день здійснення митного оформлення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при ухваленні даного судового рішення виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин діяли норми, які визначали, що перереєстрація автомобіля в даному випадку можлива лише після сплати позивачем митних платежів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову - про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови.

В судове засідання сторони не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до ст. 197 КАС України.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації № 25 від 14.02.2007р. прийнято рішення про видачу інваліду ОСОБА_5 легкового автомобіля ОРЕL ZAFIRA", 2000 року випуску, ввезеного в Україну як гуманітарна допомога.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що зазначено в копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком позивача - ОСОБА_3 та згідно довідки про склад сім'ї № 1629 від 02.11.2010 р., виданої ЖЕД-3 позивач був зареєстрований з батьком за однією адресою в м. Кузнецовськ.

Після смерті ОСОБА_5 позивач звернувся до відповідачів з проханням надати дозвіл та перереєструвати автомобіль на себе.

Головне управлінням праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та РЕВ ДАІ УМВС листами № 05-ч-386 від 15 жовтня 2012 року та № 35/8-562 від 31 січня 2013 року повідомило позивача, що надання такого дозволу можливе за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля (а.с.16-17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

9 серпня 2006 року втратив чинність Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №999 від 8 вересня 1997 року (далі - Порядок від 08.09.1997) та відповідно набув чинності Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.

Пунктом 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за № 999, передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

- проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Дана норма чітко визначає, що в пункті 16 встановлено не загальний строк експлуатації автомобіля, а саме строк користування ( експлуатації) його інвалідом.

В даному випадку під строком експлуатації автомобіля, слід розуміти не період часу від дати виготовлення транспортного засобу, а термін на який отримує автомобіль інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитина-інвалід, тобто десятирічний строк.

Крім того, абзацом 1 пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМ України від 19.07.2006 року за №999 передбачено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку в головних управліннях соціального захисту та управліннях виконавчої дирекції, забезпечуються безоплатно в порядку черговості. (Абзац перший пункту 41 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ України № 661 від 26.04.2007 року та № 387 від 17.04.2008 року).

Згідно абз. 2 п.41 вказаного Порядку автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку. (Абзац другий пункту 41 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №661 від 26.04.2007 року).

Вимогами ч.3 ст. З Закону України "Про гуманітарну допомогу" передбачено, що зміну отримувача гуманітарної допомоги та її переадресування можливо здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами за рішенням відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги, тобто законодавець чітко визначив процедуру відчуження легкового автомобіля, переданого в якості гуманітарної допомоги інваліду, яка не передбачає права отримувача гуманітарної допомоги надавати дозвіл набувачу гуманітарної допомоги на її відчуження.

Окрім того, відповідно до статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу", відповідно до якої після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 (десять) років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що передача транспортного засобу, ввезеного в Україну як гуманітарна допомога, у власність члену сім'ї інваліда залежить від строку експлуатації автомобіля інвалідом, який в даному випадку становить менше 10 років, а тому відповідно відмова відповідачів у перереєстрації автомобіля є правомірною.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Відділ ДАІ Управління міністерства внутрішніх справ в Рівненській області вул.С.Бандери,14-а,м.Рівне,33000 Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул.Словацького,1,м.Рівне,33000