Постанова № 32731568, 29.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.07.2013 р. справа №908/479/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: прокурор: Лисенко С.В. - посвідчення №000965від позивачів:не з`явивсявід відповідача: Щеголь С.К. - довіреність №1/2013 від 22.01.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГромадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від14.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) по справі№908/479/13-г (суддя Серкіз В.Г.) за позовомЗапорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави - в особі органа уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя простягнення збитків у розмірі 112 117грн.00коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.03.2013р. у справі №908/479/13-г позовні вимоги Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави - в особі органа уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 112 117грн.00коп. - задоволені в повному обсязі.

Громадським об'єднанням човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає недоведеним факт заподіяння останнім майнової шкоди територіальній громаді.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Запорізький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави - в особі органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 112 117грн.00коп., заподіяних внаслідок знищення (пошкодження) комунального майна.

Позовні вимоги до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди комунального майна №312 від 22.12.1994р. щодо своєчасного здійснення капітального ремонту та утримання орендованого майна в належному технічному стані, в результаті чого комунальне майно частково знищено (пошкоджено), а територіальній громаді завдано збитків у розмірі 112 117грн.00коп., що позивач підтверджує атом від 28.09.2012р. та висновком сертифікованої експертної установи. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.22, 623, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України.

Задовольняючи позовні вимоги до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором оренди комунального майна №312 від 22.12.1994р. та доведеності факту та розміру заподіяних в результаті бездіяльності відповідача збитків орендованому майну.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, 22.12.1994р. між Запорізькою міською радою (Орендодавець) і Громадським підприємством човновласників "Ветеран війни та праці" (Орендар) укладено договір оренди №312 (надалі - Договір), за умовами якого Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс (ремонтно-відстійний пункт №12 фірми «Сфера ЛТД»), розташований за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, човниковий причал №12.

Договір укладено строком на 3 роки, до 08.12.1997р. (п.2.1 Договору). За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після спливу строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.2.3 Договору).

За актом приймання-передачі відповідач прийняв в оренду цілісний майновий комплекс - ремонтно-відстійний пункт №12 фірми «Сфера ЛТД», вартістю 10528,0 тис. карбованців станом на 01.01.1995р.

16.03.2009р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради та Громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці" уклали додаткову угоду до договору оренди №312 від 22.12.1994р., згідно з якою договір було викладено в новій редакції.

За новою редакцією Договору Орендодавцем визначено Управління комунальної власності Запорізької міської ради, Орендарем - громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці".

Також, в новій редакції викладено п.1.1 договору, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме комунальне майно у складі майна причалу №12 по вул.12 квітня, 84 (м.Запоріжжя), залишкова вартість становить 6444,7 тис. карбованців станом на 01.01.1995р., балансова вартість становить 10528,0 тис. карбованців станом на 01.01.1995р.

Відповідно до п.п.5.5, 5.7 Договору Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонти орендованого майна та утримувати його в належному технічному і санітарному стані.

Згідно із п.5.11 Договору, ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди несе Орендар.

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що у разі припинення дії договору або дострокового розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати (відновити) Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану орендованого майна з вини Орендаря.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, згідно із п.9.1, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до п.9.4 Договору, з метою проведення перевірки дотримання умов договору Орендодавцем створюється комісія з залученням необхідних фахівців, за результатами роботи якої складається акт та надаються висновки, рекомендації або висуваються вимоги щодо усунення орендарем виявлених порушень.

За додатковою угодою від 29.04.2011р. до Договору №312, на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011р. №6 та від 06.04.2011р. №20 Орендодавця у Договорі замінено на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, який прийняв на себе всі права, обов'язки та відповідальність орендодавця за Договором оренди №312 від 22.12.1994р.

Термін дії Договору неодноразово продовжувався і на даний час, в силу приписів п.10.6 договору та ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" - діє до 08.12.2013р.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.04.2009р. №141/26 до складу човникового причалу №12, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 84, входить наступне майно: адміністративна будівля літ. А-2; будівля службових приміщень літ. Б-2; блоки човникових боксів №№ 138-175, 202-240 літ. В; №№ 268-305, 333-367 літ. Г; №№ 402-435, 469-501 літ. Д; №№ 529-561, 591-617 літ. Е; №№ 641-662 літ. Ж; №№ 130-137, 266, 267, 331, 332 літ. З; №№ 392-401, 461-468 літ. И; №№ 526-528 літ. К; №№ 689-698, 700-704 літ. Л; №№ 663-688 літ. М; №№ 562-586, 617-640 літ. О; №№ 436-460, 502-525 літ. П; №№ 306-330, 368-391 літ. Р; №№ 176-201, 241-265 літ. С; №№ 705-726 літ. Т; №№ 731-740 літ. Т1; самовільно збудована будівля літ. М; фундамент під човниковий бокс літ. Ш1; трансформаторна будка літ. Т2; огорожа № 1, човнові причали №№ 2, 3, 4, 5; підпірні стіни №№ 6, 7; стелажі для човнів №№ 8-11; замощення І.

Як зазначено в позовній заяві, посадовими особами департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у період з 01.06.2012р. по 28.09.2012р. проведено огляд орендованих ГОЧ "Ветеран війни та праці" човникових боксів, розташованих у м. Запоріжжя по вул.12 квітня, 84. Огляд проводився у присутності представника відповідача Лишенка С.С.

За результатами проведеної перевірки 28.09.2012р. складено акт, з якого вбачається, що човникові бокси перебувають в незадовільному стані (пошкоджені), окремі бокси зруйновані.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних майну територіальної громади м. Запоріжжя, на підставі Договору про проведення незалежної оцінки майна №78 від 12.12.2012р., ПП "Запорізьке експертне агентство "Укрконсалт" було проведено оцінку вартості об'єкта оренди, що належить до комунальної власності - будівель та споруд причалу №12, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул.12 Квітня, 84.

За результатами оцінки експертом було складено Звіт №122 та зроблено висновки щодо ринкової вартості об'єкту оренди, яка станом на 01.11.2012р. склала 484 831,00грн., та вартості зруйнованого майна, що склала 112 117,00грн.

Таким чином, посилаючись на умови договору оренди №312 від 22.12.1994р., ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.18, 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.1166, 1192 ЦК України, прокурор подав позов в інтересах позивача та просить стягнути з відповідача заподіяні внаслідок знищення (пошкодження) комунального майна збитки в розмірі 112 117грн.00коп.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.

Договір оренди комунального майна №312 від 22.12.1994р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Для вирішення питання чи є порушеними права позивача та, як наслідок, чи є підстави для їх захисту, господарському суду необхідно насамперед надати оцінку вказаному договору.

Як зазначено вище, предметом позову є стягнення з відповідача заподіяних внаслідок знищення (пошкодження) комунального майна збитків в розмірі 112 117грн.00коп., заявлених на підставі п.5.12 договору, ст.ст.22, 623, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Частиною 1 ст.27 вказаного Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст.225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: а) вид (склад) збитків; б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, відповідно до п.5.12 Договору відшкодування Орендодавцеві збитків за погіршення стану орендованого майна з вини Орендаря передбачено у разі припинення дії договору або дострокового розірвання договору. Аналогічні приписи закріплені в ч.1 ст.27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Тобто, беручи до уваги, що спірний договір оренди на момент звернення до суду із відповідним позовом є чинним, вимоги позивача про стягнення збитків взагалі є передчасними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 112 117грн.00коп., заподіяних внаслідок знищення (пошкодження) комунального майна фактично витікають з порушення прав позивача саме за спірним договором. При цьому, згідно пояснень відповідача, наданих при розгляді справи в суді першої інстанції, вбачається, що при передачі в оренду спірного майна 84 блоки човнових боксів були зруйнованими та непридатними для використання, в підтвердження чого відповідачем надана відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.01.1995р. згідно наданої відомості вартість блоків човнових боксів складає 1834,9 тис. карбованців, а вартість службового приміщення - 3451,7 тис. карбованців. Встановити кількісний показник наявних боксів згідно матеріалів справи неможливо. Проте, вартість човнових боксів на момент передачі складає 53% від вартості службового приміщення.

Суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки матеріалам експертної оцінки та відомості розрахунку вартості будівель та споруд, згідно яких службове приміщення (літера Б-2) є придатним до використання, його вартість не знецінена. Вказане приміщення і на теперішній час не містить суттєвих покращень, переробки чи декору, які б суттєво підвищили його вартість. Протилежного позивачем не доведено, судом не встановлено.

Відповідно до тексту висновку про вартість майна від 13.12.2012р., вартість будівлі службових приміщень (літера Б-2) складає 53 111,41грн., вартість боксів - 105 097,88грн., без урахування частково пошкоджених та залишкової вартості зруйнованих боксів. Тобто, на момент оцінки вартість човнових боксів склала 197,88% від вартості будівлі службових приміщень, що свідчить про збільшення вартості човнових боксів у 3,73 разів.

Наведені розрахунки свідчать про те, що бокси протягом 1995-2012 років не пошкоджувались, а навпаки - додатково повторно відбудовувались відповідачем, чим збільшився обсяг майна територіальної громади.

У зв'язку з наведеним, заявлений до стягнення розмір збитків колегією суддів вважається недоведеним, а Звіт №122 з незалежної оцінки майна не може беззаперечно свідчити про наявність пошкоджень у встановленому ним (звітом) розмірі та безспірно прийматись судом в якості доказу по даній справі.

Окрім вказаного, враховуючи викладені обставини, вина відповідача у завданні позивачу збитків у розмірі 112 117грн.00коп. також є недоведеною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, а саме: відсутня протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Крім того, позивачем не доведена вина відповідача щодо заподіяння збитків.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст.33-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано збитки в розмірі 112 117грн.00коп., господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.22, 623 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, що призвело до неправомірного прийняття рішення по даній справі.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.2013р. у справі №908/479/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави - в особі органа уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 112 117грн.00коп. - відмовити.

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ЄДРПОУ 37573068) на користь Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці" (69099, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, причал 12, ЄДРПОУ 20510527) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 121,18грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 26.07.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко