Постанова № 32731563, 30.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.Справа № 923/580/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Грушко В.В., довіреність б/н від 28.03.2013р.;

від відповідача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги б/н від 18.06.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2013р.

по справі № 923/580/13

за позовом Приватного акціонерного товариства „Вікторія"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 222 954,39 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У травні 2013р. Приватне акціонерне товариство „Вікторія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за договором поставки № 1307 від 16.11.2012р. у сумі 222 954,39 грн. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.06.2013р. (суддя Клепай З.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ „Вікторія" заборгованість за відвантажений товар у сумі 222 954,39 грн. та витрати по сплаті судового збору - 4 459,09 грн.

Рішення суду з посилкою на ст.ст. 173,193,222 Господарського кодексу України та ст.ст. 530,692,712 Цивільного кодексу України мотивовано невиконанням обов'язку відповідача у вигляді оплати за отриманий товар.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт у скарзі посилається на те, що господарський суд першої інстанції виніс рішення без всебічного, об'єктивного та повного з'ясування обставин, що мають значення по справі, не надав належну правову оцінку доказам, а також суд порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Скаржник вважає, що строк виконання обов'язку по оплаті отриманого товару не встановлений, тому строк виконання зобов'язання не настав і з посилкою на ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України у позивача відсутні підстави для звернення з позовною заявою до суду. Посилання суду на ч.1 ст.692 ЦК України, на думку сторони, є неправильним тлумаченням правової норми, що призвело до порушення судом матеріального права. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 року між ПАТ „Вікторія" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір поставки № 1307, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продовольчі товари, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його згідно умов даного Договору.

Відповідно до умов п.3.2., п.4.3 Договору, загальна кількість Товару, який передається згідно п.1.1, визначається як сума одиниць Товару, вказаних у всіх видаткових накладних, згідно яких провадилась передача Товару Покупцеві в рамках даного Договору. Товар вважається прийнятим Покупцем з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується датою видаткової накладної.

Згідно із п. 5.1 Договору, ціна за одиницю Товару визначається на договірній основі та вказується у видаткових накладних.

На виконання умов договору та на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 222 954, 39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості ФОП ОСОБА_3 перед ПАТ „Вікторія" у розмірі 222 954, 39 грн., що підлягає стягненню.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відвантаження товару відбувалось за межами укладеного договору внаслідок відсутності у накладних посилання на цієї договір.

Так, іншого договору у сторін укладено не було, передача товару відбулась на умовах, визначених у договорі. Перевезення товару здійснював постачальник товару, який діяв у межах укладеного договору, а тому немає правових підстав вважати, що товар по за видатковими накладними поставлений за межами договору.

Оскільки зазначений висновок суду першої інстанції не впливає на правильність прийнятого рішення про стягнення суми, судова колегія вважає за необхідне залишити рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги відносно ненастання строку платежу не приймаються до уваги виходячи з такого.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, укладення договору поставки та передача товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судова практика при вирішенні аналогічних справ підтверджена постановою Вищого господарського суду України від № 12/5026/556/2012 20.09.2012р., а також листом Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Тому доводи апеляційної скарги відносно неправильного тлумачення правових норм та порушення матеріального права є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відносно порушень судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не приймаються до уваги, оскільки скаржник не зазначив, у чому саме полягає порушення судом норм процесуального права і яким чином зазначене вплинуло на правильність рішення у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2013р. по справі № 923/580/13- залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 31.07.2013 року

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська