Постанова № 32730092, 31.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2013р. справа №36/294

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Марченко О.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:Алексєєва І.О. за довіреністю б/н від 09.04.2013р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) у справі№36/294 (суддя Огороднік Д.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц», м. Донецькдо Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область (ЗАТ «АзовЕлектроСталь» перейменовано у ПрАТ «АзовЕлектроСталь»)простягнення інфляційних втрат у сумі 25021,74грн., 3% річних у сумі 13173,81грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 132976,83грн., що складається з 113973,11грн. - боргу по сплаті процентів за користування товарним кредитом, 13230,24грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом, 1767,27грн. - 3% річних, 4006,21грн. - інфляційних втрат.

Заявою №03/06 від 03.06.2011р., яка надійшла до суду через канцелярію 07.06.2011р., позивач керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України відмовився від пені, але збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача борг по сплаті процентів за користування товарним кредитом у розмірі 113973,11грн., 3% річних у розмірі 8317,71грн та суму індексу інфляції у розмірі 50859,70грн. Всього 173150,52грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011р., задоволено позовні вимоги у повному обсязі. Стягнуто з ЗАТ «АзовЕлектроСталь» на користь «Донвуглестіл» борг по сплаті процентів за користування товарним кредитом у розмірі 113973,11грн., 3% річних у сумі 8317,71грн., індекс інфляції у сумі 50859,70грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1731,50грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. скасовано, а справу №36/294 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області, посилаючись на те, що суди нижчих інстанції не прийняли будь-якого процесуального рішення стосовно відмови ТОВ «Донвуглестіл» від позову в частині стягнення пені в сумі 13230,24грн., а також у порушення приписів ч.4 ст.22 ГПК України розглянули змінені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, заявлені ТОВ «Донвуглестіл» після початку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2011р. справа №36/294 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 20.12.2011р.

До початку нового розгляду справи, позивач 20.12.2011р. через канцелярію суду надав письмові пояснення б/н від 16.12.2011р., якими наполягав на задоволенні первісних вимог, які викладені у позовній заяві, а саме, просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті процентів за користування товарним кредитом у розмірі 113973,11грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом у розмірі 13230,24грн., 3% річних у розмірі 1767,27грн., суму індексу інфляції у розмірі 4006,21грн.

01 лютого 2012 року позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача борг по сплаті процентів за користування товарним кредитор у розмірі 113367,85грн., пеню у сумі 13105,76грн., 3% річних у сумі 1755,98грн. та індекс інфляції у сумі 3873,50грн., всього 132103,09грн., надавши уточнений розрахунок цих вимог. Суд прийняв до розгляду дану заяву.

03 лютого 2012 року позивач разом з письмовими поясненнями щодо періодів нарахування процентів надав суду розрахунок суми процентів за користування товарним кредитом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2012р. здійснена заміна позивача його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц», м. Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «АзовЕлектроСталь» на користь ТОВ «Техно-Комерц» проценти за користування товарним кредитом у сумі 111835,93грн., витрати по оплаті державного мита у сумі 1118,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,48грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. скасовано в частині відмови в стягненні 3873,50грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 1755,98грн., справу №36/294 в зазначеній частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині вказані судові залишено без змін.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові посилався на те, що у прийнятті рішення в частині відмови в стягненні інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, помилково виходив з того, що передбачені пунктом 7.3. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) та несплачені відповідачем проценти за користування товарним кредитом за своєю правовою природою не є боргом та співпадають з нарахованими позивачем відповідно до статті 625 ЦК України 3% річних. Зазначене свідчить про довільне тлумачення попередніми судовими інстанціями правового змісту встановлених ними наявних грошових зобов'язань ЗАТ «АзовЕлектроСталь» зі сплати процентів за користування товарним кредитом згідно з умовами договору (щомісячно до 15 числа; пункт 7.5.) та про помилкове незастосування в даному випадку приписів статті 625 ЦК України стосовно сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. справа №36/294 прийнята до провадження та призначена до розгляду 16.04.2013р.

16 квітня 2013 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з ПрАТ «АзовЕлектроСталь» на користь ТОВ «Техно-Комерц» 25021,74грн. інфляційних втрат та 13173,81грн. - 3% річних. Також позивач надав розрахунок заявлених до стягнення сум (арк. спр. 110-112 том 3). Суд прийняв до розгляду дану заяву.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «АзовЕлектроСталь» на користь ТОВ «Техно-Комерц» 3% річних у розмірі 11705,16грн., інфляційні втрати у розмірі 23395,27грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 56,29грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 20,26грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1581,08грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, прийнятих за договором №4-ТО/АЕСсн від 13.03.2008р. Умовами цього договору передбачено продажу товару на умовах товарного кредиту та виплату відсотків у розмірі 25% річних у разі порушення строку оплати вартості поставленого товару. Матеріалами справи підтверджено правонаступництво позивача в частині оплати відповідачем процентів за користування товарним кредитом за вересень 2008 року - травень 2009 року у розмірі 113367,85грн. за договором №4-ТО/АЕСсн від 13.03.2008р. У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем процентів за користування товарним кредитом, наявні правові підстави для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 11705,16грн., інфляційних втрат у розмірі 23395,27грн. В іншій частині відмовлено через невірний розрахунок позивачем заявлених до стягнення сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі №36/294 в частині стягнення 3% річних у сумі 11705,16грн., інфляційних у сумі 23395,27грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначив, що оскільки ЗАТ «Фінансово-промисловий Альянс», яке є постачальником за договором №4-ТО/АЭСсн від 13.03.2008р., не є банком чи фінансовою установою, то відповідно не могло укладати договір (пункт договору) про надання відповідачу товарного кредиту, до якого слід застосовувати положення ЦК України, що регулюють правовідношення позики. Оскільки у відповідача відсутня будь-яка заборгованість за товар перед позивачем, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, на думку скаржника, заявлені до стягнення 3% річних по ч.2 ст.625 ЦК України та 25% річних згідно п.7.3. договору за своєю правовою природою є одним і тим же видом відповідальності за прострочку виконання зобов'язання з оплати товару, а тому нарахування 3% річних та інфляційних на 25% річних є помилковим.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі №36/294 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 17.07.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою.

У відзиві на апеляційну скаргу від 11.06.2013р. позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився. Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 05.06.2013р. отримана позивачем завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення 10.06.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 69, 77 ГПК України та роз'яснення надані в п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, враховуючи, що явка сторін не була визнана обов'язковою та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відображеної на веб-сайті Єдиного державного реєстру відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №1846/5 від 14.12.2012р., наразі за ідентифікаційним кодом 25605170 значиться Приватне акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь».

За приписами ст.90 Цивільного кодексу України організаційно-правова форма юридичної особи є частиною її найменування.

Відповідно до ч.5 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про акціонерні товариства», приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Отже, у даному випадку ЗАТ «АзовЕлектроСталь» було перейменовано у ПрАТ «АзовЕлектроСталь» без зміни організаційно-правової форми юридичної особи та судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги зміну найменування відповідача.

У пункті 11 постанови «Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України» від 24.10.2011р. №11 пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, якщо у справі було заявлено дві чи більше позовних вимог і недодержання судом першої або апеляційної інстанцій приписів частини першої статті 4 7 і частини першої статті 43 названого Кодексу мало місце у розгляді лише однієї чи деяких з них, касаційна інстанція скасовує судові рішення попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд саме у частині такої вимоги (вимог), а в решті позовних вимог приймає постанову відповідно до своїх повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 6 статті 111 9 ГПК.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. скасовано в частині відмови в стягненні 3873,50грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 1755,98грн., справу №36/294 в зазначеній частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Одночасно, колегія суддів враховує, що судові акти в даній справі в частині позовних вимог про стягнення 111835,93грн. процентів за користування товарним та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у сумі 1531,92грн. та пені у сумі 13105,76грн. були предметом касаційного перегляду, за наслідками якого вказані судові рішення у справі №36/294 залишено без змін, отже відсутні підстави під час даного провадження розглядати позовні вимоги в цій частині.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з відповідача сум інфляційних втрат у розмірі 25021,74грн. за період з 01.02.2009р. по 26.02.2013р. та 3% річних у розмірі 13173,81грн. за період з 16.02.2009р. по 26.02.2013р., нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання умов договору №4-ТО/224АЕСсн від 13.03.2008р. в частині сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектроСталь» (покупець) та Закритим акціонерним товариством «Фінансово-промисловий Альянс» (постачальник) був укладений договір №4-ТО/224АЕСсн, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті згідно додатків до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №22/180пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2011р., відмовлено у позові ЗАТ «АзовЕлектроСталь» до ТОВ «Донвуглестіл» про визнання договору №4-ТО/224АЕСсн від 13.03.2008р. недійсним, заявленого з мотивів неузгодження сторонами суттєвих умов правочину.

В свою чергу, рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. в частині залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013р. у справі №36/294 встановлено, що на виконання умов договору №4-ТО/224АЕСсн від 13.03.2008р. ЗАТ «Фінансово-промисловий Альянс» по видатковим накладним ФАРН-№1659 від 03.10.2008р. у сумі 394759,24грн., ФАРН-№1567 від 17.09.2008р. у сумі 173291,69грн., ФАРН-№1537 від 12.09.2008р. у сумі 171807,64грн., ФАРН-№1430 від 28.08.2008р. у сумі 167812,10грн., ФАРН-№1327 від 08.08.2008р. у сумі 168268,74грн. здійснило поставку товару на адресу відповідача загальною вартістю 1075939,41грн., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯАЕ№346778 від 08.08.2008р., ЯПМ№004067 від 28.08.2008р., ЯПМ№004329 від 12.09.2008р., ЯПМ004390 від 17.09.2008р., ЯПМ004627 від 03.10.2008р. прийнято уповноваженими особами відповідача.

За умовами п.6.1 договору ціна товару визначається за формулами, передбаченими додатками до даного договору. Згідно п.7.2 договору оплата товару здійснюється протягом 10 робочих днів від дня поставки кожної партії товару в розмірі вартості поставленої партії. Датою поставки партії товару вважається дата доставки партії товару на склад покупця.

Відповідно до п.7.3 договору (в редакції узгодженій за протоколом узгодження розбіжностей) у випадку несплати вартості товару покупцем у вказаний строк, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту зі сплатою процентів по ставці 25% річних. Проценти за товарний кредит нараховуються на суму залишку заборгованості за поставлений товар із розрахунку фактичної кількості календарних днів користування товарним кредитом та вартості несплаченого об`єму товару. Нарахування процентів здійснюється щомісячно. Постачальник виставляє рахунок з урахуванням процентів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Розрахунок нарахованих процентів за місяць здійснюється шляхом множення неоплаченого обсягу товару на фактичну кількість днів та на денну ставку. Денна ставка розраховується шляхом поділу ставки, вказаної в п.7.3 на 365 днів (п.7.4 договору).

Згідно із п. 7.5 договору оплата процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на підставі рахунку продавця.

Як вбачається з банківських виписок за 18.09.2008р., 24.03.2009р., 05.06.2009р. відповідачем несвоєчасно виконані зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі 1075886,34грн., тому відповідачу для оплати процентів були виставлені рахунки ДССФ-№0000724 від 29.05.2009р. за травень 2009 року у сумі 13077,04грн., ФАСФ-№455 від 30.04.2009р. за квітень 2009 року у сумі 12655,20грн., ФАСФ-№321 від 31.03.2009р. за лютий, березень 2009 року у сумі 28381,55грн., ФАСФ-№91 від 30.01.2009р. за вересень 2008 року - січень 2009 року у сумі 59859,32грн. Всього на суму 113973,11грн.

Вказані рахунки були надісланні на адресу відповідача поштою 23.04.2009р. та 02.06.2009р., про що свідчать фіскальні чеки та повідомлення про вручення рекомендованих листів (арк. спр. 83-84 том 1).

В подальшому, 31.03.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Фінансово-промисловий Альянс» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл» (новий кредитор) був укладений договір №31/03-1 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника - Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» за основним зобов'язанням - договором №4-ТО/АЄСсн від 13.03.2008р.

За умовами п.п.1.3, 1.4 цього договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбаченого основним договором зобов`язання щодо сплати грошових коштів у сумі 704180,28грн., процентів за користування товарним кредитом, а також сплати будь-яких штрафних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених основним договором.

Згідно із п.1.5 вказаного договору право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з дня підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів, що підтверджують право вимоги до боржника.

31 березня 2009 року між кредиторами було підписано акт приймання-передачі документів.

Згідно із п.2.2.2 договору первісний кредитор зобов'язується сповістити боржника про відступлення новому кредитору права вимоги. Крім того, відповідно до п.3.1.2 цього договору, одним із обов'язків первісного кредитора є не пізніше п'яти робочих днів після набуття чинності цим договором сповістити боржника про укладання цього договору.

У якості доказів направлення боржнику повідомлення про заміну кредитора №31/03-1 від 31.03.2009р. позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про вручення 03.04.2009р. рекомендованого листа.

13 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» був укладений договір №13/03-1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору відступлення права вимоги №31/03-1 від 31.03.2009р., укладеному між первісним кредитором та ЗАТ «Фінансово-промисловий Альянс».

Відповідно до п.2 договору за даним договором новий кредитор набуває право вимагати від ЗАТ «АзовЕлектроСталь» належного виконання обов'язків за договором №4-ТОАЕСсн від 13.03.2008р., укладеного між ЗАТ «Фінансово-промисловий Альянс» та ЗАТ «АзовЕлектроСталь», в частині оплати процентів за користування товарним кредитом за вересень 2008 року-травень 2009 року у розмірі 113367,85грн.

Внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує також право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати будь-яких процентів, пені та/або штрафних санкцій, неустойки, що нараховані або можуть бути нараховані в майбутньому за невиконання чи неналежне виконання боржником боргових зобов'язань за основним договором.

Згідно із п.6 договору права вимоги до боржника переходить до нового кредитора з дня підписання цього договору.

У виконання п.8 цього договору відповідач був повідомлений про заміну кредитора, про що свідчить повідомлення про отримання 04.04.2012р.

Встановивши факт порушення відповідачем строку товарного кредиту, передбаченого договором №4-ТОАЕСсн від 13.03.2008р., господарський суд Донецької області рішенням від 25.07.2012р., з яким погодилися Донецький апеляційний господарський суд в постанові від 19.12.2012р. та Вищий господарський суд України в постанові від 19.03.2013р. у справі №36/294, задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми процентів за користування товарним кредитом у розмірі 111835,93грн., яка складається з: суми процентів у розмірі 1152,16грн. відносно боргу - 168215,67грн. за період з 01.09.2008р. по 10.09.2008р.; суми процентів у розмірі 1380,94грн. відносно боргу - 336027,77грн., яка виникла за накладними ФАРН №1327 від 08.08.2008р. та ФАРН №1430 від 28.08.2008р. за період з 12.09.2008р. по 17.09.2008р.; суми процентів у розмірі 405,03грн. відносно боргу - 147835,41грн., що виникла за накладною ФАРН №1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням суми оплати у розмірі 23972,23грн., яка є залишком здійсненої 18.09.2008р. оплати у розмірі 360000грн.), за період з 27.09.2008р. по 30.09.2008р.; суми процентів у розмірі 3299,25грн. відносно боргу - 321127,10грн. за накладними ФАРН №1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням її часткової оплати 18.09.2008р.) та ФАРН №1567 від 17.09.2008р. за період з 02.10.2008р. по 16.10.2008р.; суми процентів у розмірі 6864,66грн. відносно боргу - 715886,34грн. за накладними ФАРН №1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням її часткової оплати 18.09.2008р.) ФАРН №1567 від 17.09.2008р. та ФАРН №1659 від 03.10.2008р. за період з 18.10.2008р. по 31.10.2008р.; суми процентів у розмірі 14709,90грн. відносно боргу - 715886,34грн. за період з 01.11.2008р. по 01.12.2008р.; суми процентів у розмірі 15200,23грн. відносно боргу - 715886,34грн. за період з 02.12.2008р. по 01.01.2009р.; суми процентів у розмірі 15200,23грн. відносно боргу - 715886,34грн. за період з 02.01.2009р. по 01.02.2009р.; суми процентів у розмірі 13729,24грн. відносно боргу - 715886,34грн. за період з 02.02.2009р. по 01.03.2009р.; суми процентів у розмірі 10787,33грн. відносно боргу - 715886,34грн. за період з 02.03.2009р. по 23.03.2009р.; суми процентів у розмірі 3374,72грн. відносно боргу - 615886,34грн. (з урахуванням часткової оплати 24.03.2009р. у сумі 100000грн.) за період з 24.03.2009р. по 01.04.2009р.; суми процентів у розмірі 12655,20грн. відносно боргу - 615886,34грн. за період з 02.04.2009р. по 01.05.2009р.; суми процентів становить 13077,04грн. відносно боргу - 615886,34грн. за період з 02.05.2009р. по 01.06.2009р.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факти, встановлені зазначеним судовим рішенням, є преюдиціальними для даної справи та не можуть бути спростовані за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. у справі №36/294 в частині залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.694 ЦК України користування грошовими коштами розглядається в цілому як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування. Тобто, в борг включаються і власні грошові кошти боржника, що належать до сплати. Правова природа процентів за користування чужими грошовими коштами відрізняються від правової природи неустойки, трьох процентів річних і стягнення цих процентів не належить до пені чи до процентів як виду цивільно-правової відповідальності.

В постанові від 30.05.2011р. у справі №42/252 (3-44гс11) Верховний Суд України дійшов наступних висновків: право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п`ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наведена позиція Верховного Суду України за приписами ст.111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Враховуючи викладене та встановлення факту порушення відповідачем строку оплати процентів за користування товарним кредитом у розмірі 111835,93грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу з оплати процентів за користування товарним кредитом.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11).

Вищий господарський суду України у постанові від 19.03.2013р. вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду даної справи в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних обставин виставлення відповідачеві відповідних рахунків і сплати ним названих коштів (щомісячно), а також перевірки правильності нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних до стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки ФАСФ-№91 від 30.01.2009р. та ФАСФ-№321 від 31.03.2009р. були вручені представнику відповідача 27.04.2009р., про що здійснено відмітку в повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. спр.83), а рахунки ФАСФ-№455 від 30.04.2009р. та ДССФ-№0000724 від 29.05.2009р. були вручені представнику відповідача 04.06.2009р., про що здійснено відмітку в повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. спр. 84).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів вручення вказаних рахунків раніше ніж 27.04.2009р. та 04.06.2009р. матеріали справи не містять. Таким чином, враховуючи положення пункту 7.5. договору, проценти за користування товарним кредитом за період з 01.09.2008р. по 01.04.2009р. у сумі 86103,69грн. відповідачеві слід було сплатити не пізніше 15.05.2009р., оскільки рахунок із сплати таких процентів виставлено лише у квітні 2009 року. В свою чергу, проценти за користування товарним кредитом за період з 02.04.2009р. по 01.06.2009р. у сумі 25735,24грн. відповідачеві слід було сплатити не пізніше 15.07.2009р., оскільки рахунок із сплати таких процентів виставлено у червні 2009 року.

Враховуючи приписи ч.2 ст.625 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача 12574,32грн. - 3% річних, нарахованих за періоди з 16.05.2009р. по 15.07.2009р відносно заборгованості у сумі 86103,69грн., з 16.07.2009р. по 26.02.2013р.р. відносно заборгованості у сумі 111835,93грн. та 20981,43грн. інфляційних втрат, обчислених за періоди з червня по липень 2009 року відносно заборгованості у сумі 86103,69грн., з серпня 2009 року по лютий 2013 року відносно заборгованості у сумі 111835,93грн.

В позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 599,49грн. та інфляційних втрат у сумі 4040,31грн. слід відмовити через те, що моментом виникнення заборгованості є 16 число календарного місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на підставі рахунку продавця, тобто обов'язок з оплати процентів за користування товарним кредитом виникає у відповідача при сукупності наступних фактів: 1) поставки товару; 2) несплати вартості товару у встановлений строк; 3) пред'явлення відповідачеві рахунків на сплату процентів. В даному випадку рахунки виставлялись не кожного місяця, а лише у квітні та червні 2009 року.

Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, тому виходячи з приписів ст.ст.22, 43, 104 ГПК України, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) у справі №36/294 частково не відповідає чинному законодавству, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 869,16грн. та задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2413,84грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, позовні вимог про стягнення 3% річних у сумі 869,16грн. слід задовольнити, а у позовних вимогах про стягнення інфляційних втрат у сумі 2413,84грн. - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тому рішення в цій частині також підлягає зміні.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) у справі №36/294 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) у справі №36/294 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 869,16грн. та задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2413,84грн., змінити в частині стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 869,16грн. задовольнити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення інфляційних втрат у сумі 2413,84грн. відмовити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (пл. Машинобудівників, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87535, ЄДРПОУ 25605170 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» (вул. Куйбишева, буд. 68, м. Донецьк, 83049, ЄДРПОУ 20365040) суму 3% річних у розмірі 12574 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 32 коп., інфляційних втрат у розмірі 20981 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 43коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 4 (чотири) грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 90 коп.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. (повний текст підписано 17.05.2013р.) у справі №36/294 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» (вул. Куйбишева, буд. 68, м. Донецьк, 83049, ЄДРПОУ 20365040) на користь Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (пл. Машинобудівників, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87535, ЄДРПОУ 25605170) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 43,01грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС